Як законопроєкт № 13599 може змінити практику взаємодії адвокатів з правоохоронною системою?

4 серпня 2025 року у Верховній Раді зареєстрований законопроєкт № 13599 "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо посилення захисту прав людини під час проведення обшуку".

Детальніше про відповідну законодавчу ініціативу Ви можете ознайомитися у матеріалі ЮРЛІГИ.

* * *

Олександр Шевцов, адвокат, радник ЮК "RIYAKO&PARTNERS", роз'яснив для Порталу ЮРЛІГА, як законопроєкт № 13599 може змінити практику взаємодії адвокатів з правоохоронною системою.

Проблема дотримання балансу між дотриманням прав людини і потребами досудового розслідування була актуальною завжди. Особливо гостро ця проблема постає при оцінці дій правоохоронних органів під час проведення обшуків, які попередньо не пройшли процедуру судового контролю. 

Стан законодавства на даний час 

Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. 

Винятки втручання у вищевказані права врегульовані національним законодавством, а саме, Конституцією України (ст. 30) і Кримінальним процесуальним кодексом України (ст. 233).  

Частиною 3 ст. 233 КПК визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках пов'язаних: 

• із врятуванням життя людей;  

• із врятуванням майна;  

• з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. 

Як застосовуються вказані норми на сьогоднішній день? 

Реалії проведення обшуків без ухвали слідчого судді свідчать про те, що представники правоохоронних органів в більшості випадків обгрунтовують невідкладність проведення обшуку саме врятуванням майна, яке на їх думку має ознаки речового доказу. При цьому, характерним є те, що перед початком обшуку слідчий не може надати адекватного пояснення на наступні питання: в чому невідкладність проведення слідчої дії? яке саме майно він має намір рятувати? що на його думку вказує на можливість знищення майна? 

Не зважаючи на відсутність логічних пояснень законності проведення невідкладного обшуку та відповідні зауваження зі сторони захисту, слідчим проводиться обшук та відповідно вилучається майно. 

Подальше санкціонування невідкладного обшуку здійснюється слідчим суддею без участі особи, право якої порушено і має відверто формальний характер. Судді зазвичай просто констатують наявність невідкладного випадку, який пов'язують з ризиком знищення або спотворення речових доказів.  

Наприклад, в рішенні ЄСПЛ Ilieva v. Bulgaria (заява № 22536/11) суд зазначив, що якщо обставини справи не передбачали нагальності проведення обшуку, а рішення суду про дозвіл на обшук пост-фактум не було обґрунтованим і передбачало формальне схвалення такого обшуку суддею, то це зумовлює порушення статті 8 Конвенції.  

Як зазначено вище, рішення слідчого судді про дозвіл на обшук пост-фактум приймається за відсутності особи, права якої порушені, а також не підлягає оскарженню. Така ситуація свідчить про недоліки національного законодавства, яке не містить будь-якого інструменту захисту права людини на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, які проголошені ст. 8 Конвенції та ст. 30 Конституції України. 

Законодавча ініціатива щодо вдосконалення приписів КПК в частині захисту прав людини  

04 серпня 2025 року до Верховної ради України подано законопроєкт № 13599 “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо посилення захисту прав людини під час проведення обшуку” (далі - Законопроєкт № 13599). 

Зміни щодо підстав проведення обшуку без ухвали слідчого судді 

Проєкт Закону передбачає зміну редакції ч. 3 ст. 233 КПК, з якої виключається ознака невідкладності обшуку пов'язана з врятуванням майна, а також встановлюється, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках: 

• пов'язаних з врятуванням життя людей, запобіганням безпосередній загрозі їхньому здоров'ю, статевій свободі чи особистій безпеці; 

• пов'язаних з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 115-118, 121, 127 (кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи), 146, 147, 149 (кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи) 152, 153, 155, 156-1 (кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи), 258, 258-1, 259 Кримінального кодексу України (кримінальні правопорушення проти громадської безпеки);  

• пов'язаних з безпосереднім переслідуванням осіб у момент безпосереднього одержання неправомірної вигоди особами, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) Кримінального кодексу України; 

• необхідності невідкладного вилучення чи збереження речових доказів, що стосуються злочинів, передбачених статтями 368, 369 Кримінального кодексу України, якщо існує ризик їх знищення, приховування або використання для продовження злочину. 

Нова редакція статті хоча і містить певні оціночні поняття в частині невідкладності, але не підлягає розширеному тлумаченню, що є дійсно прогресивною зміною, яка здатна ефективно обмежити свавільне порушення прав людини. 

Зміни щодо процедури судового контролю  

Пропонується внести зміни до загальних обов'язків слідчого судді щодо захисту прав людини (ст. 206 КПК), яка буде передбачати, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа щодо якої були здійснені процесуальні дії без ухвали суду, що потребують судового підтвердження, зокрема, обшук, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. 

Дані зміни є прогресивними але дискусійними в питанні практичного застосування в частині повноважень слідчого судді та строків розгляду. 

Законопроєктом № 13599 пропонується встановити граничний строк невідкладного звернення до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку, який не повинен перевищувати 48 годин після здійснення обшуку без ухвали слідчого судді.  

Також проєкт Закону містить пропозиції щодо змін і доповнень статей 233, 234, 235  КПК в частині процедури розгляду відповідного клопотання слідчим суддею та наслідків такого розгляду: 

• слідчий суддя призначає судове засідання протягом 24 годин з моменту надходження; 

• в судове засідання викликається прокурор (або слідчий), а також особа, у приміщенні якої проводився обшук, та її захисник; 

• участь захисника є обов'язковою, крім випадків, коли особа письмово відмовилася від його участі; 

• судове засідання проводиться за правилами змагального процесу з наданням сторонам права виступити з доводами та запереченнями; 

• слідчий суддя зобов'язаний надати оцінку фактичним підставам невідкладності проникнення, допустимості і доцільності обшуку в межах конкретного провадження, зв'язку між кожним із вилучених предметів і предметом доказування; 

• додаткові вимоги до змісту судового рішення, а саме, ухвала про санкціонування обшуку має бути вмотивованою та містити окрему оцінку щодо кожної вилученої речі або документа; ухвала, що не містить обґрунтованого зв'язку, вважається необґрунтованою та підлягає скасуванню; 

• додатковим наслідком незвернення із відповідним клопотанням або відмови у його задоволенні є повернення вилучених речей та документів. 

Вказані пропозиції змін до КПК є дійсно необхідними, а також такими, що забезпечують доступ сторони захисту до правосуддя, справедливого і ефективного захисту прав людини.  

Зміни в частині права на оскарження  

Проєктом Закону пропонуються доповнення до статті 303, 309 КПК України щодо права на оскарження дій, бездіяльності слідчого, прокурора, дізнавача, а також щодо оскарження ухвали слідчого судді, постановленої в порядку ст. 233 КПК. 

Статтю 303 КПК пропонується викласти в новій редакції, яка доповнюється пунктом 12, який передбачає можливість оскарження на досудовому провадженні рішення, дії або бездіяльність слідчого судді, слідчого, дізнавача або прокурора під час розгляду клопотання про підтвердження обшуку, проведеного без ухвали слідчого судді, у випадках, передбачених частиною третьою статті 233 цього Кодексу. 

Також пропонується доповнити ч. 1 ст. 309 КПК пунктом 10-1, яким передбачити право оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про про надання дозволу на обшук, що був фактично проведений без попередньої ухвали суду відповідно до частини третьої статті 233 цього Кодексу. 

Висновки 

Не зважаючи на певні неточності в запропонованій редакції змін (які в подальшому можуть бути доопрацьовані), а також дискусійні питання, які можуть виникнути із застосуванням вищевказаних змін, внесення до КПК запропонованих змін є необхідним. Законопроєкт № 13599 покликаний подолати зловживання з боку правоохоронних органів, а також забезпечити той самий баланс між потребами досудового розслідування і правами людини. Взаємодія між адвокатами і правоохоронними органами в даному випадку може набути ознак змагальності, а також запобігти формалізму з боку представників судової влади.

Читайте також: В Раді планують удосконалити реєстраційні процедури на підставі судових рішень