Фізичний, соціальний і психічний розвиток дитини напряму залежить від батьків. Проаналізувавши Сімейний кодекс України, можна з упевненістю сказати, що законодавець наділив дитину в більшості випадків саме правами, у той час як батьки мають великий перелік обов'язків щодо своєї дитини. Це є логічним, адже дитина не може самостійно себе забезпечувати до певного віку. Тому «тягар» забезпечення дитини всім необхідним лежить на батьках. Коли батьки розлучаються, вони втрачають лише статус «чоловік/дружина», але статус «батько/мати» з ними залишається до тих пір, поки в них є спільні діти. Так само залишається і обов'язок утримання та виховання дитини.
Питання грошового утримання завжди було актуальним, адже аліменти (лат. alimonia - харчування, засоби для існування) є тим ресурсом, який дає дитині можливість існувати фізично, розвиватись соціально, здобувати професію тощо. Але, на жаль, не всі батьки хочуть утримувати свою дитину та всіляким чином уникають свого батьківського обов'язку. Тому Єдиний державний реєстр судових рішень постійно наповнюється судовими рішеннями щодо стягнення аліментів, у тому числі і постановами Верховного Суду, які вартують особливої уваги.
Отже, присвячуємо цю статтю цікавим питанням, які можуть виникнути при стягненні аліментів задля благополучного розвитку наших маленьких «зірочок».
«Назад у майбутнє»: особливості стягнення аліментів за минулий час
За загальним правилом, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Але законодавець дозволяє стягнення аліментів за минулий час (не більш як 10 років) (ч. 2 ст. 191 СК України). Про факти, які необхідно довести для такого стягнення, нагадав Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.
«Аналіз статті 191 СК України дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: 1) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; 2) ухилення відповідача від надання утримання дитині».
Цікавим питанням також є стягнення аліментів за минулий час, враховуючи розгляд питання встановлення батьківства. Суди мають різну позицію. Відповідно до постанови Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 369/9386/17 суд апеляційної інстанції вважав, що аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з моменту визнання районним судом батьківства відповідача, а не з моменту звернення до суду з відповідним позовом. Верховний Суд з цим не погодився, оскільки це суперечить ч. 1 ст. 191 СК України, зазначивши:
«з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини саме з моменту звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 754/3558/16-ц (провадження № 61-22781св18)».
По факту Верховний Суд визначив, що у випадку подачі позовної заяви з одночасними вимогами щодо визнання батьківства та стягнення аліментів аліменти не можуть стягуватись за минулий час. Навіть не дивлячись, що відповідача визнано батьком дитини (тобто той факт, де йде відсилка до минулого). Позиція про те, що аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з моменту визнання районним судом батьківства відповідача, є помилковою.
Таким чином, якщо ви бажаєте стягнути аліменти за минулий час, ви повинні мати докази того, що ви дійсно самотужки намагались вирішити це питання мирним шляхом з батьком/матір'ю дитини, та докази того, що інший з батьків відмовлявся брати участь у грошовому забезпеченні дитини. З доказів на практиці це можуть бути різного роду листи, в т. ч. електронні, скріншоти листування в месенджерах та соціальних мережах тощо - все, що може документально підтвердити ваші зусилля у вирішенні цього питання законним шляхом. В іншому випадку аліменти будуть нараховуватись з моменту подачі позову. І при цьому незалежно від моменту визнання батьківства.
«Завислі» гроші: проживання дитини в країні-агресора
Непоодинока ситуація, коли дитина, на утримання якої стягуються аліменти, проживає в країні-агресора. Виконавча служба не має наразі можливості надсилати такі кошти до росії. Тому деякі батьки просять суди звільнити їх від сплати аліментів, адже дитина фактично їх не отримує. Як приклад, наведемо «гарячу як пиріжок» постанову Верховного Суду від 01 квітня 2024 року у справі № 184/1781/22.
Позивач просив звільнити його від сплати аліментів, посилаючись на те, що стягувач за аліментами є громадянкою російської федерації і дитина постійно проживає на території російської федерації. Оскільки дитина, перебуваючи на території країни-агресора, не отримує відповідні виплати, які лише накопичуються на спеціальному рахунку виконавчої служби, позивач вважав, що немає сенсу в подальшій сплаті таких платежів. Верховний Суд не погодився з такою думкою у зв'язку із таким:
«Згідно з пунктом 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є російська федерація або, зокрема, громадяни російської федерації.
Згідно положень цього ж пункту 10-2, за рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Таким чином, пункт 10-2 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для звільнення особи від сплати аліментів на користь громадянина російської федерації.
… чинним законодавством не заборонено стягувати аліменти на користь громадян російської федерації, якою є стягувачка та з якою мешкає неповнолітній син, зобов'язання по утриманню якого у заявника, як батька дитини, не припинились».
По факту, маємо «патову» ситуацію, адже аліменти стягуються, але дитина їх не отримує та не може використати. Проблема, яка виникла через відсутність на сьогодні чинних міжнародних договорів між Україною та росією, які б регулювали питання співробітництва компетентних органів щодо взаємного визнання та виконання судових рішень у цивільних справах. Це велика проблема сьогодення, вирішення якої чекають тисячі людей.
Адвокати із сімейних справ вивчають актуальні ситуації щодо розлучення, поділу майна, ухилення від сплати аліментів з ІПС ЛІГА:ЗАКОН. Також система містить повну базу українського законодавства з експертними коментарями. Придбайте ІПС ЛІГА:ЗАКОН за посиланням.
Багатий батько: як кількість майна та наявність дітей від різних шлюбів впливає на розмір аліментів
Коли батько має декілька дітей від різних шлюбів та гарні фінансові статки (значну кількість нерухомості/успішний бізнес тощо), при цьому вимушено сплачує аліменти в певній грошовій сумі на одну дитину, мати іншої дитини звертає увагу на суму цих аліментів (ми розставили в прикладі саме так ролі, оскільки це є класичним варіантом описаної ситуації). Жодна мати не хоче, щоб її дитина була в чомусь обмежена в порівнянні з іншими дітьми. І коли суди призначають таким дітям різну суму аліментів, така мати починає боротьбу. Але суд оцінює кожну ситуацію окремо, керуючись принципом «розмір грошового забезпечення дитини повинен бути достатнім для її розвитку». Як приклад наведемо вже згадану раніше в статті постанову Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 369/9386/17.
Позивачем у справі виступала мати, яка дізналась, що батько її дитини сплачує більшу суму аліментів на утримання дитини від його іншого шлюбу (в примусовому порядку на підставі рішення суду). Мати категорично не погоджувалась із рішеннями судів та вважала, що її дитина має право отримувати таку ж суму аліментів, як дитина чоловіка від іншого шлюбу (8000 грн замість присуджених 6000 грн). Але Верховний Суд не погодився з такими доводами та висловив позицію про те, що сума аліментів, призначена іншим судом для іншої дитини, ніяким чином не впливає на цю справу. Так само не має впливу і кількість статків батька. Верховний Суд зазначив: «відповідач як батько зобов'язаний матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її необхідними благами, які потрібні для її життя та виховання.
Доводи касаційної скарги про наявність у відповідача численного нерухомого майна та достатнього заробітку для надання більшого забезпечення дитині колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини».
Таким чином, важливим є та сума, яка об'єктивно необхідна для повноцінного розвитку дитини, а не те, скільки у батька статків. Кожна дитина має як базові потреби, так і може мати окремі потреби, які можуть бути зумовлені станом її здоров'я, видом навчання, позашкільного дозвілля (яке, до речі, обирають і батьки також) тощо. Тому суд оцінює кожну ситуацію окремо з урахуванням всіх наявних обставин. Але, звісно, великий вплив тут мають докази. Необхідно максимально зібрати всі документи, які тим чи іншим способом доказують кожен вид витрат з їх переліку на щомісячне утримання дитини.
А як щодо оплати аліментів під час переходу з бакалаврату на магістратуру?
Дуууже спірне питання у батьків, де сплачуються аліменти на повнолітню особу, яка навчається у вищому навчальному закладі. Мова йде саме про період між завершенням навчання на бакалавраті та початком навчання на магістратурі. Вже будучи повнолітньою, особа має два варіанти після завершення бакалаврату: або продовжити навчання, або завершити його та почати заробляти на своє життя самостійно. І ось цей період є дискусійним. Навчання ніби і завершене вже, і не факт, що особа (яка вже повнолітня) буде вступати на магістратуру. Саме тому деякі батьки вважають, що завершення навчання на бакалавраті є підставою для припинення виплати аліментів. А суд каже в цьому випадку? У минулому році Верховний Суд змінив свою позицію та зазначив таке (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц):
«У застосуванні правил частини другої статті 199 СК України потрібно враховувати, що нерозумно і несправедливо тлумачити положення статті 199 СК України так, що аліменти на повнолітню дитину, яка навчається, виплачуються виключно за ті періоди, коли фактично триває навчальний процес.
Між закінченням шкільного навчання та початком навчання професійного чи початком отримання вищої освіти завжди існує певний проміжок часу, що зумовлено способом організації системи освіти, а також об'єктивними чинниками: особа повинна мати час для того, щоб визначитися із напрямом свого подальшого навчання (якщо вона взагалі бажає його продовжувати і не визначилася з таким напрямом раніше), а також має виконати певні формальності - зібрати і подати необхідні документи, скласти вступні іспити тощо.
Так само і в разі переходу на наступний освітній рівень особа не може вважатися такою, яка припинила навчання, адже наявність часового проміжку між закінченням підготовки за попереднім рівнем та початок навчання на наступному освітньому рівні не залежить від волі та бажання учня (студента). Тому розумний (визначений характером організації навчального процесу) період фактичної перерви у навчанні не може в таких випадках вказувати на його припинення у розумінні частини другої статті 199 СК України.
З огляду на викладене Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що існують підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20347/20. …
Період стягнення аліментних платежів є безперервним».
Таким чином, період, коли триває вступна кампанія на магістратуру, є частиною освітнього процесу. Якщо особа бере участь у вступній кампанії, це свідчить, що освітній процес не завершений. Відповідно, сплата аліментів не повинна припинятись на цей період.
Правила розрахунку пені за несплачені аліменти
Часто виникає ситуація, коли один із батьків сплачує неповну суму аліментів та ще й не кожен місяць, а коли заманеться. Заборгованість можна легко порахувати, а ось пеню за невчасну їх сплату рахувати вже набагато складніше в такому випадку. У цьому питанні допоможе розібратись постанова Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 461/7406/18, в якій зазначено таке:
«Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення».
При цьому суд зобов'язаний перевіряти розрахунок, та в разі його невірності самостійно провести такий розрахунок та вказати його у своєму рішенні. До речі, ця постанова цікава тим, що в ній наводиться конкретний приклад розрахунку пені за період часткової сплати аліментів. Рекомендуємо ознайомитись!
Підсумовуючи, розуміємо, що питання стягнення аліментів є багатогранним. Під час його вирішення в судовому порядку та під час примусового стягнення щомісячних аліментних платежів може виникнути ціла купа складнощів. Але ми сподіваємось, що наша стаття допоможе з ними справитись або, що ще краще, запобігти їх виникненню.
Ірина Сорокіна,
співголова Комітету ААУ з сімейного права,
адвокат
Потрібно більше роз'яснень і аналітики щодо нормативного акту? Спробуйте LIGA360 LEGAL SOLUTION. Воно допоможе швидко зорієнтуватися в складних правових питаннях та дізнатися, як саме застосовуються НПА у вашій галузі. Замовте рішення за посиланням.
Платіть менше - отримуйте більше! Тільки у квітні заощаджуйте 40% при замовленні преміум-рішення LIGA 360: Юрист. Встигніть скористатись вигідною ціною.
