Критерії фраудаторності правочинів і пов'язана з цим судова практика в процедурі банкрутства

У процедурі банкрутства особливого значення набуває інститут оскарження правочинів боржника, вчинених із порушенням прав кредиторів.

Одним із ключових правових інструментів захисту в цій сфері є визнання правочинів фраудаторними, тобто такими, що спрямовані на умисне виведення активів, зменшення ліквідаційної маси боржника або створення штучної неплатоспроможності.

Водночас українське законодавство не містить прямого визначення поняття "фраудаторність правочину", що зумовлює важливу роль судової практики у формуванні відповідних критеріїв.

Метою цієї статті є аналіз критеріїв фраудаторності правочинів у процедурі банкрутства, а також розгляд важливих аспектів застосування цього інституту в судовій практиці.

Поняття та підходи до розуміння

Верховний Суд неодноразово наголошував, що фраудаторність - це оціночна категорія, яка визначається не лише змістом правочину, а насамперед його метою та наслідками.

Суд при цьому виходить із того, що будь-яка дія боржника має бути добросовісною, а її економічна мета - раціональною з точки зору нормального ведення господарської діяльності.

Якщо ж угода укладається з очевидним порушенням цього принципу - наприклад, у момент, коли боржник уже не здатен виконати свої зобов'язання або між заінтересованими особами на явно невигідних умовах, - вона може бути визнана фраудаторною.

Це означає, що навіть формально законна угода може бути визнана недійсною, якщо її метою є порушення прав кредиторів.

Таким чином, критерії фраудаторності не становлять жорстко визначеного набору ознак - це радше система оціночних орієнтирів, яка дозволяє суду виявляти зловживання правом у кожному конкретному випадку.

Судова практика

Залежно від виду правочину орієнтири будуть відрізнятися, однак існують і "універсальні" критерії, до яких належать час, сторона та ціна фраудаторного правочину.

Під часом розуміється період, коли був укладений правочин. Як правило, під сумнів ставляться правочини, вчинені протягом останніх трьох років до настання неплатоспроможності.

Стороною правочину не повинна бути заінтересована особа боржника - родичі, керівники, засновники та інші пов'язані з ним особи.

Якщо правочин оплатний, суди звертають увагу на те, чи була здійснена повна оплата, чи відбулася вона у визначений строк і за якою ціною (ринковою чи неринковою).

У будь-якому випадку остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного здійснює суд у кожній конкретній справі, виходячи зі встановлених обставин. У цьому контексті радимо звернути увагу на постанову Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23.

Пропонуємо розглянути, на що звертає увагу суд, на прикладі поширених фраудаторних правочинів:

• Договір дарування. Суд звертає увагу не лише на факт безоплатності, а й на обставини, що супроводжують таку "щедрість", адже сам факт дарування вже викликає підозру. Наприклад, суд аналізує, чи зберіг боржник фактичне володіння річчю: якщо він продовжує проживати у подарованій квартирі або користуватися автомобілем, це свідчить, що "подарунок" існує лише на папері.

• Договір купівлі-продажу. Суди уважно перевіряють, чи відбулася реальна оплата. Часто боржники укладають договори з відстроченням платежу, усвідомлюючи, що покупець фактично не заплатить. Ще один характерний маркер - коли одразу після продажу майно знову починає використовувати сам боржник.

• Договір позики. Боржник, знаючи про можливе банкрутство, "створює" борг заднім числом і укладає договір позики із заінтересованою або пов'язаною особою, щоб згодом висунути її як "кредитора". У таких випадках суд перевіряє, чи відбувалася реальна передача коштів, чи підтверджена операція документально, чи мав боржник на той час об'єктивну потребу у позиці та хто саме є позикодавцем.

• Договір про відступлення права вимоги. Боржник може передати своє право вимоги іншій особі, щоб "вивести" актив із ліквідаційної маси. Суд при цьому аналізує, чи отримав боржник реальну компенсацію за відступлене право, чи мала операція економічний сенс і чи є новий кредитор заінтересованою особою.

Варто зазначити, що під час розгляду спорів у порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства належить брати до уваги, що дії боржника щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам. Зокрема, такий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

Суд наголошує, що будь-яка господарська операція чи дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Договори (угоди), укладені учасниками цивільних відносин, повинні переслідувати певну правову та фактичну мету, яка не може бути очевидно неправомірною чи недобросовісною. Про це зазначено в постанові Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2258/19) від 06.07.2023.

Суди також застосовують критерії об'єктивності та суб'єктивності фраудаторного правочину:

• об'єктивний - коли правочин вчиняється цілеспрямовано з метою ухилення від наявного обов'язку перед кредитором;

• суб'єктивний - коли боржник усвідомлює, що внаслідок укладення правочину виникне або може виникнути борг.

Висновок

Жодна угода не існує у вакуумі. Кожен правочин має свою мету, логіку та наслідки. Якщо дії боржника виглядають нелогічно - це сигнал, який не можна ігнорувати.

Судова практика доводить, що навіть формально законний договір може бути визнаний фраудаторним, якщо за ним стоїть недобросовісна мета.

Для кредиторів найкраща стратегія - не чекати, поки майно "зникне", а діяти проактивно: відстежувати підозрілі правочини, аналізувати їхню доцільність і контрагентів, вживати негайних заходів забезпечення позову та не боятися відстоювати свої права в суді. Своєчасна реакція часто є основною річчю, яка відрізняє втрачену можливість від успішного захисту своїх інтересів.

Олексій Гловацький,

адвокат Asters

Кирило Комишан,

молодший юрист Asters