Судимість - це особливий правовий стан особи, який виникає внаслідок набрання законної сили обвинувальним вироком суду, котрим її засуджено до покарання, і за передбачених законом умов спричиняє настання для неї певних негативних правових наслідків.
Однак не у всіх випадках винесення обвинувального вироку та набрання ним законної сили спричиняє негативні правові наслідки для особи у вигляді судимості. Зокрема, особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання, із звільненням від покарання, а також ті, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Так само особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.
Разом з тим судимість має тимчасовий характер, що прямо випливає зі змісту частини 1 статті 88 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Кримінальний закон визначає, що судимість виникає з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття.
Припинення судимості означає повне усунення всіх кримінально-правових і загальноправових наслідків, що виникли у зв'язку із засудженням та призначенням покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, що раніше не вчиняла кримінальне правопорушення. Метою цього механізму є забезпечення реальної можливості для особи реінтегруватися у суспільство, відновити свою репутацію та реалізовувати свої права на рівні з іншими громадянами.
Як погашення, так і зняття судимості пов'язані з перебігом визначених законом строків, протягом яких особа повинна підтвердити своє виправлення зразковою поведінкою, дотримуючись вимог закону та правопорядку.
Так, статтею 90 КК України визначено порядок обчислення строків погашення судимості, які починають обчислюватися з дня відбуття особою основного та додаткового покарання. До цього строку зараховується також час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому не переривалася давність його виконання. У разі якщо вирок не було виконано, судимість вважається погашеною після закінчення строків давності виконання вироку. Такі строки визначені приписами статті 80 КК України, відповідно до якої особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у встановлений законом строк, зокрема:
- два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
- три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;
- п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
- десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Практика в кримінальному праві тримається на доказах, деталях і вчасній інформації. LIGA360 забезпечує все це в одному рішенні. Замовте презентацію, щоб побачити переваги без теорії.
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, і відновлюється з дня його з'явлення для відбування покарання або затримання.
Якщо ж до закінчення цих строків засуджений вчиняє новий злочин, перебіг давності переривається і починається заново з дня вчинення нового злочину. До прикладу, особу засуджено в 2020 році до трьох років позбавлення волі за нетяжкий злочин (ч. 2 ст. 263 КК України). Вирок набрав законної сили, проте покарання не виконано через затримку у виконанні вироку з боку відповідних органів. У 2023 році, тобто до спливу п'ятирічного строку давності, передбаченого для такого виду покарання, особа вчиняє новий злочин - шахрайство (ч. 2 ст. 190 КК України). У такому випадку перебіг строку давності виконання вироку за попереднім злочином переривається та починає обчислюватися заново з дня вчинення нового злочину, тобто з 2023 року. Відтак строк давності для виконання вироку від 2020 року сплине не раніше 2028 року, за умови що засуджений не вчинить нових злочинів і не ухилятиметься від відбування покарання.
Отже, сплив строків давності виконання вироку є обставиною, за якої держава втрачає право на його виконання, а відтак судимість особи вважається погашеною.
Крім того, у разі дострокового звільнення особи від відбування покарання, зокрема на підставі статті 81 КК України (умовно-дострокове звільнення), акту про амністію або у зв'язку з помилуванням, строк погашення судимості обчислюється з дня звільнення від основного та додаткового покарання.
У випадку, коли невідбуту частину покарання замінено більш м'яким, строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття цього більш м'якого покарання. Разом з тим заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована виключно щодо покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі після фактичного відбуття визначеної частини строку покарання і лише за умови, що засуджений став на шлях виправлення під час відбування покарання. До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 КК України.
Погашення судимості відбувається автоматично після закінчення визначених законом строків, які залежать від тяжкості вчиненого злочину та виду призначеного покарання, за умови дотримання особою вимог закону.
Якщо особа, яка вже відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості вчиняє нове кримінальне правопорушення, незалежно від його форми вини, перебіг строку погашення судимості переривається і починає обчислюватися заново. Подібна поведінка особи свідчить про те, що вона не досягла остаточного виправлення та не зробила належних висновків із попереднього засудження у період законодавчо визначеного строку. У такому випадку строки погашення судимості визначаються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (як основного, так і додаткового) за останнє з них.
Разом із тим особа, яка під час відбування покарання переосмислила свою поведінку, сумлінно ставилася до праці та дотримувалася загальноприйнятих моральних і правових норм, а також продовжувала таку поведінку впродовж певного часу після відбуття покарання, може вважатися такою, що довела своє виправлення. За таких обставин законодавець передбачив інститут заохочення, який надає можливість особі, що фактично стала на шлях виправлення, «достроково звільнитися» від правових наслідків раніше вчиненого кримінального правопорушення шляхом зняття судимості.
Так, статтею 91 КК України передбачено, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 КК України. Дострокове зняття судимості можливе після спливу не менше половини строку погашення судимості, встановленого законом.
Варто зауважити, що Законом «Про Національне антикорупційне бюро України», який набрав чинності 25.01.2015, до статті 91 КК України внесено зміни, якими встановлено, що зняття судимості до закінчення строків її погашення не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення, а також за корупційні кримінальні правопорушення або кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією.
|
Ірина Барінова |
Закріплення в законі вимоги про обов'язкове відбуття частини строку, необхідного для погашення судимості, зумовлене потребою надати засудженому термін для підтвердження свого виправлення та витримання обмежень, пов'язаних із наявністю судимості.
З огляду на це, раніше засуджена особа, яка претендує на зняття судимості, повинна протягом передбаченого законом періоду продемонструвати своє реальне виправлення зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до праці, додержанням правопорядку та відсутністю нових правопорушень, а також іншими належними проявами, що свідчать про остаточне формування у неї стійких навичок правомірної поведінки.
Так, відповідно до статті 538 КПК України після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.
Суд здійснює оцінку виправлення раніше засудженого на підставі комплексного аналізу його поведінки та ставлення до праці протягом усього строку відбування покарання і після нього, враховуючи сталі прояви виправлення, а не короткочасні позитивні дії. Відтак суд бере до уваги такі критерії, які не є вичерпними:
1. Дотримання режимних вимог. Належна поведінка особи в установі виконання покарань, відсутність стягнень, добросовісне виконання вимог адміністрації, участь у програмах ресоціалізації.
2. Відмова від аморального способу життя. Тривале утримання особи від вживання психоактивних речовин, відмова від неправомірних способів отримання доходів та недопущення повторних правопорушень.
3. Правосвідомість і дотримання законів. Сформованість у раніше засудженої особи стійкого переконання у необхідності дотримання законів, поваги до прав і свобод інших осіб, добровільного виконання правових обов'язків.
4. Соціальна інтеграція. Важливим є прагнення раніше засудженої особи до повного повернення в суспільне життя, подолання упереджень та стигми, встановлення нормальних соціальних зав'язків і готовність жити відповідно до правил і законів.
5. Суспільне визнання. Поведінка особи повинна мати позитивне сприйняття в оточенні, відповідати загальноприйнятим моральним та етичним нормам, демонструвати доброчесність і бути прикладом для інших.
6. Міжособистісні відносини. Здатність підтримувати стабільні, доброзичливі та врівноважені стосунки в сім'ї, із сусідами та в колективі, проявляти повагу до інших та відповідально виконувати сімейні та побутові обов'язки.
7. Сумлінне ставлення до праці. Регулярна участь у законній трудовій діяльності, відповідальне виконання робочих обов'язків, взаємодія в трудовому колективі, дисциплінованість та дотримання трудових норм і правил. До того ж важливою ознакою під час трудової діяльності є дбайливе використання обладнання та ресурсів, відповідальне ставлення до чужого та спільного майна, а також системне дотримання правил охорони праці та техніки безпеки.
8. Професійний розвиток і результати праці. Прагнення підвищувати свою кваліфікацію, вдосконалювати навички, покращувати показники праці, проявляти ініціативність та відповідальність у трудовій діяльності.
9. Участь у громадському житті. Залученість до благодійної, волонтерської або іншої соціально корисної діяльності, у виховних чи культурних заходах, що демонструє готовність робити внесок у спільне благо.
Разом із тим відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26 грудня 2003 року «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» зняття судимості є правом, а не обов'язком суду. Тому, якщо з урахуванням обставин справи суд дійде висновку, що особа не довела свого виправлення, він вправі відмовити у достроковому знятті судимості.
Висновки: особа, яка після відбуття покарання та спливу не менш як половини строку, встановленого законом для погашення судимості, дотримується вимог закону, позитивно характеризується та веде соціально корисний спосіб життя, має право звернутися до суду із клопотанням про дострокове зняття судимості. Клопотання подається до суду, який постановив вирок. До клопотання обов'язково додаються документи, що підтверджують належне виконання вироку та виправлення особи, зокрема, довідка про відбуття покарання або звільнення від нього, довідка про відсутність притягнень особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності після звільнення, документи про відшкодування шкоди та сплату процесуальних витрат (у разі необхідності), а також характеристики з місця роботи, проживання, подяки, грамоти від громадських організацій, установ, благодійних фондів та інші матеріали, що позитивно характеризують особу. У подальшому суд розглядає клопотання про зняття судимості, заслуховує учасників процесу, оцінює, чи є підстави вважати особу виправленою та такою, що не становить суспільної небезпеки. У разі встановлення судом факту зразкової поведінки особи та її соціально-позитивної трансформації суд виносить постанову про задоволення клопотання щодо дострокового зняття судимості. З моменту набрання такою постановою законної сили особа вважається несудимою та відновлює повний обсяг своїх прав. Якщо ж суд дійде висновку про недостатність підстав для зняття судимості, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, але таке рішення не позбавляє особу як права на його оскарження до апеляційної інстанції протягом семи днів з дня оголошення, так і повторного звернення із клопотанням до суду в майбутньому.
Ірина Барінова,
помічниця адвоката Grain Law Firm
Погашення судимості - ключ до відновлення правового статусу особи. Вивчайте практичні інструменти з LIGA360 і замовляйте індивідуальну презентацію.
