Кількість рішень про банкрутство фізичних осіб в Україні зросла на третину: за перше півріччя 2025 року суди визнали неплатоспроможними 577 громадян. Чим зумовлене підвищення попиту на цю процедуру - спробуємо розібратися.
Коли варто ініціювати?
Процедура банкрутства фізичної особи - це не інструмент легкого списання боргів, як це іноді помилково сприймається, а складний правовий механізм із тривалими наслідками. Вона дозволяє законно припинити зобов'язання, зупинити нарахування пені та штрафів, захиститися від колекторського тиску та забезпечити правову визначеність під контролем суду. Водночас її застосування передбачає втрату практично всього цінного майна, кредитні обмеження на роки вперед, репутаційні ризики та публічність провадження.
Найчастіше до банкрутства звертаються такі категорії громадян:
фізичні особи - підприємці, які внаслідок війни втратили бізнес або ринки збуту (близько 40 % справ);
заробітчани, які повернулися до України через воєнні дії та не можуть обслуговувати валютні кредити (близько 25 %);
власники нерухомості з іпотечними кредитами в іноземній валюті, оформленими до 2014 року;
поручителі та співпозичальники, які після дефолту основних боржників несуть відповідальність за їхні зобов'язання.
Географія банкрутств демонструє залежність від рівня економічної активності. Київ очолює список із 128 справами за перше півріччя 2025 року, за ним - Київська область (83 справи) та Львів (73 справи).
Гендерна структура справ є майже збалансованою: 52 % стосуються чоловіків, 48 % - жінок. У 2021 році переважали чоловіки (57,9 %), натомість у 2022 та 2025 роках незначно домінують жінки.
Адвокати та арбітражні керуючі застерігають, що наслідки визнання особи неплатоспроможною можуть тривати кілька років - після завершення процедури банкрутства особа не зможе отримати навіть звичайний споживчий кредит.
З моменту запровадження процедури банкрутства фізичних осіб у 2019 році (а активного її застосування - з 2021-го) процедура стає більш передбачуваною, поступово формується стала практика. Загалом відкрито 2948 справ, що свідчить про зростання правової культури громадян. Паралельно кредитори - банки та фінансові установи - посилюють вимоги до умов списання чи реструктуризації боргів. Вони ретельніше перевіряють обставини неплатоспроможності, частіше заперечують проти списання заборгованості. Це ускладнює процедуру, проте робить її більш справедливою.
Практичні аспекти реалізації
Перш ніж ініціювати провадження у справі про неплатоспроможність, доцільно вичерпати всі можливості добровільного врегулювання заборгованості. Бо процедура банкрутства має застосовуватись як крайній захід - у разі, коли загальний розмір боргу є критичним (зазвичай понад 300 мінімальних заробітних плат), відсутні реальні перспективи його самостійного погашення упродовж найближчих років, наявні кілька кредиторів та відкриті виконавчі провадження.
Але коли все ж рішення ухвалене, слід бути готовим до максимальної співпраці з арбітражним керуючим. Доведеться надати повну та достовірну інформацію про активи і зобов'язання, дотримуватися всіх процедурних вимог. Найменша спроба приховати майно чи зобов'язання може призвести до відмови у списанні боргів або навіть кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства ініціювати провадження може лише сама фізична особа - подати заяву до суду вправі виключно боржник. Це відрізняє процедуру банкрутства фізичних осіб від аналогічної для юридичних осіб, де ініціатива може належати також кредиторам.
Звернення до суду можливе лише за наявності підстав, чітко визначених законом. Найбільш поширена ситуація - передбачена пунктом 2 статті 115: якщо протягом двох місяців боржник не здійснював понад 50 % місячних платежів за кожним із кредитних зобов'язань. Це порушення платіжної дисципліни є підставою для відкриття справи, яке легко підтвердити банківськими довідками про несплату.
Інша поширена підстава - пункт 3 цієї ж статті - наявна у випадках, коли у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а вжиті виконавцем заходи з розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Для доведення цього факту подається відповідна довідка держвиконавця. Такий сценарій типовий для осіб без офіційного працевлаштування або з мінімальним доходом.
|
Юрій Григоренко |
Зміни, внесені у 2024 році, доповнили перелік підстав пунктом 4 - у разі наявності «ознак загрози неплатоспроможності». Ця норма запроваджує можливість превентивного банкрутства, однак практичне її застосування наразі обмежене через відсутність сталої судової практики.
Окремої уваги заслуговує підхід до визначення суми боргу. Згідно з Кодексом до складу грошових вимог не включаються неустойки, пеня, інші фінансові санкції. Визначальною є лише сума основного боргу та нарахованих процентів, що важливо враховувати при аналізі наявності підстав для звернення до суду.
Поширене практичне запитання - як особі, що перебуває в стані неплатоспроможності, забезпечити оплату послуг арбітражного керуючого. Розмір винагороди зазвичай становить від 20 до 50 тисяч гривень, що може стати бар'єром для ініціювання процедури. Втім, Кодекс (п. 1 - 6 Прикінцевих та перехідних положень) передбачає можливість відкриття провадження без авансування винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду.
Боржник укладає з арбітражним керуючим угоду про виконання повноважень у справі до її закриття з виплатою винагороди на узгоджених умовах, які можуть бути досить гнучкими - наприклад, частковими платежами або після завершення процедури. Копія договору подається до суду разом із заявою, після чого суд призначає відповідну кандидатуру для здійснення процедури. Такий підхід знижує фінансовий бар'єр входу в банкрутство для соціально вразливих осіб і дозволяє розпочати процес навіть у разі відсутності вільних коштів.
* * *
Отже, інститут банкрутства фізосіб в Україні перестає бути винятком із правил і поступово входить до практики вирішення складних фінансових ситуацій. Його зростаюче застосування сигналізує не лише про наявність боргових проблем, а й про формування нової культури правового регулювання особистої неплатоспроможності.
Це свідчить про поступовий перехід до моделі, де економічні труднощі окремої особи сприймаються не як ознака особистої неспроможності, а як питання, що має бути вирішене в межах справедливої й формалізованої процедури. Відповідно, банкрутство набуває не карального, а відновлювального характеру. Воно вже не кінець світу, а можливість (за умови правильного підходу) почати все заново.
Для держави це виклик і водночас можливість: ефективне застосування механізму особистої неплатоспроможності потребує чіткого балансу між інтересами боржника і кредитора, довіри до судової системи та розвитку суміжних інститутів (виконавчої служби, системи безоплатної правничої допомоги).
Юрій Григоренко,
секретар Комітету НААУ з питань банкрутства
Відкрийте законодавство на 360! Спробуйте нову LIGA360 з інноваційними зв'язками документів. До кожного НПА - знайдуться пов'язані закони, судові рішення, практичні ситуації та аналітичні документи. Замовте презентацію для своєї компанії.
