Ця історія - про буденну ситуацію, в яку може потрапити будь-який підприємець, що працює з готівкою і вважає, що нічого страшного не трапиться, якщо щось «не врахувати» в обліку.
Підприємець із Житомира, який торгував тютюновими виробами у кіоску, став фігурантом кримінального провадження. Йому інкримінували:
- ухилення від сплати ПДВ і акцизного податку (ч.1 ст. 212 КК України),
- підробку податкової та акцизної декларацій (ч.1 ст. 358),
- використання підроблених документів (ч.4 ст. 358).
За версією обвинувачення, у період з 2014 по 2015 рік підприємець отримував тютюнові вироби від невстановлених осіб без первинних бухгалтерських документів. Ці необліковані товари, згідно з матеріалами справи, продавалися через касовий апарат, який не був підключений до податкової (нефіскалізований РРО), тобто інформація про продажі не передавалась до податкових органів.
Надалі, за версією обвинувачення, виручка від продажу не відображалась у податковій та бухгалтерській звітності. Водночас у податкових деклараціях за відповідні періоди фігурували суми, значно занижені порівняно з фактичними обсягами продажу.
На цій підставі обвинувачення сформувало позицію про ухилення від сплати ПДВ та акцизного податку на загальну суму понад 1,9 млн грн.
Ця справа пройшла всі судові інстанції - апеляція вдруге переглядала справу після касаційного скасування її попереднього рішення. Однак і після повторного розгляду вирок суду першої інстанції залишили без змін.
Обвинувачений категорично заперечив свою вину, вказавши, що всі звіти складав за документами, які надавали продавці, і не мав жодного умислу щодо ухилення від податків. Про існування другого, нефіскального, РРО йому було невідомо, він не мав необліковані тютюнові вироби та не давав вказівок продавцям на їх збут.
22 квітня 2015 року, за його словами, до нього звернулися податківці і натякнули, що за «спокій» у роботі потрібно платити. Після відмови - почалися обшуки та кримінальне провадження.
Свідок-продавчиня з кіоску, підтвердила, що за вказівкою роботодавця працювала з двома РРО. Один був зареєстрований у податковій, інший - ні. По другому РРО вона не видавала чеків, і саме по ньому здійснювався продаж частини товару, який надходив частково по накладних, а частково - як необлікований.
Надалі саме ця продавчиня була притягнута до кримінальної відповідальності у межах окремого провадження.
Чому все посипалося: порушення при обшуках, незаконна перевірка і недопустимі докази
Суд встановив низку істотних порушень при проведенні обшуків, що стали підставою для визнання доказів недопустимими:
Ухвала слідчого судді не містила точних відомостей, конкретної адреси приміщення чи інших ідентифікуючих даних. При цьому за цією адресою розташовувались понад сотня окремих приміщень, які належать різним суб’єктам господарювання. В результаті обшук фактично проведено на п’яти окремих об’єктах без відповідного дозволу.
Повторно досліджуючи протокол обшуку, апеляційний суд погодився, що під час його складання допущено грубі порушення ст. 104 КПК України:
- протокол не містив інформації про всіх учасників слідчої дії;
- протокол не підписаний усіма учасниками, встановити, ким саме підписано - неможливо;
- протокол складався різними особами (різні почерки);
- у протокол обшуку слідчим було внесено допит обшукуваної особи - що суперечить КПК;
- не зазначено спосіб упакування вилучених речей, що має забезпечувати неможливість підміни;
- власнику майна не надано копії ухвали та не допущено його адвоката.
Крім того, показання свідка-продавчині були визнані недопустимими, оскільки остання під час досудового розслідування допитувалася в якості свідка, а потім як підозрювана.
Ще одним важливим елементом, який суттєво послабив позицію обвинувачення, стала позапланова податкова перевірка, призначена за клопотанням слідчого.
Суд зазначив, що кримінальний процесуальний закон не встановлює отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ані слідчими суддями, ані прокурорами, ані слідчими. Результати таких перевірок були визнані недопустимим доказом.
Окрім того, Житомирським окружним адміністративним судом було визнано протиправним та скасовано наказ Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки.
Постановою цього ж суду скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами акту перевірки, оскільки сама перевірка була проведена з порушенням вимог Податкового кодексу, а висновки контролюючого органу були визнані безпідставними.
Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» суд визнав недопустимим доказом і висновок судово-економічної експертизи.
Рішення суду
Після вивчення всіх зібраних у справі матеріалів суд дійшов висновку: доказів вини підприємця недостатньо. Більшість із них були здобуті з порушенням процесуальних норм та визнані недопустимими. Суд проаналізував кожен доказ окремо й у сукупності, оцінив, як вони взаємопов’язані, та дійшов до чіткого висновку: обвинувачення не доведене.
У зв’язку з цим суд виправдав підприємця на підставі презумпції невинуватості та відповідно до ст. 373 КПК України. Вирок залишено без змін і після повторного перегляду апеляцією за результатами касаційного оскарження.
Оскільки кримінальне провадження завершилося виправданням, цивільний позов прокурора в інтересах держави (Житомирська ОДПІ) на суму майже 2 млн грн залишено без розгляду - через відсутність підстав для відшкодування завданих збитків.
Висновок для підприємців
- Порушення при обшуках - це не дрібниця, а підстава визнати докази недопустимими.
- Навіть за наявності “чорної каси”, доказ має бути отримано згідно закону.
- Не варто ігнорувати участь адвоката при слідчих діях.
- Кримінальне провадження - не кінець. Іноді достатньо чіткої позиції і правильного захисту, щоби зупинити лавину обвинувачень.
