Скасування Господарського кодексу з 28 серпня: Мін’юст роз’яснив зміст реформи

Міністерство юстиції оприлюднило правову позицію у зв'язку з введенням в дію 28 серпня 2025 року Закону № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» (далі - Закон № 4196), внаслідок чого Господарський кодекс (далі - ГК) втратить чинність.

Водночас з введенням в дію Закону № 4196-IX розпочинається трирічний перехідний період як своєрідний «м'який старт» реформи.

Тому Мін'юст вважає за необхідне максимально зрозуміло роз'яснити зміст реформи.

Міністерство зауважує, що протягом перших шести місяців перехідного періоду суб'єкти управління об'єктами державної власності мають прийняти рішення про перетворення державних підприємств в акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю.

Якщо таке рішення не буде прийнято у встановлений строк, Уряд приймає рішення про передачу єдиного майнового комплексу відповідного державного підприємства до сфери управління Фонду державного майна.

Фонд держмайна протягом року з дня оформлення передачі приймає рішення про припинення підприємства або про приватизацію його єдиного майнового комплексу.

Крім того, Закон передбачає реформування інститутів права господарського відання та права оперативного управління, які до його прийняття становили основу правового режиму майна суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Після завершення реформ правовий режим майна таких суб'єктів становитиме право власності або узуфрукт державного майна (особисте безоплатне володіння і користування).

Реформа торкнеться й підприємств комунальної та приватної форм власності, організаційно-правові форми яких мають зазнати змін.

З дня введення в дію Закону забороняється створення юридичних осіб в організаційно-правових формах державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, іноземного підприємства, дочірнього підприємства, підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації.

Через три роки з дня введення в дію Закону забороняється внесення змін до відомостей про державні підприємства (державні комерційні підприємства, казенні підприємства), комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, крім:

• державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом перетворення або ліквідації та пов'язаних з цим змін до відомостей про юридичну особу;

• державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов'язаних із зміною керівника юридичної особи, або державної реєстрації зміни складу комісії з припинення, голови комісії або ліквідатора, керуючого припиненням;

• державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов'язаних із передачею єдиного майнового комплексу державного підприємства до сфери управління Фонду державного майна;

• державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов'язаних із відкриттям провадження у справі про банкрутство такої юридичної особи.

Мін'юст зауважив, що значна частина положень Господарського кодексу або дублює норми спеціальних законів, або є застарілими та втратили свою цінність.

З огляду на те, що відповідні сфери правового регулювання суспільних відносин скомпоновані у Господарському кодексі у глави, Мін'юст вважає за необхідне зазначити стислий огляд щодо кожної глави у світлі наведеної реформи:

глава 1 «Загальні положення» - містить загальні засади, предмет, учасників, сфери відносин, на які не поширюється Господарський кодекс, які вже не мають актуальності як окремий предмет у зв'язку з втратою чинності ГК у цілому;

глава 2 «Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання» - присвячена визначенню загальних засад державного регулювання господарської діяльності, які наразі є предметом регулювання окремих спеціальних законодавчих актів: Податкового кодексу, законів «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», «Про ціни і ціноутворення», «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», «Про захист економічної конкуренції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів».

У частині державного регулювання державного замовлення (стаття 13) варто мати на увазі, що Закон «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону № 1197-VII «Про державні закупівлі», який своєю чергою втратив чинність у зв'язку із Законом № 922-VIII «Про публічні закупівлі».

При цьому частиною восьмою статті 3 Закону «Про публічні закупівлі» передбачено, що особливості здійснення процедур закупівлі, визначених цим Законом, встановлюються окремими законами для таких товарів, робіт і послуг, зокрема щодо послуг з підготовки фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (післядипломна освіта) за державним замовленням.

Такими спеціальними законами є, наприклад, закони «Про оборонні закупівлі», «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів»;

глава 3 «Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані законами «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», «Про Антимонопольний комітет України»;

глава 4 «Господарська комерційна діяльність (підприємництво)» - визначає поняття «підприємництво», яке розкрито у статті 2 Закону № 4196, а інші її положення містять загальні норми та принципи підприємницької діяльності. Також різноманітність організаційно-правових форм закріплена частиною першою статті 83 Цивільного кодексу, відповідно до якої юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Своєю чергою, порядок державної реєстрації встановлено Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Загальні гарантії прав працівників встановлені Кодексом законів про працю. Засади рівності прав суб'єктів цивільних правовідносин встановлені Цивільним кодексом;

глава 5 «Некомерційна господарська діяльність» - Законом № 4196 передбачено внесення змін до статті 85 «Непідприємницькі товариства» Цивільного кодексу (далі - ЦК) (викладена у новій редакції), яка в цілому поглинає положення цієї глави;

глава 6 «Суб'єкти господарювання - загальні положення» - містить поняття «суб'єкт господарювання», «суб'єкти малого- мікро- та великого підприємництва», які розкрито у статті 2 Закону № 4196, а інші положення цієї глави охоплюються положеннями глави 7 ЦК щодо загальних засад утворення та діяльності юридичних осіб;

глава 7 «Підприємство», глава 8 «Державні та комунальні унітарні підприємства», глава 10 «Підприємства колективної власності» та глава 11 «Приватні підприємства. Інші види підприємств» - містять перелік організаційно-правових форм підприємств, у тому числі такі як «приватне підприємство», «державне підприємство», «комунальне підприємство», «колективне підприємство» та регулюють загальні засади їх створення, діяльності та їх відповідні форми.

Закон № 4196 у цілому передбачає реформування організаційно-правових форм юридичних осіб та, зокрема, вилучення з правового поля українського законодавства такої організаційно-правової форми, як «підприємство», у зв'язку з чим норми зазначених глав, які присвячені регулюванню цих організаційно-правових форм юридичних осіб, не матимуть окремого предмета регулювання, а отже втратять актуальність.

Разом з тим на перехідний період, передбачений Законом № 4196 для реформування організаційно-правових форм юридичних осіб (три роки), поточна господарська діяльність підприємств може бути продовжена та ґрунтуватиметься на нормах цього Закону.

Слід враховувати, що Законом № 4196 встановлено заборону щодо державної реєстрації нових юридичних осіб в організаційно-правових формах, визначених у статті 1 Закону, внесення змін до будь-яких відомостей про діючі державні підприємства (державні комерційні підприємства, казенні підприємства), комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, крім змін до відомостей, передбачених частиною другою статті 13 Закону № 4196.

У зв'язку з цим Закон № 4196 для створення правових умов діяльності підприємств у перехідний період частково продублював у собі норми вищенаведених глав, а також передбачив включення норм цих глав ГК до законів «Про управління об'єктами державної власності» (щодо державних підприємств), «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо комунальних підприємств).

Таким чином, до приведення діяльності підприємств у відповідність до вимог Закону № 4196 підприємства керуються загальними положеннями ЦК щодо діяльності юридичних осіб, нормами Закону № 4196-IX, законів «Про управління об'єктами державної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні»;

глава 9 «Господарські товариства» - в цілому дублює положення статті 84 ЦК. Своєю чергою Законом № 4196-IX передбачено внесення змін до законів щодо врегулювання відносин стосовно діяльності господарських товариств у статті 9⁶ Закону «Про управління об'єктами державної власності» (щодо господарських товариств з державною часткою) та статті 60 Закону «Про місцеве самоврядування» (щодо господарських товариств з комунальною часткою).

У той час як у частині регулювання відносин з утворення та діяльності товариств, заснованих приватними суб'єктами, варто звертатись до спеціальних законів, наприклад законів «Про акціонерні товариства» та «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;

глава 12 «Об'єднання підприємств» - положення цієї глави знайшли своє відображення у статтях 4 - 10 Закону № 4196, які присвячені об'єднанням юридичних осіб. Такий підхід щодо застосування узагальненого поняття «об'єднання юридичних осіб» на заміну об'єднанням підприємств та господарським об'єднанням гармонізує ці положення з нормами ЦК. З дня введення в дію цього Закону юридичні особи, створені як об'єднання підприємств, керуються законодавством про об'єднання юридичних осіб незалежно від прийняття такими юридичними особами рішення про зміну найменування та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 12 статті 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4196);

глава 13 «Громадянин як суб'єкт господарювання. Особливості статусу інших суб'єктів господарювання» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані главою 5 ЦК щодо діяльності фізичних осіб - підприємців;

глава 14 «Майно суб'єктів господарювання» - відносини, що є предметом регулювання цієї глави, повною мірою врегульовані главами 23 «Загальні положення про право власності», 30 «Загальні положення про речові права на чуже майно», 31 «Право володіння чужим майном», 32 «Право користування чужим майном» ЦК. Своєю чергою, поняття «право господарського відання» та «право оперативного управління» розкрито у статтях 11 та 12 Закону № 4196 (втратять чинність через три роки). Підприємства в перехідний період (три роки) продовжують здійснювати свою діяльність на основі згаданих речових прав. Проте відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 4196 закріплення (передача) майна за юридичними особами на праві господарського відання або на праві оперативного управління забороняється;

глава 15 «Використання природних ресурсів у сфері господарювання» - дублює положення статей 13, 14 та 92 Конституції. Відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані Кодексом про надра, Водним кодексом, Лісовим кодексом, законами «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про природно-заповідний фонд України», «Про аквакультуру», «Про нафту і газ», «Про газ (метан) вугільних родовищ», «Про угоди про розподіл продукції»;

глава 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані главою 35 ЦК та законами «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

глава 17 «Цінні папери у господарській діяльності» - містить лише відсильну норму до Закону «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а статті 164 - 166 цієї глави були виключені;

глава 18 «Корпоративні права та корпоративні відносини» - містить лише відсильну норму до Закону «Про управління об'єктами державної власності» (управління корпоративними правами держави), а статті 167 - 171 цієї глави були виключені. Варто звернути увагу, що загальні положення щодо реалізації усіма учасниками корпоративних прав, а не лише державою, є предметом регулювання статті 96¹ ЦК «Права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права)»;

глава 19 «Загальні положення про господарські зобов'язання» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані положеннями ЦК, оскільки книга п'ята ЦК у цілому присвячена зобов'язальному праву та містить подібні до норм ГК положення щодо зобов'язань;

глава 20 «Господарські договори» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані положеннями ЦК, оскільки глави 52, 53 ЦК аналогічним чином визначають поняття та умови договорів, порядок їх укладення, зміни і розірвання;

глава 21 «Ціни і ціноутворення у сфері господарювання» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані положеннями Закону «Про ціни і ціноутворення»;

глава 22 «Виконання господарських зобов'язань. Припинення зобов'язань» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані положеннями ЦК, оскільки загальні норми щодо виникнення та припинення зобов'язань містять глави 48 - 51 ЦК;

глава 23 «Визнання суб'єкта підприємництва банкрутом» - є неактуальною у зв'язку з прийняттям у 2019 році Кодексу з процедур банкрутства. Відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані Кодексом з процедур банкрутства. При цьому варто звернути увагу, що зміни до КУпПБ можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Кодексу з процедур банкрутства (частина восьма статті 2 Кодексу);

глава 24 «Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані положеннями глав 3, 47, 48, 51 ЦК. Так, статті 13 - 14 ЦК визначають загальні засади здійснення цивільних прав і виконання обов'язків. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені главою 51 ЦК, зокрема статтями 610 - 611. Свою чергою відносини щодо прострочення боржника врегульовані статтею 612, а прострочення кредитора - статтею 613 ЦК;

глава 25 «Відшкодування збитків у сфері господарювання» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані положеннями глав 22, 47, 48, 51 ЦК.

Так, поняття збитків наведене у статті 22 ЦК. Свою чергою статтею 623 ЦК врегульовано загальні засади відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, визначення розміру збитків. Крім того, в частині виконання зобов'язання щодо відшкодування збитків солідарними боржниками варто звернутись до статей 541 - 544 ЦК, а щодо застосування боржником регресивних вимог - до статті 544 ЦК. Врегулюванню відповідальності за порушення грошового зобов'язання присвячена стаття 625 ЦК;

глава 26 «Штрафні та оперативно-господарські санкції» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані положеннями глави 49 ЦК, що регулює відносини забезпечення виконання зобов'язань, та глав 52, 53 ЦК, які визначають поняття та умови договору.

Так, поняття неустойки (штрафу, пені) та порядок її застосування у відносинах врегульовані статтями 549 - 552 ЦК. Своєю чергою, співвідношення збитків та неустойки при порушенні зобов'язання обумовлені у статті 624 ЦК.

Ураховуючи, що відповідно до положень статей 236 - 237 ГК основним документом, який має визначати види та порядок застосування оперативно-господарських санкцій, є саме договір, юридичні особи можуть передбачити застосування відповідних оперативно-господарських санкцій у договорах, керуючись загальними положеннями статей 611, 615, 627, 628 ЦК щодо встановлення окремих видів забезпечення виконання зобов'язань;

глава 27 «Адміністративно-господарські санкції» - положення щодо адміністративно-господарських санкцій повною мірою перенесені до статті 15 Закону № 4196;

глава 28 «Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані положеннями законів «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України»;

глава 29 «Галузі та види господарської діяльності» - в цілому класифікує галузі господарської діяльності з метою здійснення статистичних спостережень. При цьому відповідно до Закону «Про офіційну статистику» класифікація не є предметом закону, а здійснюється шляхом розроблення органами державної влади відповідних класифікаторів;

глава 30 «Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані книгою п'ятою ЦК, яка визначає як загальні положення зобов'язального права, так і особливості регулювання окремих договірних конструкцій, а також іншими законами, наприклад, «Про ринок електричної енергії», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок природного газу», «Про публічні закупівлі», «Про критичну інфраструктуру», «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»;

глава 31 «Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання» - відносини, що є предметом цієї глави, охоплені положеннями глави 17 ЦК, яка регулює відносини представництва, та окремими нормами книги п'ятої ЦК, які регулюють зобов'язальні, у тому числі договірні відносини;

глава 32 «Правове регулювання перевезення вантажів» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані главами 64, 65 ЦК та законами «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт», Кодексом торговельного мореплавства, Повітряним кодексом, а також законами «Про мультимодальні перевезення», «Про транспортно-експедиторську діяльність»;

глава 33 «Капітальне будівництво» - наразі відносини у сфері будівництва, нормування у будівництві, містобудування, просторового планування територій та архітектури унормовані законами «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про будівельні норми», «Про надання будівельної продукції на ринку», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

глава 34 «Правове регулювання інноваційної діяльності» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані главою 62 ЦК, законами «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

глава 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані главою 71 ЦК, законами «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні послуги»;

глава 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)» - відносини, що є предметом цієї глави, врегульовані главою 76 ЦК;

глава 37 «Зовнішньоекономічна діяльність» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

глава 38 «Іноземні інвестиції» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані законом «Про режим іноземного інвестування», «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні»;

глава 39 «Спеціальні (вільні) економічні зони» - Законом № 2389 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо засад державної регіональної політики та політики відновлення регіонів і територій» визнано такими, що втратили чинність, закони «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», «Про стимулювання розвитку регіонів», «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць» та низка законів України, якими запроваджувався спеціальний правовий режим господарської діяльності на відповідних територіях України.

Загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон врегульовані Конституцією, Митним кодексом та Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

глава 40 «Концесії» - містить відсильну норму до Закону «Про концесії», а статті 407 - 410 цієї глави виключені;

глава 41 «Інші види спеціальних режимів господарської діяльності» - відносини, що є предметом цієї глави, повною мірою врегульовані Кодексом цивільного захисту, законами «Про виключну (морську) економічну зону України», «Про державний кордон України», «Про природно-заповідний фонд України», «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану».

Підсумовуючи результати проведеного аналізу, Мін'юст вважає, що суспільні відносини, які охоплював предмет регулювання Господарського кодексу, не залишаться поза межами правового поля, а його скасування не матиме суттєвого впливу на діяльність суб'єктів господарювання як у період реформи, так і після її завершення.

За повідомленням пресслужби Міністерства юстиції

Читайте також:

Як скасування Господарського кодексу вплине на земельні відносини та права на землю?