Оновлення судового процесу: простими словами про непрості зміни

Олексій Кот, д. ю. н. , керуючий партнер ЮФ "Антіка", коротко розповідає про ключові нововведення, запропонованы законопроектом № 2314 в судочинстві
24.12.2019, 11:31
2149
0

03.12.2019 року Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку» реєстр. № 2314 від 25.10.2019 року (надалі - «Законопроект»).

Касаційне оскарження

Лейтмотивом Законопроекту стало уточнення підстав касаційного оскарження окремих судових рішень, зокрема і рішень по суті спору. Якщо сьогодні відповідні судові акти можуть бути оскаржені у зв'язку із самим фактом неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, то в разі набрання чинності Законопроектом буде існувати вичерпний перелік випадків, у яких неправильне застосування чи порушення норм права можуть бути підставою для оскарження відповідних судових рішень.

Олексій Кот

До таких випадків Законопроект відносить застосування апеляційним судом норми права без урахування висновку Верховного Суду; обґрунтування скаржником необхідності відступлення від застосованого апеляцією висновку Верховного Суду; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; оскарження рішення з підстав, передбачених для направлення справи на новий розгляд. При цьому, існування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та його застосування судом апеляційної інстанції стане підставою для відмови у відкритті касаційного провадження незалежно від ціни позову, а також підставою закриття такого провадження у випадку виявлення відповідних обставин після його відкриття.

Запропоновані зміни в цій частині вдосконалюють так звані «процесуальні фільтри», які були розроблені ще під час судової реформи та закріплені в новій редакції процесуальних кодексів. В цілому, застосування фільтрів у судовій системі європейських держав є звичайною практикою та вважається виправданим, внаслідок чого верховні суди в середньому розглядають менш як 1% від усієї кількості справ. Тобто, спір має бути вирішено в суді першої інстанції, апеляційний суд виправляє допущені помилки, а касація розглядає лише фундаментальні питання.

Законопроектом також пропонується розширити перелік малозначних справ у цивільному процесі спорами щодо сплати аліментів, розірвання шлюбу, окремими спорами щодо захисту прав споживачів. Відповідно, рішення за такими позовами, якщо їх ціна не перевищуватиме 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягатимуть касаційному оскарженню, крім випадків фундаментального значення справи, неможливості в інший спосіб спростувати при розгляді іншої справи обставин, встановлених оскарженим рішенням, значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для скаржника.

Запропоновані нововведення навряд чи стануть панацеєю для розвантаження найвищого судового органу, однак вони здатні забезпечити додаткові запобіжники для невиправданого перегляду нескладних рішень, які набрали законної сили.

Диспозитивність та змагальність

Левова частка запропонованих змін спрямована на посилення принципів диспозитивності та змагальності в судовому процесі. Так, законодавець прямо вимагає посилатись у скарзі на процесуальні норми, які на думку скаржника були порушені судом. Необґрунтована відмова суду у задоволенні заяви про відвід може бути підставою для скасування рішення лише в тому випадку, якщо саме цим обґрунтована скарга. В іншому випадку суд вищої інстанції, навіть встановивши такі обставини, не зможе її задовольнити.

Запроваджені зміни щодо підстав касаційного оскарження рішення дадуть нове життя інституту заперечень проти відкриття касаційного провадження у господарському процесі, оскільки процесуальний опонент зможе наполягати на відмові у відкритті провадження, посилаючись на існування практики Верховного Суду з відповідних питань. Це, в свою чергу, значно посилить вагу професійної правничої допомоги в судовому процесі, оскільки з такими завданнями буде важко впоратись особі, яка не є фахівцем в галузі права.

Також неможливо не відзначити прагнення законодавця посилити механізми запобігання зловживанню процесуальними правами. Зокрема, відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності виключається з переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення в цивільному процесі, заява про відвід розглядатиметься іншим складом суду лише у випадку її заявлення за три дні до судового засідання, заходи забезпечення позову відтепер мають визначатися лише законами чи міжнародними договорами, а з їх переліку виключено зобов'язання вчинити певні дії, тощо.

Разом з цим, Законопроект захищає також від зловживань з боку суду, оскільки передбачає можливість перегляду справи за виключними обставинами у випадку притягнення судді апеляційної інстанції до дисциплінарної відповідальності. При цьому, за подання заяви про перегляд рішення за будь-якими виключними обставинами судовий збір не сплачуватиметься.

Юрисдикція

Законопроект пропонує у випадку скасування апеляційним судом рішення у спорі, який не підлягав вирішенню в порядку відповідного судочинства, за заявою учасника справи направляти справу в суд першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд таких справ, і такий суд уже не матиме права закрити провадження з підстав відсутності юрисдикції.

На практиці реалізація таких норм може мати певні труднощі, зокрема, у випадку касаційного оскарження відповідного рішення апеляційного суду. Однак, в будь-якому випадку таке нововведення вбачається позитивним, оскільки здатне запобігти фактичному позбавленню особи права на захист в разі закриття судом провадження у справі з підстав порушення правил предметної підсудності та пропуску строку на звернення до суду іншої юрисдикції, зумовленого судовою тяганиною в рамках «неналежного» судочинства.

Іншим нововведенням в цій частині є усунення конкуренції норм про виключну підсудність в господарському процесі - усі справи, відповідачами в яких є суб'єкти, наведені в ч. 5 ст. 30 ГПК України (зокрема, обласні ради та державні адміністрації, міністерства, центральні органи виконавчої влади тощо), будуть розглядатися в господарському суді міста Києва. Тобто, спори з Держгеокадастром, обласними радами чи адміністраціями щодо земельних ділянок чи іншого нерухомого майна будуть розглядатись у м. Києві незалежно від місця розташування такого майна.

В цілому, Законопроект виглядає доволі позитивним, оскільки спрямований на забезпечення єдності судової практики, підвищення ефективності судового процесу та усунення прогалин, виявлених практикою.

Олексій Кот,

д.ю.н., керуючий партнер ЮФ «Антіка»

Підготовлено спеціально для Платформи ЛІГА:ЗАКОН
Зв’язатися з редактором

Увійдіть, щоб залишити коментар
Розсилка новин
Підписатись

Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту