Процедури банкрутства дедалі частіше виходять за межі простого розподілу майна боржника між кредиторами. У центрі уваги судової практики опиняється поведінка осіб, які керували компанією до відкриття справи про банкрутство.
Ключова проблема полягає в тому, чи може застосовуватися частина 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо ознаки фінансової неспроможності боржника виникли ще до введення КУзПБ у дію, але тривали після 21 жовтня 2019 року. Один підхід виходить із того, що обов'язок звернутися до суду є триваючим, а отже, неподання заяви після набрання чинності Кодексом може бути підставою для відповідальності.
Інший підхід наголошує на принципі незворотної дії закону в часі. За ним частина 6 статті 34 КУзПБ не може застосовуватися до обставин, які юридично сформувалися за попереднього Закону про банкрутство, оскільки той не передбачав спеціального місячного строку для звернення до суду та відповідної солідарної відповідальності.
Аналізуйте судову практику швидко. AI-інструменти LIGA360 скорочують шлях до потрібного рішення, допомагають відсіяти зайве та ефективно готувати аргументи. Оцініть, як це працює на практиці.
З огляду на різні підходи, колегія суддів Касаційного господарського суду поставила перед судовою палатою питання: чи можна притягати керівників та інших осіб, які управляли боржником, до солідарної відповідальності за неподання заяви про банкрутство, якщо фінансові проблеми компанії виникли ще до набрання чинності КУзПБ. Майбутній висновок суду має визначити баланс між захистом кредиторів від бездіяльності органів управління боржника та недопущенням відповідальності за правилами, які не діяли на момент виникнення ключових обставин неплатоспроможності.
Більше про правову природу солідарної відповідальності, відмінність від субсидіарної відповідальності та можливі наслідки для керівників і кредиторів читайте в повній аналітичній статті.
