Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 13 вересня 2023 року ухвалив Рішення № 8-р(ІІ)/2023 у справі за конституційними скаргами Стариченка Миколи Петровича, Гарлики Сергія Сергійовича, Петричука Олександра Анатолійовича, Остапенко Мар'яни Василівни, Менчинського Сергія Віталійовича щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Про це інформує відділ комунікацій та правового моніторингу Конституційного Суду України.
Суб'єкти права на конституційну скаргу порушили перед Судом питання щодо конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, відповідно до якого винагороду прокурорів мав установлювати Кабінет Міністрів своєю постановою, тоді як перед тим це питання регулював Закон.
Суд констатував, що нове місце прокуратури в системі органів державної влади та стандарти незалежності прокурорів, яких Україна має додержувати як член Ради Європи, вимагають від держави забезпечити захист гарантій незалежності прокурорів рівносильно, як це зроблено для суддів.
КСУ вказав, що врегулювання законом, а не підзаконним актом, питання винагороди прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури. Інакше це становитиме недодержання принципу поділу влади.
Суд зазначив, що Верховна Рада України запровадила неоднакове регулювання оплати праці прокурорів, фактично поділивши їх на дві категорії: одній з яких винагороду виплачують відповідно до Закону № 1697-VII; другій - винагороду визначено підзаконним нормативним актом, а саме постановою Кабінету Міністрів.
Таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об'єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною.
Прокуратуру інституційно віднесено до системи правосуддя. Визначені статтею 1311 Конституції функції та юридичний статус прокуратури, а також установлений Законом № 1697-VII статус прокурора та обсяг гарантій його незалежності становлять єдину систему гарантій незалежності прокуратури як інституції загалом, так і окремого прокурора зокрема. Отже, Верховна Рада ще раніше створила підстави для впевненості прокурорів у тому, що їхній статус (і відповідно його невіддільні елементи), як і статус суддів, захищено нормативними актами вищого, ніж підзаконного, рівня). Суд звернув увагу на те, що одночасна дія актів права того самого рівня, які неоднаково регулюють те саме питання - винагороду прокурора - не відповідає вимозі юридичної визначеності як складникові правовладдя.
З наведеного в рішенні Суду обґрунтування випливає, що оспорений припис Закону № 113-IX не відповідає Конституції в частині:
- статті 6 (через несумісність із принципом поділу влади);
- статті 8 (через створення юридичної невизначеності, що є недодержанням принципу верховенства права/правовладдя);
- статті 24 (через дискримінаційний підхід до питання винагороди прокурорів);
- статті 41 (через порушення права особи на власність).
Судді-доповідачі у справі - Сергій Головатий, Віктор Городовенко та Галина Юровська.
Усі потрібні документи для юриста - в рішенні LIGA360. Обирайте з понад 1,8 мільйона НПА, судової практики, аналітики, робочих кейсів та інших матеріалів. Замовте тестовий доступ за посиланням.
Читайте також:
Розірвання спадкових договорів та визнання їх недійсними: суддя ВС проаналізувала судову практику
