Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Негласні слідчі дії та оперативні заходи: що дозволено і що заборонено

Про практичні сторони проведення негласних слідчих (розшукових) дій розповіла адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання "ЮніМайндс" Марина Гаврилюк

Негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД) - є видом слідчих (розшукових) дій. Проведення ГСРД регулюється нормами Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Інструкції про організацію, проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, яка затверджена Наказом № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 року.

За статистикою, саме завдяки негласним слідчим діям вдається за можливе розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів, а особливо в умовах військових дій на окремих територіях України.

Але частими бувають випадки, коли правоохоронці використовують проведення НСРД як зручний інструмент з метою отримання доступу до певної інформації, використовуючи її у власних цілях. В тому числі, отримують дозвіл на проведення НСРД щодо адвокатів, але як щодо фізичних осіб, з метою отримання інформації конфіденційного спілкування з клієнтами.

На практиці частими бувають випадки грубих порушень процесуального оформлення дозволів та оформлення результатів НСРД, що впливає на подальший хід кримінального провадження вже на стадії судового розгляду справи по суті. А тому розповімо про практичні сторони проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів в якості доказів.

Види негласних слідчих (розшукових) дій

1) Втручання у приватне спілкування:

1. аудіо-, відеоконтроль особи;

2. арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3. зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

4. зняття інформації з електронних інформаційних систем.

2) Інші види негласних слідчих (розшукових) дій:

1. обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;

2. установлення місце знаходження радіоелектронного засобу;

3. спостереження за особою, річчю або місцем;

4. моніторинг банківських рахунків;

5. аудіо-, відеоконтроль місця;

6. контроль за вчиненням злочину;

7. виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації;

8. негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження;

9. використання конфіденційного співробітництва.

Марина Гаврилюк

Особливості «невідкладних» НСРД та використання в якості доказів

На практиці зустрічаються випадки, в яких за рішенням слідчого або прокурора фактично здійснюються негласні слідчі дії без отримання відповідного дозволу на їх проведення. В кримінальних провадженнях щодо підозрюваних частими випадками є втручання у спілкування під час перебування підозрюваних в слідчих ізоляторах (СІЗО) та ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ) під час спілкування у камерах, а також під час побачень з родичами та захисниками.

До такого «підвиду» застосовуються ті ж вимоги, що й до інших видів НСРД. А у випадку, коли правоохоронці спочатку проводять дані негласні слідчі дії, потім оцінюють їх на предмет змісту та наявності необхідної інформації, а вже після цього легалізують шляхом подання клопотання та отримання Ухвали про надання дозволу на проведення цієї слідчої дії, є грубим порушенням.

Але такі дії представників правоохоронних органів є незаконними в даному випадку, оскільки законодавець визначив виняткову умову, за якої НСРД можуть бути проведені за рішенням слідчого або прокурора без дозволу слідчого судді. Дані вимоги визначає ст. 250 Кримінального процесуального кодексу України («У виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину»).

Судова практика свідчить про критичне ставлення суддів до результатів НСРД, отриманих в такий спосіб (як до доказів), оскільки легалізація таких результатів при звичайних умовах здійснення досудового розслідування не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону, а саме не містить умови виняткової невідкладності, пов'язаної з врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину.

В таких випадках суд повинен оцінювати не суть отриманих даних в результаті проведення НСРД, а законність його проведення та отримання дозволу на його проведення. Такі результати НСРД можуть бути визнані неналежними та недопустимими доказами та не прийматись судом в якості доказів.

Особливості розсекречення (скасування грифу секретності) Ухвал про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій

На практиці виникають випадки, коли сторона обвинувачення при наданні доступу стороні захисту до матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України, не надає стороні захисту ухвали суду про надання дозволу на проведення НСРД.

Причиною є відсутність на момент відкриття матеріалів кримінального провадження у представників сторони обвинувачення розсекречених ухвал, на підставі яких були проведені негласні слідчі дії. В таких випадках важливим є факт, чи звернулась сторона обвинувачення до відповідного суду з клопотанням про скасування грифу секретності з ухвал про надання дозволу на проведення НСРД.

Частими є випадки, коли суди не звертають уваги на те, що стороні захисту не були надані такі ухвали. Це фактично призводить до порушення принципу змагальності сторін, а також можливості оцінити результати НСРД на предмет їх допустимості як доказу, оскільки саме ухвали про надання дозволу є процесуальною підставою проведення НСРД.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо стадій кримінального провадження, на яких повинні бути відкриті стороні захисту ухвали, якими надано доступ на проведення НСРД, а саме на стадії ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України або на стадії судового розгляду в суді першої інстанції (за умови, що у сторони обвинувачення не було цих матеріалів на момент ознайомлення). Такі висновки обумовлені неможливістю суду першої інстанції в повній мірі оцінити докази, набути в результаті проведення НСРД, на предмет їх допустимості, оскільки суд не може оцінити процесуальні підстави їх проведення. А тому беручи до уваги та оцінюючи лише самі докази, отримані в результаті проведених НСРД, без оцінки підстав їх проведення, є грубим порушенням права на захист, принципу змагальності та обов'язку повного та об'єктивного дослідження всіх доказів.

Такі позиції є позитивною динамікою з точку зору здійснення належного захисту та дотримання основоположних прав людини.

Підсумовуючи різні позиції судів, на яких лежить обов'язок здійснювати належну та повну оцінку всіх доказів, які добуті в результаті проведення НСРД, та наявну на сьогодні позицію Верховного Суду, проведення слідчих дій без належного дозволу, а також невідкриття або несвоєчасне відкриття документів, на підставі яких надано дозвіл на їх проведення, є недопустимим.

Марина Гаврилюк,

адвокат,
керуючий партнер
адвокатського об'єднання «ЮніМайндс»

Читайте також:

Шляхи прискорення досудового розслідування

Адвокати НААУ вивчають судову практику з новим цифровим продуктом. LIGA360: Адвокат НААУ надає доступ до 90 млн судових рішень і прецедентів, правових позицій ВС, нових надходжень. А ще тут можна прогнозувати шанси на перемогу в суді на базі позовної заяви й стежити за розкладом засідань по Україні. Дізнайтеся про всі переваги продукту за посиланням.

Як стати впізнаваним на юридичному ринку? Створіть профіль компанії у Liga:BOOK. Будуйте довіру клієнтів, розмістивши нагороди, сертифікати, та збирайте відгуки. Виділяйтеся на фоні колег завдяки експертним публікаціям на ЮРЛІЗІ. Дізнайтеся про всі інструменти просування у Liga:BOOK просто зараз.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему