Міжнародна структуризація бізнесу - це не спосіб ухилення від сплати податків, виведення капіталу або приховання інформації про власників. Це - процес, причому абсолютно законний, реорганізації бізнесу з використанням економічних, правових переваг різних юрисдикцій. І сьогодні це вже не привілей виключно великого бізнесу. Міжнародна структуризація цікавить компанії, у яких є плани по розширенню бізнесу за кордоном, є потреба в побудові прозорої корпоративної структури для залучення зарубіжних інвесторів і кредитів, є потреба в укладенні угод з використанням права іноземної держави. Про те, що собою сьогодні представляє міжнародну структуризацію і чим обумовлений інтерес до нього з боку українських і іноземних компаній, ми говорили із старшим юристом Департаменту міжнародного податкового планування ЮФ "ICF Legal Services", автором програми практикуму для бізнесу "Корпоративні реструктуризації: холдингові структури в міжнародному податковому плануванні" Олегом Дерлюком.
Олег, почнемо з головного... Що собою сьогодні представляє міжнародну структуризацію бізнесу?
- Класична побудова бізнесу, коли фізичне особа-власник володіє безпосередньо операційною компанією, вже сильно віджило своє. Сучасний бізнес, причому, як український так і зарубіжний, вже досить давно практикує використання іноземних компаній. В якості холдингових компаній і операційних компаній-посередників. І однозначно можна говорити, що міжнародна структуризація бізнесу сьогодні - це вже норма.
Якщо коротко, то бізнес міжнародно структурований тоді, коли до складу (структури) бізнесу входять іноземні підконтрольні компанії, які можуть використовуватися для різних бизнес-целей. Це можуть бути холдингові компанії (компанії в іноземних юрисдикціях, які володіють компаніями, приміром, в Україні), які створюються для цілей захисту активів і для цілей репатріації дивідендів в іноземні юрисдикції. Це можуть бути операційні компанії - компанії, що здійснюють, як правило, торгову діяльність, але іноді і іншу операційну діяльність, наприклад, виробництво. Це можуть бути і компанії по внутрішньогруповому фінансуванню (надання позик усередині компаній групи), ліцензійні компанії (надання торгових марок і інших продуктів інтелектуальної власності в користування), власницькі компанії (надання рухомих і нерухомих матеріальних активів в користування).
Чим обумовлений інтерес вітчизняного бізнесу до побудови міжнародного холдингу?
- Найчастіше інтерес проявляється з метою захисту активів і самофінансування бізнесу, коли підконтрольні компанії з іноземних юрисдикцій, надають позики операційним компаніям в Україні. Не дивлячись на те, що існують ефективніші інструменти захисту активів, наприклад, приватні фонди, український бізнес ефективно захищає себе в першу чергу від рейдерів, використовуючи як власника холдингову компанію за кордоном.
Окрім цього, часто бізнес може отримати істотні конкурентні переваги, отримавши позику від власної іноземної компанії. По-перше, використовуючи таку техніку, бізнес фактично обтяжує оборотні кошти і, у випадку, рейдерського захоплення зможе оперативно повернути основну суму боргу підконтрольної компанії, таким чином виключивши ризик втратити оборотні кошти.
По-друге, відсотки виплачувані по позиці, включаються до складу витрат, що зменшує фінансовий результат до оподаткування (прибуток) і створює ефект мінімізації податкових відрахувань. Звичайно, мінімізація податкових відрахувань і обтяжило оборотних коштів не може бути єдиною метою надання позики - у операції мають бути чіткі економічні (господарські) цілі інакше існує істотний ризик застосування податковими органами доктрини неправомірної податкової вигоди, розумної економічної причини (і інших доктрин Anti - avoidance) до операції і виникнення негативних наслідків.
А іноземний бізнес, що рухає компаніями інших країн?
- Іноземний бізнес рідше використовує іноземні юрисдикції для цілей захисту бізнесу і активів, але, оскільки бізнес за кордоном зазвичай більший, іноземні юрисдикції використовуються для цілей оптимізації структури управління, створення проектних компаній, сегрегації активів і управління рисками (завдяки принципу обмеженої відповідальності), для цілей обслуговування бізнесу - внутрішньогрупового фінансування, надання поручительств і гарантій, для виходу на нові ринки. Іноземний бізнес також використовує іноземні холдинги для цілей оптимізації оподаткування. Але, кажучи про це, варто відмітити, що іноземному бізнесу свойственен менш агресивний підхід до податкового планування.
Серед європейських холдингових юрисдикцій, безумовно, популярними є Кіпр, Австрія, Нідерланди і Швейцарія. Рідше використовується Латвія і Угорщина. Дуже перспективні Чехія і Словаччина. Кіпр, Нідерланди і Чехія можуть ефективно використовуватися так само для створення компаній по внутрішньогруповому фінансуванню і ліцензійних компаній. Серед не-європейських холдингових юрисдикцій варто виділити Сінгапур.
Найбільш поширені помилки, які допускає український бізнес на шляху реструктуризації і на що рекомендуєте звернути увагу?
- Як правило, це невірний вибір юрисдикції. Конкретніше... часто реєструється компанія в юрисдикціях, які не можуть служити цілям, заради яких вона реєструється.
На ринку, на жаль, досі існує дуже багато компаній, що "продають папір". Т. е. компаній, які не мають і не хочуть мати в штаті юристів, що мають достатню кваліфікацію для ефективного податкового планування. Мета таких компаній - продати якнайшвидше і більше за офшорних, іноді - низконалоговых, компаній. "Продавці паперу", як правило, не знають, що продають. І їх, як правило, абсолютно не цікавить, як клієнт використовуватиме компанію і що придбаває. Відповідно, ми часто стикаємося в роботі з ситуаціями, коли клієнт декілька років платить дивіденди і відсотки на Панаму, втрачаючи податок по ставці 15% і 15%, коли, приміром, при виплаті на Кіпр, який вже навіть звучить тривіально, можна було утримувати 5% і 2% податку. Також зустрічаються ситуації, коли клієнт грубо порушує положення Декрету КМУ "Про валютне регулювання і контроль", ставлячи себе в небезпечне положення. Відповідно, друга найбільш поширена помилка - зневага консультуванням фахівців і гонитва за дешевими рішеннями.
Які міфи найчастіше доводиться розвіювати в комунікації з бізнесом, що бажаючим, але побоюється з якої-небудь причини міжнародної структуризації?
- Найбільш поширений міф - це ризики втратити контроль над бізнесом, ризик "свавілля" номінального директора і акціонера. Після недовгої розмови про гарантії діяльності номінала і про те, як стосунки між номіналами і клієнтом регулюються, про ефективність інституту траста, це сумніви розвіюються. І, повторюся, міжнародна структуризація бізнесу сьогодні - це вже норма, використання холдингових юрисдикцій - поширена міжнародна практика.
***
2 липня в Києві відбудеться практикум для бізнесу "Корпоративні реструктуризації: холдингові структури в міжнародному податковому плануванні"в ході якого мова піде про тенденції міжнародного бізнесу в умовах глобалізації економіки, можливостях і податкових переваги структурованого бізнесу, структурі класичного холдингу і змінах в законодавстві офшорних юрисдикцій, інструментах англійського права в структуризації бізнесу, використанні відсотків і роялті в податковій оптимізації, принципах захисту активів при реструктуризації, приватних фондах і трастах. Також буде дана порівняльна характеристика світових банків і мн.др. Реєстрація >>>
