Корупція продовжує залишатися однією з найбільших загроз для сталого розвитку та верховенства права в Україні. Попри зусилля правоохоронних органів, зокрема Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), розслідування корупційних правопорушень регулярно супроводжується численними порушеннями законодавства. Ці порушення підривають фундаментальні принципи презумпції невинуватості, належної правової процедури, рівності перед законом та ставлять під сумнів ефективність антикорупційної діяльності.
1. Порушення презумпції невинуватості
Одним із найбільш поширених і системних порушень є ігнорування презумпції невинуватості - основоположного принципу кримінального судочинства будь-якої правової держави, закріпленого, зокрема, у статті 62 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На жаль, непоодинокими є випадки, коли представники правоохоронних органів, зокрема НАБУ, публічно заявляють про винуватість підозрюваних до винесення та набуття законної сили обвинувального вироку суду, що є вкрай неприпустимим.
Приклад: 31 жовтня 2023 року Вищий антикорупційний суд виніс рішення, в якому констатував порушення принципу презумпції невинуватості стосовно особи, що перебуває під слідством. Суд надіслав копію цього рішення керівництву Національного антикорупційного бюро України для належного реагування.
Причиною такого рішення стало те, що на офіційному Telegram-каналі НАБУ в межах проекту "Секрети НАБУ" було поширено відеоматеріал, у якому детектив Бюро давав інтерв'ю ведучому програми щодо кримінального провадження про пропозицію неправомірної вигоди мерові Дніпра. Під час інтерв'ю детектив розкривав деталі досудового розслідування по цій справі, процес збирання доказів, затримання підозрюваного, застосування запобіжного заходу тощо. Хоча прізвище підозрюваного не називалося прямо, контекст розмови та категоричні висловлювання детектива безсумнівно формували в глядачів та слухачів переконання у винуватості цієї особи у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Суд зазначив, що такі офіційні, публічні, стверджувальні коментарі та висловлювання детектива чинять надзвичайно негативний вплив як на захист підозрюваного, так і на авторитет судової влади, оскільки вина особи у вчиненні злочину фактично встановлюється представником сторони обвинувачення до винесення остаточного рішення суду із даного питання.
2. Порушення порядку проведення обшуків
Обшуки є важливою слідчою дією в розслідуванні корупційних злочинів, проте вони повинні проводитися відповідно до процесуальних норм, передбачених статтями 233 - 236 Кримінального процесуального кодексу України, задля недопущення порушення прав людини. Проте трапляються непоодинокі випадки, коли правоохоронці перевищують свої повноваження або діють без належної правової підстави під час проведення обшуків.
3. Розповсюдження інформації, отриманої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій
Якщо негласні слідчі (розшукові) дії (далі - НСРД) є засекреченими на конкретному етапі кримінального провадження, то відповідно їхні матеріали не можуть бути надані будь-кому для ознайомлення та використання до моменту такого розсекречені.
Проте непоодинокими є випадки, коли деталі кримінальних проваджень, які містять відомості, що становлять охоронювану законом таємницю, потрапляють у засоби масової інформації, що може завдати шкоди об'єктивному розгляду справи та порушити права осіб, відомості про яких були зафіксовані у протоколах НСРД.
Приклад: Під час здійснення кримінального провадження, одним із фігурантів якого був екс-Голова Верховного Суду, невідомими особами було викладено у мережу інтернет усі відомості, що містились у телефоні фігуранта кримінального провадження, а саме телефоні розмови.
4. Надмірна публічність
Хоча принцип прозорості є важливим для розслідування корупційних кримінальних правопорушень, іноді правоохоронні органи переходять заборонену межу і роблять надмірну кількість публічних заяв щодо справ, які перебувають на стадії досудового розслідування. Це може створити упереджене ставлення громадськості до підозрюваних до винесення остаточного рішення суду по кримінальному провадженню, а також завдати шкоди ефективному збиранню доказів та належному відправленню правосуддя.
Приклад: Якщо учасники корупційних схем розуміють методи роботи НАБУ, вони мають можливість адаптувати свою поведінку, щоб ускладнити майбутні розслідування. Надмірна публічність може зменшити ефективність Бюро в довгостроковій перспективі, оскільки злочинці будуть краще обізнані про способи їх викриття.
5. Розкриття інформації про осіб, які здійснюють конфіденційне співробітництво із Бюро
Ще одним серйозним ризиком є можливе переслідування інформаторів та свідків. Розкриття інформації про осіб, які надають НАБУ важливі відомості під час здійснення досудового розслідування, може поставити їх під загрозу помсти або переслідування з боку злочинців, а також створює ситуацію, при якій подальше конфіденційне співробітництво із такими особами стає неможливим. Це може відлякувати майбутніх свідків від співпраці з НАБУ, що ускладнить збір доказів та розслідування кримінальних проваджень.
Окрім того, надмірна публічність може підірвати довіру громадськості до НАБУ. Якщо оприлюднена інформація буде викривленою, неповною та/або односторонньою, це може посіяти сумніви щодо об'єктивності та неупередженості Бюро. Громадяни можуть втратити віру в його здатність ефективно та справедливо боротися з корупцією, а саме результат діяльності Бюро є основним критерієм його ефективності та актуальності існування такого правоохоронного органу, а не публічні заяви та коментарі у засобах масової інформації.
Нарешті, надмірна публічність може призвести до політизації процесу роботи НАБУ. Якщо розголошення інформації буде сприйматися як спроба вплинути на громадську думку або підігравати певним політичним інтересам, це може завдати шкоди репутації Бюро як незалежної та неупередженої організації.
Тому НАБУ має зберігати баланс між прозорістю та конфіденційністю, оприлюднюючи лише ту інформацію, яка є дійсно суспільно важливою та не порушує принципів справедливого судочинства та не ставить під загрозу ефективність розслідувань. Надмірна публічність може мати серйозні негативні наслідки, тому Бюро має ретельно зважувати кожен крок у цьому питанні.
Шляхи вирішення проблеми
Перераховані типові порушення процесуального законодавства під час розслідування корупційних злочинів свідчать про системні проблеми в роботі правоохоронних органів, зокрема НАБУ, які потребують комплексного та невідкладного вирішення. Лише шляхом послідовного дотримання принципів верховенства права, належної правової процедури та прав людини можна відновити довіру суспільства до системи правосуддя та забезпечити ефективну протидію корупції в Україні.
Одним із ключових шляхів вирішення проблеми є посилення підзвітності та контролю за діяльністю правоохоронних органів, зокрема НАБУ. Це включає створення ефективних механізмів внутрішнього та зовнішнього контролю, а також забезпечення прозорості їхньої роботи.
Внутрішній контроль:
а) Створення належного підрозділу з питань дотримання професійної етики та процесуальних норм. Цей підрозділ повинен бути наділений повноваженнями здійснювати розгляд скарг на дії детективів НАБУ, проводити регулярний моніторинг дотримання законності та прав людини під час проведення слідчих дій, а також ініціювати дисциплінарні провадження у разі виявлення порушень.
Даний підхід також передбачає необхідність внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», що деталізують процедуру проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обробки, зберігання та використання інформації з НСРД, а також правила професійної етики та взаємодії представників НАБУ із засобами масової інформації.
б) Проведення низки навчань та підвищення кваліфікації для працівників НАБУ з питань дотримання процесуальних норм, прав людини та професійної етики, а також криміналістичної тактики та методики розслідування корупційних кримінальних правопорушень.
Зовнішній контроль:
а) Удосконалення прокурорського нагляду (у тому числі у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням корупційних кримінальних правопорушень) за діяльністю НАБУ, зокрема надання органам прокуратури повноважень на внесення актів прокурорського реагування у разі виявлення порушень чинного законодавства детективами та/або керівництвом НАБУ, які є обов'язковими до виконання та мали б наслідком можливість притягнення осіб, які допустили такі порушення, до передбаченої чинним законодавством відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, кримінальної тощо). У разі невиконання таких актів прокурорського реагування, органам прокуратури повинні також бути надані повноваження на оскарження бездіяльності посадових осіб НАБУ у короткий термін (чіткі та зрозумілі строки оскарження такої бездіяльності, судового розгляду за такими справами тощо).
б) Створення Громадської ради при НАБУ, до складу якої повинні входити представники громадянського суспільства, незалежні експерти та представники міжнародних організацій. Ця рада повинна здійснювати моніторинг діяльності НАБУ, надавати рекомендації щодо вдосконалення його роботи, а також звертатись із пропозиціями та скаргами до органів, які здійснюють нагляд та контроль за діяльністю НАБУ.
в) Надання повноважень слідчим суддям на активне здійснення контролю за діяльністю НАБУ під час досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень, зокрема шляхом розгляду скарг на порушення прав людини та належної правової процедури. Такий судовий контроль (на відміну від існуючих положень законодавства, передбачених Розділами 2 та 3 Кримінального процесуального кодексу України) повинен бути чітким та зрозумілим для його здійснення слідчими суддями: наприклад, статтею 307 Кримінального процесуального кодексу України передбачені рішення, які слідчі судді мають право прийняти за результатами розгляду скарг під час досудового розслідування, проте самі слідчі судді не наважуються на прийняття ефективних рішень, оскільки їх повноваження, передбачені статтею 307 КПК України, не є досить чіткими та зрозумілими для їх реалізації (наприклад, судова практика на даний час будується таким чином, що слідчі судді не приймають рішення про зобов'язання проведення конкретних слідчих (розшукових) дій, обмежуючись лише зобов'язанням уповноважених посадових осіб органу досудового розслідування про перегляд клопотань учасників кримінального провадження, що призводить до неефективності досудового розслідування та порушення прав учасників кримінального провадження.
Впровадження ефективних механізмів збереження конфіденційності НСРД:
а) Внесення змін до Кримінального кодексу України, які посилюють кримінальну відповідальність за розголошення відомостей досудового розслідування шляхом встановлення більш суворих санкцій та визначення більш чіткого кола суб'єктів даного кримінального правопорушення.
б) Створення в лавах Бюро незалежного спеціального підрозділу, відповідального за забезпечення конфіденційності НСРД, який мав би можливість здійснювати контроль за обігом інформації, проводити періодичні перевірки зберігання та використання відомостей, отриманих під час проведення НСРД, та розслідувати випадки витоків такої інформації.
в) Впровадження сучасних технічних засобів захисту інформації, зокрема системи електронного документообігу із обов'язковим шифруванням даних, контролем доступу та аудитом діяльності, пов'язаної із використанням такої інформації.
г) Розробити детальні інструкції та регламенти щодо порядку поводження з інформацією з НСРД, зокрема правил її зберігання, передачі та знищення.
Встановлення чіткої регламентації під час здійснення працівниками НАБУ публічних заяв:
а) Затвердження дієвих внутрішніх інструкцій, які чітко регламентують порядок взаємодії із засобами масової інформації та здійснення публічних заяв працівниками Бюро. Ці правила повинні встановити превентивні механізми задля недопущення заяв та висловлювань, що можуть створити упереджене ставлення до учасників кримінального провадження та обмежують розголошення деталей досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень, пов'язаних із корупцією.
б) Посилення відповідальністі за порушення таких інструкцій, а також розробка зрозумілого та прозорого механізму проведення службових розслідувань із вказаних питань.
в) Удосконалення інституту етики державних службовців (у тому числі в лавах Бюро), які також повинні містити зрозумілі норми щодо взаємодії із громадськістю та ЗМІ з метою неухильного дотримання принципу презумпції невинуватості.
Висновок
Попри позитивні зрушення у вирішенні типових порушень процесуального законодавства під час розслідування корупційних злочинів, досі залишаються виклики, які потребують подальших зусиль. Ефективна протидія корупції можлива лише за умови послідовного дотримання принципів верховенства права, належної правової процедури та прав людини всіма учасниками кримінального процесу на всіх його стадіях.
Необхідно продовжувати роботу із посилення підзвітності та прозорості правоохоронних органів, забезпечення суворого дотримання процесуальних норм, захисту конфіденційності матеріалів досудового розслідування, реформування системи кримінального судочинства та встановлення чітких правил для публічних заяв представників правоохоронних органів.
Лише комплексний і системний підхід до вирішення цих проблем, за участю всіх гілок влади, інститутів громадянського суспільства та міжнародних партнерів, дозволить відновити довіру громадян до системи правосуддя та забезпечить ефективну протидію корупції в інтересах сталого розвитку України.
В'ячеслав Мироненко,
юрист практики Безпеки бізнесу в Juscutum
Отримуй максимум інформації для ухвалення юридичних рішень. Усе законодавство й судова практика, аналітика й правова картина дня - є у рішенні LIGA360:Юрист. Замов прямо сьогодні.
