Намагання накласти арешт на все, що лише можливо, є характерною ознакою чи не усіх кримінальних проваджень, які мають стосунок до великого бізнесу. І не важливо, чи є у цьому хоча б якась доцільність і обґрунтованість - будьте певні, що слідчий чи детектив не упустить можливості при першій нагоді звернутися до суду з клопотанням про арешт Ваших активів.
Більш того, у ситуації, яку маємо на даний час, успіх такої спроби буде практично безумовним. Останнє пояснюється реаліями судової системи, яка на практиці часто сповідує своєрідну презумпцію законності дій слідчих органів та навіть проявляє сприяння відверто незаконним діям останніх.
Зазвичай, бізнес у фактових кримінальних провадженнях бере участь у якості "третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт". При цьому впровадження цього процесуального статусу обумовлене насамперед появою спецконфіскації, якій може бути піддане майно не лише особи, яка вчинила злочин, а й інших осіб.
|
Олександр Максименко |
На перший погляд, накладення арешту на майно не становить особливої проблеми, адже власник обмежується у своїх правах тимчасово. Проте такий безтурботний підхід може призвести і до втрати активів. Показовими є випадки реалізації арештованого майна Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Відтак, високі ризики обумовлюють і необхідність миттєвого реагування на них.
Цікавим є те, що судова практика наразі визначає деякі обмеження для слідчого у питаннях ініціювання арешту на майно осіб, які не є підозрюваними у кримінальному провадженні. Тому інколи для скасування арешту достатньо перевірити, хто звернувся із таким клопотанням. І посилання на малопомітне положення Кримінального процесуального кодексу України може неабияк допомогти відбити неочікувану атаку правоохоронних органів.
Мова йде про частину 2 статті 64-2 КПК України, формулювання якої попри невдало застосовану нормотворчу техніку, дає розуміння того, що із клопотанням про арешт майна третьої особи може звернутися лише прокурор.
При цьому судова практика досить однозначно підтримує такий підхід:
До прикладу, ухвалою від 23.09.2020 року Дніпровський апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу прокурора, вказавши, що "в силу вимог ч.ч. 1,2 ст. 64-2 КПК України з клопотанням про арешт майна має право звертатись прокурор, а не слідчий".
Іншим прикладом є ухвала від 20.01.2021 року Київського апеляційного суду, якою було скасовано ухвалу про арешт на тій єдиній підставі, що "з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий Святошинського УП ГУ НП в місті Києві, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор".
В ухвалі Київського апеляційного суду від 06.07.2020 року колегія наголосила й на тому, що "визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути безумовною підставою для арешту майна, оскільки у цьому випадку клопотання подано особою, що не наділена правом звернення до суду".
|
Ростислав Небельський |
Цікавим є те, що останнім часом кількість відповідних рішень апеляційних інстанцій зростає, що у перспективі зробить неможливим ініціювання слідчими питання про арешт майна третіх осіб, яким не було повідомлено про підозру. Зазначена практика дає можливість як заперечувати проти клопотань слідчих на етапі їх подання, так і збільшити шанси на апеляційне оскарження.
Окремою проблемою є строки подання апеляційної скарги, які часто помилково обраховують із моменту прийняття відповідного судового рішення. А тому інколи здається, що відповідні порушення при ініціюванні арешту не можливо буде використати з метою його скасування та відновлення усіх прав на майно.
У цьому аспекті може допомогти посилання на правову позицію Верховного Суду, яка була висловлена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 760/12179/16-к, і до появи якої адвокати АО "Арцінгер" доклали значних зусиль.
Згідно правової позиції Верховного Суду: "якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення".
Відповідна судова практика поклала край маніпуляціям у питаннях строків апеляційного оскарження, у тому числі щодо ухвал про накладення арешту, та фактично надала можливість бізнесу в будь-який момент, незалежно від того, скільки пройшло часу з моменту прийняття судового рішення, отримати відповідну ухвалу і оскаржити її в апеляційному порядку.
Як бачимо, останні тенденції засвідчують значне посилення можливостей бізнесу щодо перегляду ухвал про накладення арешту на майно третіх осіб, винесення яких відбулося на підставі клопотань слідчих та які не були предметом апеляційного оскарження.
Тому, якщо Ви маєте справу із фактовим кримінальним провадженням, арешт у якому був ініційований слідчим, - радимо не нехтувати захистом своїх прав та, водночас, підсилити судову практику шляхом скасування цього заходу забезпечення. Ми, у свою чергу, разом із нашими клієнтами свій вклад вже зробили.
Олександр Максименко,
адвокат, радник практики кримінального права та захисту бізнесу
АО Arzinger
Ростислав Небельський,
адвокат, юрист практики кримінального права та захисту бізнесу
АО Arzinger
Читайте також:
Негласні слідчі дії та оперативні заходи: що дозволено і що заборонено
Як стати впізнаваним на юридичному ринку? Створіть профіль компанії у Liga:BOOK. Будуйте довіру клієнтів, розмістивши нагороди, сертифікати та збирайте відгуки. Виділяйтеся на фоні колег завдяки експертним публікаціям на ЮРЛІЗІ. Дізнайтеся про всі інструменти просування у Liga:BOOK просто зараз.
Як дізнатися, чи перебуває потенційний бізнес-партнер у розшуку чи під санкціями? LIGA360 надасть доступ до 19 держреєстрів для перевірки фізосіб. Замовляйте систему прямо сьогодні та максимально захистіть свій бізнес від ризиків.
