Верховний Суд у постанові від 5 жовтня 2026 року у справі № 760/12903/22 розглянув питання допустимості показань потерпілої, отриманих під час дистанційного допиту через мобільний месенджер без відображення її зображення. Суд визначив, що такий спосіб допиту не відповідає процесуальним вимогам, однак виключення відповідних показань не обов'язково призводить до скасування обвинувального вироку.
Чому Верховний Суд визнав такі показання неналежним доказом та за яких умов процесуальне порушення не впливає на законність вироку - читайте в повній аналітичній статті.
Відповідно до статті 336 КПК України технічні засоби відеоконференції повинні забезпечувати належну якість зображення і звуку, а учасникам провадження має бути гарантована можливість бачити й чути хід судового розгляду та реалізовувати свої процесуальні права.
Сильна позиція в суді починається не з пошуку окремої постанови, а з розуміння того, як формується судова практика. LIGA360 допомагає швидко аналізувати правові позиції Верховного Суду, знаходити релевантні рішення та будувати аргументацію на основі актуальної практики. Оцініть можливості системи, скориставшись тестовим доступом.
У розглянутій справі учасники судового засідання могли лише чути голос особи, представленої як потерпіла, проте не бачили її зображення. Верховний Суд визнав це порушенням вимог до проведення дистанційного допиту та виключив посилання на відповідні показання з мотивувальних частин судових рішень.
Водночас Суд установив, що винуватість засудженого підтверджувалася іншими доказами, зокрема відеозаписом події, показаннями свідка та протоколами процесуальних дій.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що показання, отримані без можливості візуально спостерігати за допитуваною особою, не можуть використовуватися як доказ винуватості. Проте їх виключення не є безумовною підставою для скасування обвинувального вироку, якщо сукупність інших доказів достатня для підтвердження вини особи.
