Чи допоможе застосування концепції alter ego обійти питання суверенного імунітету?
Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації одразу постало питання належного документування завданих збитків, а також пошуку можливих шляхів отримання справедливої компенсації.
Станом натепер ефективний і дієвий механізм відшкодування збитків, завданих нашій країні, її громадянам та бізнесу, відсутній. Майже від самого початку війни обговорювались декілька механізмів, які можуть бути застосовані для притягнення агресора до відповідальності та стягнення відшкодування. Такими механізмами були: звернення до Європейського суду з прав людини, звернення до інвестиційного арбітражу, національні суди. Дехто навіть почав реалізацію перших двох опцій попри їхню тривалість і надмірну вартість. На жаль, вони радше були іміджевим кроком, аніж можливістю досягнути реального результату.
Реалізації опції звернення до національних судів суттєво посприяв Верховний Суд, який постановами від квітня 2022 року фактично скасував суверенний імунітет російської федерації, підтвердивши можливість звернення заінтересованих осіб до національних судів у пошуку можливості стягнення завданих збитків. У Єдиному державному реєстрі судових рішень вже можна знайти значну кількість рішень проти російської федерації щодо стягнення «воєнних» збитків як у межах господарської, так і загальної юрисдикцій.
З одного боку, отримання рішення національного суду може бути виправдано необхідністю підтвердження перед контрагентами або контролюючими органами неможливості виконання взятих на себе зобов'язань - контрактних, податкових тощо, або підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та завданими збитками в особливо складних випадках.
З іншого боку, маємо ситуацію з фактичним виконанням рішення національного суду щодо стягнення завданих збитків. Цілком очевидно, що таке рішення не може бути виконано через відсутність достатньої кількості активів російської федерації на території України. Ті нечисленні активи країни-агресорки, які ще залишаються на території нашої країни, націоналізовані або перебувають під санкціями/арештами та не можуть бути предметом виконавчого провадження.
|
Гліб Бялий |
Така ситуація змусила шукати інші шляхи отримання відшкодування за завдані збитки. Одним з можливих варіантів було визнання та надання дозволу на виконання рішення українського суду в інших юрисдикціях, на території яких перебувають заморожені активи або самої російської федерації, або державних і квазідержавних юридичних осіб.
У першому приближенні визнання та надання дозволу на виконання судового рішення проти російської федерації в інших юрисдикціях не мало великих шансів на успіх. Попри прогресивну позицію Верховного Суду, питання суверенного імунітету (принцип, відповідно до якого суверенна держава не підпорядковується органам влади, в тому числі судової, інших держав) при розгляді подібних заяв є одним з основних у ключових юрисдикціях. Іншою перешкодою при розгляді таких заяв мало б стати питання належного повідомлення відповідача про наявність судового процесу, а також реальна можливість належним чином захистити свої інтереси. І це вже не кажучи про вартість такого процесу та його тривалість.
Почався пошук лазівок, які б дозволили обійти питання суверенного імунітету та віднайти можливість стягнення відповідних активів. Пропонувалось таке: використовуючи вже наявне рішення проти російської федерації, ініціювати новий судовий процес в Україні проти корпорацій (ВТБ, Газпром тощо), які, де-факто, спонсорують війну та активи яких знаходяться на території західних юрисдикцій, або включати такі компанії відразу як співвідповідачів у відповідному позові. Для обґрунтування правової позиції використовувалась концепція alter ego - відповідач є створеною державою-агресоркою корпоративною групою, яка нею контролюється, наділена очевидними суспільними функціями, діє під особливим правовим режимом, відмінним від законодавства загального застосування, контрольний пакет акцій якої перебуває у постійній власності держави.
Результатом розгляду справи за цим механізмом стало стягнення з групи "Газпром" майже 4 млрд грн завданих збитків. Згодом позивач, українська юридична особа, звернувся до Гаазького суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення українського суду щодо alter ego російської федерації. 5 червня 2025 року Гаазький суд відмовив у задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення українського суду проти alter ego російської федерації. Нижче наведемо основні, на нашу думку, аргументи суду, які варті уваги.
|
Сергій Дусановський |
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд, поміж іншого, зазначив таке (переклад неофіційний):
«…Хоча в цьому провадженні не подається клопотання про дозвіл на визнання та виконання рішення у справі проти Росії, але у справі Газпрому існує незаперечний тісний зв'язок між цими двома рішеннями.
…
Оскільки «Газпром» вважається єдиним цілим з Російською Федерацією, а рішення Газпрому повністю ґрунтується на рішенні проти Російської Федерації, суд вважає, що визнання рішення Газпрому в Нідерландах суперечить принципу міжнародного права та суверенітету Російської Федерації. У цьому світлі Газпрому немає необхідності доводити, що він (також) є інструментом або частиною Російської Федерації згідно з нідерландським законодавством.
…
Оскільки ідеться про імунітет від юрисдикції Російської Федерації, суд зобов'язаний поважати право Російської Федерації на імунітет від юрисдикції, оскільки український суд вважав Газпром інструментом, alter ego Російської Федерації і з цієї причини, і тільки з цієї причини, його було зобов'язано виплатити компенсацію за шкоду, завдану Російською Федерацією. Немає підстав вважати, що Російська Федерація відмовилася від свого права на імунітет.»
Отже, як ми бачимо з обґрунтування, концепція alter ego не допомагає обійти питання суверенного імунітету. Ба більше, суд чітко зазначив, що притягнення російської корпорації до відповідальності відбулось лише за ототожнення її із державою-агресоркою, яка користується судовим імунітетом.
Чи означає це кінець для наступних спроб отримати визнання та дозвіл на виконання рішення українського суду в інших юрисдикціях з метою відшкодувати завдані збитки? Питання залишається відкритим. Проте рішення Гаазького суду безперечно створює прецедент, який, скоріше за все, буде використовуватись при розгляді наступних заяв. І будемо відверті, для прийняття протилежного рішення у подібних справах потрібне не лише належне правове обґрунтування, а, можливо, і відповідне політичне рішення. Чи готові західні партнери приймати його зараз? Відповідь радше негативна.
Що маємо в підсумку. На нашу думку, єдиним дієвим механізмом відшкодування завданих агресором збитків, до того ж підтвердженим міжнародними партнерами, є Реєстр збитків для України. Так, звичайно, є багато невідомих змінних, які для деяких можуть бути перешкодою або ризиками звернення до Реєстру. Це і незрозумілі строки отримання відшкодування, і неможливість на даний момент звернутися із заявою до реєстру для юридичних осіб тощо.
Проте зазначимо, що наразі це єдиний механізм, створення якого підтримано міжнародною спільнотою і не вимагає вигадувати складні юридичні конструкції для його реалізації. Звичайно, кожен сам вирішує, яким шляхом йти, проте ми все ж рекомендуємо дивитись у цьому напрямку.
Гліб Бялий,
партнер Asters
Сергій Дусановський
Хочете отримувати експертну аналітику з гарячих бізнес-питань? У LIGA360 є матеріали для всієї команди: для юристів, бухгалтерів, комплаєнс-фахівців та керівників. Побачте всі переваги роботи в комплексній інформаційно-аналітичній платформі LIGA360, замовивши персональну презентацію.
