Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Моральна шкода при поновленні на роботі в судовому порядку: Верховний Суд роз'яснив особливості позовної давності

Реклама

Позовна давність, передбачена ч. 1 ст. 233 КЗпП, не поширюється на позовну вимогу про відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав у зв'язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі.

Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (постанова від 24 січня 2024 року у справі № 755/3443/21 (провадження № 61-11295св23)).

У справі, що розглядалася, в лютому 2021 року позивач звернувся з позовом до Нацбанку про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період із 31 червня 2016 року по 25 січня 2021 року та грошової компенсації моральної шкоди.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково, зокрема і в частині вимог щодо стягнення грошової компенсації моральної шкоди, визначивши розмір грошової компенсації в сумі 100 тис. грн. Апеляційний суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення грошової компенсації моральної шкоди та вказав, що позивач мав право на відшкодування завданої йому моральної шкоди незаконним звільненням, проте звернувся до суду із цією вимогою з пропуском тримісячного строку, передбаченого в ст. 233 КЗпП.

КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення грошової компенсації моральної шкоди, змінив у цій частині рішення суду першої інстанції та стягнув із роботодавця на користь позивача грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 6 тис. грн.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч. 1 ст. 237-1 КЗпП).

КЦС ВС зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції не врахував, що спір у цій справі стосується відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав у зв'язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, тому на цю вимогу не поширюється позовна давність, передбачена ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції, чинній на момент подання позовної заяви.

За повідомленням Верховного Суду

Потрібно знайти судове рішення за НПА чи контекстом? LIGA360 має 35 смарт-фільтрів для пошуку справ. Аналізуй судову практику в один клік.

Читайте також:

Перезавантаження БЕБ: що пропонує влада і бізнес

Залиште коментар
Увійдіть щоб залишити коментар
Увійти
Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях

Схожі новини