Нарахування та виплата спеціальних пенсій в Україні є досить актуальним та проблемним питанням для особи, яка має право на таку пенсію, адже виконавчі органи держави застосовують усі наявні у їх розпорядженні механізми для того, щоб обмежити суми таких виплат. Це обумовлює потребу захисту права на пенсійне забезпечення шляхом звернення до суду для вирішення питання щодо справедливого перерахунку розміру пенсійних коштів та їх виплати.
Проте навіть наявність судового рішення ще не гарантує отримання справедливої суми пенсійного забезпечення. Адже держава запроваджує все нові і нові правила, якими пояснює свою бездіяльність щодо невиконання судових рішень про виплату заборгованостей щодо пенсійного забезпечення. Саме таким черговим рішенням є постанова Кабінету Міністрів від 14.07.2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», яка запровадила порядок виплат пенсійних нарахувань, перерахованих судовими рішеннями.
Проте по факту реального погашення таких заборгованостей не відбувається, адже, як вказано у наведеній вище постанові, виплати мають «проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням». А таких коштів, особливо в умовах воєнного стану, виділяється недостатньо для погашення всіх тих боргів, які накопичилися не за один рік невиплати перерахованих пенсій.
Тобто пенсіонери, які мають право на отримання спеціальних пенсій, стикаються з проблемою як справедливого нарахування пенсійного забезпечення, так і з проблемою невиконання судових рішень щодо перерахунку та виплати належних їм розмірів пенсійного забезпечення.
Така ситуація порушує право громадян України на соціальний захист, що гарантовано статтею 46 Конституції України, де закріплено право на пенсійне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості. При цьому право на спеціальні пенсії для окремої категорії громадян визначається у спеціальних законах, зокрема – «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» тощо. Вказаними законами регулюється питання пенсійного забезпечення такої категорії осіб, як військовослужбовці, ліквідатори ЧАЕС, прокурори, працівники Національної поліції, держслужбовці тощо.
Незважаючи на гарантування права на пенсійне забезпечення та права окремих громадян на спеціальні пенсії, питання щодо розмірів спеціальних пенсій виконавча влада систематично намагається переглядати, але, на жаль, не на користь осіб, які на них претендують.
У зв’язку з чим виникає запитання: які правові підстави обмеження розмірів пенсій і чи відповідає такий порядок Конституції України? Адже відповідно до положень статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення цього принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Так, відповідно до положень статті 30 Закону «Про Державний бюджет на 2026 рік» у період «дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» …, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України».
На 2026 рік такі коефіцієнти встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 року, де визначено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів (від 0,1 до 0,5) до відповідних сум перевищення. Виняток передбачено лише для пенсій осіб, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій у разі втрати годувальника, призначених членам сім’ї загиблих. До прикладу, у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року у справі № 460/675/26 вказано, що позивачу нарахований розмір пенсії понад сто тисяч гривень, а на виконання статті 30 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 року проведено відповідний розрахунок пенсії, після чого розмір пенсійної виплати склав 42932 гривень.
Законність своїх дій Головне управління Пенсійного фонду України у наведеному прикладі обґрунтовує вказаними вище нормативними приписами. Проте сумнівність у правомірності вищевказаних нормативних актів обумовила звернення громадян до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Ці та аналогічні питання також були предметом розгляду Конституційного Суду України, Верховного Суду та інших судових інстанцій.
Насамперед виникає запитання: чи відповідає засадам правової держави обмеження пенсійних виплат (гарантованих Конституцією України та спеціальними законами України) такими нормативними актами, як Закон «Про Державний бюджет» та постанова Кабінету Міністрів?
Зокрема, Конституційний Суд України у Рішенні від 28.08.2020 року № 10-р/2020 зазначив, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. А виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік є спеціальним, то ними не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (п. 4 мотивувальної частини рішення).
У цьому ж Рішенні Конституційний Суд вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Тобто Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Таке положення обумовлюється і Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2020 року № 5-рп(II)/2020, де вказано, що принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики принципи: «закон пізніший має перевагу над давнішим» – «закон спеціальний має перевагу над загальним» – «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим».
Разом з цим на виконання положень статті 30 Закону «Про Державний бюджет на 2026 рік» Кабінет Міністрів прийняв Постанову № 1778 від 30.12.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Ця Постанова фактично продублювала ті ж самі положення, що були визначені у аналогічній постанові Кабінету Міністрів № 1 від 03.01.2025 року. Але тут варто зауважити, що положення цієї постанови щодо застосування зменшувальних коефіцієнтів до окремої категорії осіб у 2025 році вже були визнані протиправними. Зокрема, у рішенні Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 року у справі № 320/2229/25 вказано, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними положень постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року.
Відповідно і правомірність постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 року, якою визначався порядок виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році, також була оскаржена. На сьогодні вже є судові рішення індивідуального характеру, якими визнано неправомірним застосування понижуючих коефіцієнтів у 2026 році. Зокрема, у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі № 320/3141/26 вказано, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування визначених Постановою № 1778 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 року є протиправними.
Головним аргументом влади на користь запровадження понижуючих коефіцієнтів до виплат пенсійного забезпечення органи виконавчої влади називається запровадження воєнного стану, значне зростання видатків на оборону та безпеку, скорочення доступних бюджетних ресурсів для фінансування соціальних виплат, а також на необхідність забезпечення справедливого та пропорційного розподілу обмежених фінансових ресурсів.
Проте відповідно до положень статті 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України Президент 24 лютого 2022 року видав Указ «Про введення воєнного стану в Україні», який був затверджений Законом від 24.02.2022 року № 2102-ІХ. Відповідно до положень статті 3 цього Указу тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України.
Наведене вище засвідчує, що в Указі Президента не передбачена можливість обмеження права на пенсійне забезпечення, яке гарантоване статтею 46 Конституції, на період дії воєнного стану
Окрім цього, питання правомірності застосування пенсійним органом понижуючих коефіцієнтів пенсійних виплат було предметом розгляду Верховним Судом. Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.09.2025 року у справі № 120/1081/25 вказала, що вона критично ставиться до доводу пенсійного органу про те, що реалізація на практиці скорочення дисбалансу в розмірах пенсій дасть змогу забезпечити соціальний захист найбільш вразливих верств населення. Адже застосування зменшувальних коефіцієнтів фактично дає змогу не виконувати судові рішення щодо виплати та перерахунку пенсії, при цьому виправдовуючись захистом найбільш вразливих верств населення. Верховний Суд наголосив, що застосування такого підходу нівелює одну з основних конституційних засад судочинства – обов'язковість судового рішення. Адже у статті 129-1 Конституції закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Враховуючи вищенаведене, суди, як правило, виносять рішення про перерахунок пенсій. Проте, як ми вже зазначали, Кабінет Міністрів у Постанові № 821 від 14.07.2025 року запровадив окремий порядок виплат пенсійних нарахувань, перерахованих судовими рішеннями. Тобто отримання судового рішення щодо перерахунку та виплати пенсійного забезпечення ще не гарантує його виконання.
Така практика порушує права пенсіонерів і створює прецедент безкарності при невиконанні судового рішення. Це при тому, що Конституційний Суд України постійно наголошує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. А у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року наголошується, що вказана стаття крім іншого визначає те, що засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади.
Тобто право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень – елемент права на справедливий судовий захист. Тому невиконання в Україні судових рішень щодо перерахунку і виплати спеціальних пенсій порушує як конституційні норми, так і вимоги міжнародно-правових норм. При цьому порушуються такі базові принципи правової держави, як верховенство права, право на справедливий суд, обов’язковість виконання судового рішення.
Отже, вищенаведене дає змогу стверджувати, що нормативне регулювання та правозастосовна практика щодо нарахування та виплати пенсійного забезпечення окремим категоріям пенсіонерів не відповідає ні нормам Конституції, ні основоположним правам, гарантованим Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що може зумовити звернення до Європейського суду з прав людини.
Василь Фаринник,
старший партнер адвокатського об’єднання CREDENCE,
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України