Ми даємо ЗНАННЯ для прийняття рішень, ВПЕВНЕНІСТЬ в їх правильності і надихаємо на розвиток чесного бізнесу, як основного двигуна розвитку України
ВЕЛИКОМУ БІЗНЕСУ
СЕРЕДНЬОМУ ТА ДРІБНОМУ БІЗНЕСУ
ЮРИДИЧНИМ КОМПАНІЯМ
ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРУ
КЕРІВНИКАМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
ФОПам
ПЛАТФОРМА
Єдиний інформаційно-комунікаційний простір для бізнесу, держави і соціуму, а також для професійних спільнот
НОВИНИ
та КОМУНІКАЦІЇ
правові, професійні та бізнес-медіа про правила гри
ПРОДУКТИ
і РІШЕННЯ
синергія власних і партнерських продуктів
БІЗНЕС
з ЛІГА:ЗАКОН
потужний канал продажів і підтримки нових продуктів

Решение ВАСУ: Право закончилось. Осталась лишь политическая война

21.02.2013, 17:30
24
8
Николай Катеринчук
Народный депутат Украины

8 февраля 2013г. ВАСУ принял постановление № П/800/99/13, которым признал недостоверными результаты очередных выборов народных депутатов Украины 28 октября 2012 года в одномандатных избирательных округах № 11 и № 71, установленные Центризбиркомом. Этим решением также отменены постановления ЦИК в части регистрации народными депутатами А. Домбровского и П. Балогу. Также постановлением ВАСУ признано отсутствие в последних статуса и полномочий народных депутатов.

Прийняття постанови Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 8 лютого 2013 р. стало  несподіванкою для багатьох, передовсім – для народних депутатів України Олександра Домбровського та Павла Балоги, можливо – для Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), і, безперечно – для політиків та правників. З моменту опублікування повного тексту постанови документ активно обговорюється фахівцями та просто небайдужими громадянами. Беручи до уваги те, що при розгляді цієї справи ВАСУ врахував правові позиції, сформульовані у рішенні Верховного Суду України (далі - ВСУ) від 3 грудня 2004 року у справі за моєю скаргою щодо бездіяльності, дій та рішення ЦВК із встановлення результатів повторного голосування на виборах Президента України, як правник та автор також не можу стояти осторонь цієї дискусії.

Визнаю, що постанова ВАСУ від 8 лютого вражає загальним обсягом тексту, прагненням суду дати правову оцінку усім аргументам сторін, застосуванням норм міжнародного права, зверненням до кількох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що, на жаль, досі не є усталеною практикою в українському судочинстві. Маю надію, що правові позиції ВАСУ у цій справі надалі враховуватимуть та застосовуватимуть, бодай, правники-практики. Утім, обґрунтування постанови викликає багато логічних запитань, а позиції ВАСУ є досить вразливими з огляду на ті ж самі рішення ЄСПЛ, на які посилається ВАСУ, а саме: «Бабенко проти України» та «Ковач проти України».

Щоби дати відповідь на питання, чи міг суд ухвалити рішення такого змісту, передовсім слід визначитись у тому, чи був ВАСУ компетентним розглядати цю справу як суд першої інстанції? Зробимо невеликий «екскурс в історію українського права», аби переконатись у тому, що деяких проблем, пов’язаних із тлумаченням Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) можна було уникнути раніше.

Отже, у квітні минулого року я звернувся до Конституційного Суду України (далі - КСУ) із конституційним зверненням щодо надання офіційного тлумачення положень частини 3 статті 172, частини 6 статті 177 КАСУ, які застосовуються при розгляді справ, пов’язаних із виборчим процесом або, іншими словами, так званих «виборчих спорів». Підставою була наявність неоднозначного застосування цих положень щодо права громадян на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності ЦВК, членів цієї комісії адміністративними судами трьох інстанцій. Зокрема я просив КСУ надати тлумачення норм КАСУ у такому аспекті: якому суду першої інстанції підсудні справи за позовами до ЦВК поза межами виборчого процесу? Прикметно, що ВАСУ у цій справі теж зіткнувся з таким питанням, адже виборчий процес в округах № 11 та 71, де були обрані депутатами О.Домбровський та П.Балога, вже завершився, що відзначено у постанові від 8 лютого.      

У 2012 році після кількамісячної перевірки матеріалів конституційне провадження за моїм зверненням було відкрито. Відтак, КСУ визнав наявність підстав для звернення, тобто – неоднозначне застосування положень КАСУ судами. Далі, 28 серпня КСУ на пленарному засіданні почав розгляд справи у формі письмового слухання. Причому, цитую, «завершивши дослідження матеріалів цієї справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для прийняття рішення». Тобто, рішення у справі таки очікувалось. Утім, після двомісячного розгляду 23 жовтня ухвалою КСУ було «припинено провадження через невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією та Законом «Про Конституційний Суд України». Відтак, упродовж піврічної перевірки та розгляду конституційне звернення відповідало цим вимогам, а потім – перестало відповідати. Питання ж, який суд розглядає справи за позовами до ЦВК поза межами виборчого процесу навмисно лишилось без відповіді. Тож як завжди, «маємо те – що маємо»… Іншими словами «сани підготували заздалегідь – з літа».

Отже, у цьому випадку ВАСУ визнав власну компетенцію на розгляд справи, керуючись загальними положеннями статті 18 КАСУ. Але ж загальні норми не можуть бути застосовані самі по собі, окремо від спеціальних положень, передбачених статтями 172, 179 КАСУ, які визначають суб’єктний склад сторін, предмет оскарження та, головне, строк звернення із позовом, що, як відомо, становить лише 5 днів! Причому такий стан національного законодавства України повністю відповідає усталеним європейським стандартам оскарження порушень виборчого законодавства. Зокрема згідно з рекомендаціями Кодексу належної практики у виборчих справах, затвердженого Венеціанською комісією Ради Європи, звернення із позовом чи скаргою та розгляд відповідного спору має відбуватись протягом 3-5 днів. Водночас цей документ допускає можливість застосування трохи більших строків на оскарження остаточних результатів, що, в принципі, може бути у подальшому враховано українським парламентом шляхом внесення змін до КАСУ. Втім, це – перспектива лише на подальше. Нині, поза межами виборчого процесу рішення ЦВК про реєстрацію обраних народних депутатів не може бути скасовано.    

Розглянувши справу у першій інстанції за загальними правилами КАСУ, ВАСУ одночасно чомусь позбавив сторін права на оскарження цього рішення, оскільки постанова від 8 лютого є «остаточною і оскарженню не підлягає». Частина 3 статті 129 Конституції визначає однією із засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Нагадаємо, що стаття 177 КАСУ визначає, що рішення ВАСУ набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Але ж ВАСУ визнав неможливим застосування норм цієї статті при розгляді справи! Тож запитаємо, на підставі якої норми загального характеру ВАСУ визнав постанову остаточною та обмежив сторони у праві її оскаржити у випадку, коли це не встановлено законом, і як це співвідноситься із конституційними засадами судочинства?      

Кілька інших моментів так само викликають запитання. Як відомо, після ухвалення парламентом Закону від 07.07.2010 р. № 2453-VI стаття 105 КАСУ встановлює, на жаль, вичерпний перелік можливих позовних вимог. Зокрема серед переліку, наведеного у частині 4 статті 105 КАСУ, відсутні вимоги на кшталт таких: «визнати відсутність статусу та повноважень народного депутата», «визнати неможливість достовірно встановити результати виборів» тощо. Отже, звернення з такими вимогами є невідповідністю позовних заяв приписам статті 106 КАСУ. Відтак, чи тепер ВАСУ та інші адміністративні суди додержуватимуться аналогічного підходу та, принаймні, розглядатимуть по суті інші позовні вимоги, крім тих, які перелічені  у статті 105 КАСУ? Поживемо – побачимо… Але скоріше – не побачимо!

У постанові ВАСУ кілька разів вказано на застосування статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - ЄКПЛ) щодо права на справедливий суд при вирішенні справи цивільного характеру та наведено правові позиції ЄСПЛ у справі «Бабенко проти України». Змушені нагадати, що в ухвалі ЄСПЛ у цій справі наголошено на тому, що стаття 6 ЄКПЛ гарантує кожному право на справедливий судовий розгляд при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків. Проте розгляд спорів стосовно процедури виборів не входить у сферу застосування статті 6: законність виборів стосується здійснення політичного права, а не цивільних прав та обов’язків. Отже, не ставлячи під сумнів необхідність захисту порушених прав саме справедливим судом, визнаємо, що застосування ВАСУ статті 6 ЄКПЛ у цій справі є юридично помилковим, оскільки справа стосувалась виборчих прав позивачів, які є політичними правами, а не правами цивільного характеру. Відтак, у постанові ВАСУ вже закладено підґрунтя для можливої критичної оцінки з боку міжнародних юрисдикційних органів. І не тільки критичних, а й будь-яких інших.

Далі. ВАСУ звернувся до рішення ЄСПЛ у справі «Ковач проти України» та процитував його позицію стосовно того, що той спір стосувався «способу, в який відповідні національні органи переглядали підсумки голосування». Однак слід також нагадати, що у справі «Ковач проти України» ЄСПЛ вказав, що стаття 3 Першого протоколу до ЄКПЛ гарантує право голосу та право балотуватися, у тому числі право громадянина висувати свою кандидатуру на виборах і, в разі обрання, обіймати посаду народного депутата. Постановою ВАСУ, зокрема, визнано недостовірними результати виборів в округах № 11 та № 71, а також визнано неможливим достовірно встановити підсумки голосування та результати виборів у цих округах. Відтак, ВАСУ обрав доволі специфічні спосіб захисту порушеного права та порядок усунення наслідків порушень, які за змістом є саме переглядом результатів виборів. Більш того, у мотивувальній частині постанови вказана, на моє переконання, дуже небезпечна позиція, що особу можна визнати такою, що позбавлена статусу та повноважень депутата за умови визнання нелегітимними одного із етапів виборчого процесу! Тож з’являються чергові запитання: що означає термін «нелегітимний»? Чи ВАСУ ототожнює це поняття із терміном «незаконний»? Чи ВАСУ вважає, що можливо позбавити повноважень депутата внаслідок порушень під час будь-якого із етапів виборчого процесу, у тому числі при утворенні округів, дільниць, виборчих комісій, проведення передвиборної агітації?        

Інший момент. З тексту постанови ВАСУ слідує, що обрання способу захисту порушеного права та порядку усунення наслідків, нібито, порушень через проведення повторного голосування обґрунтовано позицією ВСУ у згаданій вище справі «М.Катеринчук проти ЦВК». Але ж між цими справами є суттєві відмінності. Нагадаю, що у 2004 році справа розглядалась до оголошення результатів виборів, упродовж виборчого процесу, що, цитую ВСУ, «не змінило статусу кандидатів». Нині ж виборчий процес завершився, а усі особи втратили статус кандидатів у депутати і лише деякі кандидати набули статусу обраних депутатів. Отже, копіювання позиції ВСУ з боку ВАСУ у цій справі не видається обґрунтованим. Воно просто притягнуте за вуха.

З урахуванням позиції ЄСПЛ, що право обіймати мандат депутата також підпадає під захист ЄКПЛ, можна зробити такий висновок: за певних обставин О.Домбровський та П.Балога матимуть гарантовану можливість звертатись до ЄСПЛ за захистом свого права, встановленого статтею 3 Першого протоколу до ЄКПЛ, порушеного внаслідок перегляду результатів виборів.   

В результаті прийняття цього рішення ВАСУ дехто може поставити під сумнів нинішній статус депутатів О.Домбровського та П.Балоги, адже постановою ВАСУ визнано відсутність у них «статусу та повноважень народних депутатів України», а відповідно до Конституції судові рішення є обов’язковими до виконання. Однак не слід забувати, що встановивши цю обов’язковість, Український народ як єдиний конституцієдавець у статті 81 Основного Закону встановив підстави та наділив парламент повноваженням прийняти рішення про дострокове припинення повноважень депутата. Серед переліку цих підстав подібні випадки, на кшталт ухвалення судового рішення в адміністративній справі, не передбачені. Єдиний виняток із цього правила – припинення повноважень депутата  судом у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, але це – «зовсім інша історія». Відтак, О.Домбровський та П.Балога є народними депутатами України.        

Насамкінець, може виникнути ще одне і, чи не найскладніше, питання: яким чином це рішення ВАСУ має виконуватись? Вважаю, що найкращим способом буде звернення в порядку статті 170 КАСУ до самого суду із заявою про роз’яснення постанови. Право на таке звернення мають ті особи, які беруть участь у справі.

А взагалі-то мені чомусь згадалась сумнозвісна історія «мукачівських виборів» 2003-2004 років…     Право закінчилося. Залишилася лише політична війна.

Підготовано спеціально для Платформи ЛІГА:ЗАКОН
Зв’язатися з редактором

Увійдіть, щоб залишити коментар