Прес-служба Верховного Суду опублікувала чотирнадцятий огляд практики Європейського суду з прав людини, який охоплює рішення, ухвалені ЄСПЛ з 22 по 26 квітня 2019 року.
В огляд, зокрема, ввійшло 3 рішення: «Єлисей Узун та Андоній проти Румунії», «Тер-Петросян проти Вірменії» та «В.Н. проти Великої Британції».
У справі «Єлисей Узун та Андоній проти Румунії» ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на невідповідність провадження вимозі справедливого суду загалом та не знайшов порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (право на мирне володіння майном) щодо скасування остаточного судового рішення.
Заявники вимагали від Міністерства юстиції та Міністерства економіки і фінансів «бонуси за лояльність» за їх роботу в апараті суду. Національний суд задовольнив вимоги, але замість «бонусів за лояльність» стягнув «бонуси за конфіденційність» . Апеляційний суд виправив цю технічну помилку. Та пізніше була задоволена екстраординарна скарга Мінюсту щодо значного характеру помилки. Суд апеляційної інстанції задовольнив скаргу Міністерства юстиції та скасував попередні рішення судів, мотивувавши це тим, що предмет спору був помилково визначений як «бонуси за конфіденційність», але це не була тільки технічна помилка. Суд також зазначив, що Конституційний суд відповідні положення Антидискримінаційної постанови визнав неконституційними, а тому немає правових підстав для задоволення первинних вимог заявників.
Заявники безуспішно намагались оскаржити в екстраординарному порядку рішення про відмову в задоволенні їхніх вимог, проте бажаного результату вони не досягли.
Справа «В.Н. проти Великої Британії» стосувалася порушення права на свободу та особисту недоторканність. Заявниця - громадянка Нігерії, яка перебувала під вартою з серпня 2008 року до липня 2011 року. Її було визнано винною у жорстокому поводженні з сином, призначено покарання у вигляді 12 місяців позбавлення волі та рекомендовано депортувати. У результаті судового перегляду законності тримання під вартою заявниці апеляційний суд встановив, що справді, в її справі мали місце процесуальні помилки щодо її затримання, проте суд відмовив в оскарженні законності тримання заявниці під вартою. У 2016 році Верховний суд підтримав рішення апеляційного суду. Заявниця була змушена звернутись до ЄСПЛ.
Окремий інтерес викликає справа «Тер-Петросян проти Вірменії», де заявником є колишній президент Вірменії. 20 лютого 2008 року під керівництвом заявника розпочалися протести з приводу порушень під час виборчого процесу. В ході таких подій відбувалися сутички між учасниками протестів та працівниками правоохоронних органів, в результаті чого загинуло 10 осіб, багатьом було завдано поранень, а Президент Вірменії запровадив надзвичайний стан. Після цього працівники поліції, застосовуючи силу, відвезли заявника додому та наказали нікуди не виходити. Представник заявника звернувся до Конституційного суду із заявою про те, що той фактично перебував під домашнім арештом. Заявник стверджував, що йому було дозволено прибути на судове засідання 5 березня 2008 року лише на одну годину, а домашній арешт, про який він повідомив, тривав до 20 березня 2008 року. Рішенням ЄСПЛ визнано порушення права на свободу зібрань та об'єднань; та на порушення права на ефективний засіб правового захисту.
Огляд підготовлено працівниками департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду з використанням матеріалів, розміщених на веб-сайтах Європейського суду з прав людини.
Цей та попередні огляди Ви можете знайти в розділі «Практика Європейського суду з прав людини модуля «Судова практика» ІПС «ЛІГА:ЗАКОН»
