Донецький апеляційний суд, розглянувши справу № 227/1505/18, визнав, що приватні особи фактично мають право продавати землю агрофірмам. Суд вирішив, що оформлення договору міни землі з доплатою не за схемою «пай на пай» у єдиному масиві відповідає законодавству.
Постановою від 10 жовтня суд залишив в силі рішення суду першої інстанції, який відмовився визнавати недійсним договір міни земельних ділянок між фіз- і юрособою за позовом прокурора.
Апеляційний суд погодився, що правовідносини між агрофірмою та землевласником щодо укладення договору міни, не суперечать підпункту «б» пункту 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (щодо мораторію на продаж земель, який зараз продовжено до 2019 року) і відповідають приписам ст.ст. 203, 715, 716 ЦК України: законодавець дозволив обмін земельної ділянки на іншу земельну ділянку.
Судом встановлено, що співвідповідачі обмінялись сформованими земельними ділянками із наявними кадастровими номерами. Тобто, дані правовідносини за своєю суттю не підпадають під правове регулювання Закону № 899 «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки останній регулює обмін розподілених між власниками, визначених в натурі земельних ділянок, але які ще не зареєстровані за власниками, тобто таких земельних ділянок, які не можуть виступати об'єктом цивільних прав. На противагу цьому, співвідповідачі обміняли земельні ділянки, які зареєстровані відповідно до законодавства і виступають об'єктом цивільних прав.
З огляду на вищевказане, обмін зареєстрованими земельними ділянками є законним правом сторін - їх власників. Процедура міни на підставі їх вільного волевиявлення може бути використана ними за їх взаємною згодою.
Зміст правочину, укладеного між агрофірмою та землевласником стосовно міни земельними ділянками, не суперечить актам чинного законодавства та не є фіктивним чи удаваним правочином у розумінні статей 234 - 235 Цивільного кодексу , оскільки його умови у повному обсязі виконані сторонами договору з дотриманням чинного законодавства (агрофірма отримала значно більшу ділянку, за яку віддала меншу і кошти).
Суди, застосувавши рішення ЄСПЛ у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» щодо неправомірності мораторію, вирішили, що правочин між двома приватними особами, в основі якого закладений обмін двома земельними ділянками, належними кожній на праві власності, не порушує майнових прав держави (на що посилався прокурор). Від визнання правочину недійсним негативні наслідки понесуть тільки приватні особи, а не держава.
Прокурорам варто зрозуміти, що норми Конституції спрямовані на захист права власності і рівність всіх суб'єктів цього права перед законом, зокрема і права приватної власності відповідачів на володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у їх власності.
