Initial Public Offering - первинне публічне розміщення акцій компанії на біржі і пропозиція їх продажу необмеженому колу осіб - відкриває перед компанією нові перспективи, можливості отримання інвестицій зі всього світу, забезпечує додатковий захист від рейдерських атак. Виведення компанії на IPO завдання не просте, але і не така складна, як може здатися на перший погляд. Основна мета підготовки до IPO - зробити компанію привабливою в очах потенційних інвесторів.
В процесі IPO можна виділити три основні етапиякі проходить компанія:
1. Аналіз ризиків і корпоративна реструктуризація.
2. Безпосереднє проведення IPO.
3. Утримання позицій - компанії повинні дотримуватися заявлених бізнес-стратегій і утілювати їх в життя для підтримки хорошого іміджу благонадійної компанії в очах потенційних інвесторів.
Реструктуризація - це підготовчий етап, в ході якого робиться аналіз структури бізнесу, виявлення існуючих і потенційних ризиків для акціонерів і інвесторів, їх усунення, приведення корпоративної і бухгалтерської структури у відповідність з вимогами міжнародного законодавства, вироблення стратегії розвитку компанії.
Так склалося в практиці, що більшість українських компаній, що входять в структуру єдиної групи і забезпечують функціонування бізнесу в цілому, мають розрізнену, "павутинову" структуру. Компанії належать різним власникам фізичним або юридичним особам, пов'язаним спорідненими стосунками або відношенням контролю так, що простежити чітку структуру стосунків практично неможливо. Володіння майновими правами разом з операційною діяльністю підвищує риски втрати активів компанії у разі претензій кредиторів. Присутність компанії в декількох сферах бізнесу не дозволяє вичленувати її в окрему незалежну структуру. Ці і інші чинники істотно знижують інвестиційну привабливість бізнесу і несуть додаткові риски для інвестора. Корпоративна реструктуризація групи компаній в єдиний холдинг дозволяє вирішити більшість з поставлених завдань підготовки компанії до успішного проведення IPO.
Норми українського законодавства не відповідають вимогам іноземних фондових бірж. |
Істотний аргумент на користь реструктуризації компанії в структуру з використанням іноземного холдингу вносить українське законодавство, а точніше його обмежувальні норми. Так, зокрема, статтею 6 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" передбачено, що акції українських емітентів можуть бути номіновані тільки в національній валютіяка на сьогодні залишається непривабливою для іноземних інвесторів. Крім того, стаття 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" зобов'язує отримати дозвіл Державній комісії з цінних паперів і фондового рику для звернення цінних паперів українських емітентів за межами України. Отримати такий дозвіл український емітент може тільки при дотриманні ряду вимог, передбачених Рішенням № 36 ГКЦБФР "Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на звернення акцій і облігацій українських емітентів за межами України" від 17 жовтня 1997 р. Оскільки норми українського законодавства не відповідають вимогам іноземних фондових бірж, за даними ГКЦБФР на сьогодні в Україні не зареєстровано випадків звернення за відповідним дозволом, а отже - не було реалізовано жодного безпосереднього розміщення акцій українського емітента на зарубіжний фондовий біржа. В той же час ряд українських компаній успішно реалізувало IPO, обравши шлях корпоративної реструктуризації з використанням іноземної холдингової компанії.
Корпоративна реструктуризація групи компаній з використанням іноземної складової у верхівці холдингу дозволяє вирішити багато завдань підготовки до IPO. Передусім, це питання корпоративного володіння, корпоративного управління і податкової оптимізації. Чітка і зрозуміла структура групи компаній, організована вертикаль корпоративного управління і володіння, прозора схема управління грошовими потоками стимулює інвесторів прийняти позитивне рішення на користь компанії.
Вибір юрисдикції для побудови вертикально організованого холдингу
Імідж і репутація юрисдикції. Юрисдикція реєстрації холдингу - це фактично "костюм" компанії. Юрисдикція створює імідж діяльності бізнесу і має бути привабливою як для інвесторів, так і для державних органів різних країн. Юрисдикція реєстрації холдингу повинна на законодавчому рівні забезпечити належний рівень захисту прав і інтересів інвесторів - як мажоритарних акціонерів, так і миноритариев. Для успішного проведення IPO повинні виконуватися вимоги про публічне розкриття інформації про акціонерів і одночасно надаватися захист конфіденційних цих акціонерів. Великим плюсом є також наявність судової практики вирішення корпоративних суперечок.
Податкові аспекти. Можливість ефективного податкового планування є другим ключовим моментом при виборі юрисдикції. Це фактично "гаманець" компанії. Наявність двосторонніх угод (конвенцій) про уникнення подвійного оподаткування дозволить забезпечити виконання основної функції холдингової компанії - забезпечення руху засобів від операційних компаній до акціонерів з найменшими податковими втратами. Вибираючи юрисдикцію реєстрації холдингу, слід віддати перевагу юрисдикціям з мінімальним оподаткуванням прибутків у вигляді дивідендів, прибутків від приросту капіталу і від продажу акцій, а також прибутків від роялті і відсотків по внутрішньогрупових позиках. Крім того, важлива відсутність оподаткування дивідендів, що розподіляються акціонерам (withholding tax), в країні реєстрації холдингу.
При виборі юрисдикції варто враховувати правила thin capitalization і arm's - length principle. |
Законодавчі обмеження. При структуризації значний вплив на вибір юрисдикції реєстрації холдингу можуть зробити наявність або відсутність певних законодавчих обмежень. Оскільки для публічної компанії фінансова звітність по міжнародним стандартом фінансової звітності (МСФО) є обов'язковим публічним документом, то кожна фінансова операція, кожен договір і кожна транзакція знаходитимуться під пильною увагою не лише аудиторів, але і акціонерів. Наявність в законодавстві юрисдикції правила "тонкої капіталізації" (thin capitalization), принципу "витягнутої руки" (arm's - length principle), закону про контрольовані іноземні компанії (CFC - controlled foreign companies) - які чинять безпосередній вплив на діяльність холдингу, варто враховувати і при виборі юрисдикції. Вимога "істотної участі" (participating holding) і надання звільнення від оподаткування (participation exemption) відіграють важливу роль при структуризації активів і виробленні фінансової політики.
Простота підготовки і затвердження проспекту емісії акцій. Згідно з правилами підготовки і затвердження проспектів емісії акцій проспект може бути затверджений або в країні реєстрації емітента, або в країні його розміщення. Проспект, затверджений в країні реєстрації емітента, має бoльшие переваги, оскільки не прив'язується до майданчика, а залишає можливість вибору. Затверджений в країні реєстрації компанії проспект емісії акцій отримує Європейський паспорт (European passport) і визнається будь-якою країною розміщення членом ЄС згідно Prospectus Directive 2010/73/EU.
Грунтуючись на вищезгаданих критеріях, можна зробити висновок, що найцікавішими юрисдикціями для залучення іноземних інвесторів шляхом виходу на IPO, являються Кіпр і Люксембург.
Чому Кіпр?
Кіпр є європейською юрисдикцією, членом ЄС з 1 травня 2004 року. У основі правової системи Кіпру лежить англійське загальне право (common law). Корпоративне законодавство грунтується на Законі про компанії Companies Law Cap. 113, який передбачає можливість реєстрації компанії у формі приватної компанії з обмеженою відповідальністю (Private Company Limited by Shares) з наступним її перетворенням в публічну компанію (Public Company Limited by Shares), яка може пропонувати свої акції до відкритої підписки. Мінімальний статутний капітал кіпрської публічної компанії складає 15,000 CYP, що в еквіваленті 25,650 EUR, має бути повністю сплачений на момент реєстрації. Мінімальна кількість акціонерів - 7, максимальне - необмежено. Компанія може випускати тільки іменні акції різного типу, класу і номінала згідно з рішенням директорів. Мінімальна кількість директорів - 2, більшість з яких мають бути резидентами Кіпру. Компанії зобов'язані мати Секретаря і зареєстрований офіс на Кіпрі, щорічно проводити Загальні Збори Акціонерів (Annual General Meeting) і проводити аудит бухгалтерських рахунків і фінансових звітів. Інформація про директорів і акціонерів компанії є публічно доступною і зберігається в Реєстрі Компаній.
Переваги кіпрського податкового законодавства полягає в тому, що від прибуткового корпоративного податку (Corporate Tax), ставу якого 10%, звільнені:
- дохід від розпорядження цінними паперами - від продажу акцій, корпоративних прав, активів і усього, що потрапляє під визначення Title;
дивіденди, отримані від участі в капіталі інших компаній;
- дохід від відсотків, отриманих не від звичайної діяльності;
прибуток, отриманий від діяльності постійного представництва, що знаходиться поза межами Кіпру (за певних умов).
Спеціальне внесення на оборону (Special Contribution to the Defense Fund - SDC, 17%) застосовується у відношенні:
- отриманих дивідендів, якщо дохід дочірньої компанії більш ніж на 50% складається з інвестиційного доходу, І ставу оподаткування в країні реєстрації дочірньої компанії нижче 5%;
- виплачуваних дивідендів фізичним особам, резидентам Кіпру;
- пасивних відсотків, отриманих не від звичайної або пов'язаної із звичайної діяльності компанії.
|
Лана Голян |
Кіпр має 40 укладених угод про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі діє Угода 1980 року, правонаступником якої є Україна. У рамках цієї Угоди дохід кіпрської компанії з джерелом походження в Україні підлягає оподаткуванню тільки на Кіпрі. Оскільки Кіпрська компанія є членом ЄС, то на неї поширює своя дія і Директива ЄС про материнські і дочірні компанії країн членів ЄС (Directive 2003/123/EC), у рамках якої виключається подвійне оподаткування дивідендів резидентів ЄС. Крім того, законодавством Кіпру передбачений односторонній податковий залік сплачених податків у разі, якщо між сторонами не укладена угода про уникнення подвійного оподаткування і не застосовна Директива ЄС (Directive 2003/123/EC).
На Кіпрі відсутній податок при виплаті дивідендів, а податок на приріст капіталу (Capital Gains Tax, 20%) застосовується тільки відносно компаній, які володіють нерухомістю на території Кіпру.
Відсутність законодавства про Контрольовані Іноземні Компанії (Controlled Foreign Corporation, CFC) і правил "тонкої капіталізації" (thin capitalization rule) дають велику свободу в організації і плануванні фінансових операцій. В той же час необхідно враховувати принцип "витягнутої руки" (arm's - length principle) у відношення позик з пов'язаними особами.
При ліквідації компанії і розподілі активів нерезидентні акціонери звільнені від оподаткування прибутків на Кіпрі. А наявність законодавчої бази регулювання корпоративних стосунків і практики вирішення корпоративних суперечок (Shareholders' Agreement) є додатковою перевагою структуризації холдингу згідно з Кіпрським законодавством.
А може Люксембург?
Люксембург є визнаним європейським фінансовим центром. Реєстрація компаній здійснюється на підставі Закону про компанії (Company Act) 1915года. Діяльність холдингових компаній регулюється також Декретом 1990 року (Grand - Ducal decree of December 24, 1990), яким надаються певні пільги за наявності "істотної участі". Для наступного IPO компанія має бути зареєстрована у формі акціонерної компанії Societe anonyme (S.A.), капітал якої поділений на акції. Акції компанії можуть бути випущені іменні і на пред'явника, різного типу для різних категорій акціонерів. Мінімальний статутний капітал акціонерних компаній - € 31 000, має бути повністю випущений, і 25% сплачене на момент реєстрації компанії. Управління компанією здійснюється Радою директорів (Board of Directors) або Радою директорів спільно з Наглядовою радою (Supervisory Board). Рада директорів повинна складатися мінімум з трьох членів - фізичних або юридичних осіб, які обираються акціонерами на термін, що не перевищує 6 років, і як мінімум один має бути фізичною особою, резидентним адвокатом. Компанія повинна проводити щорічні збори акціонерів і директорів і призначати аудиторів для перевірки щорічних звітів. Інформація про директорів є доступною і вноситься у відкритий реєстр Люксембурга, тоді як реєстр акціонерів зберігається в зареєстрованому офісі в Люксембурзі.
Люксембурзькі компанії, основна діяльність яких володіння активами, кваліфікуються як холдинг SOPARFI, і підлягають оподаткуванню в Люксембурзі на загальних підставах (ставка корпоративного податку, IRC - 21%). SOPARFI можуть скористатися перевагами угод про уникнення подвійного оподаткування і нормами Директиви ЄС про материнські і дочірні компанії. На сьогодні Угода про уникнення подвійного оподаткування між Люксембургом і Україною 1997 року залишається не ратифікованою Україною, що вносить свої корективи в структуру холдингу.
Угода про уникнення подвійного оподаткування вносить свої корективи в структуру холдингу. |
За умови наявності "істотної участі" Люксембурзької компанії в капіталі дочірніх її структур, дивіденди і дохід від приросту капіталу відносяться до звільнених видів доходу і для розрахунку бази оподаткування корпоративним податком не включаються:
- прибутки у вигляді дивідендів від дочірніх компаній, якщо SOPARFI володіє прямо або опосередковано не менше 10% акцій або інвестицію перевищує EUR 1.2 мільйона впродовж безперервного періоду 12 місяців;
- прибутки у вигляді приросту капіталу, у разі володіння не менше 10% акцій або сума інвестиції перевищує EUR 6 мільйонів впродовж безперервного періоду більше 12 місяців. Для отримання звільнення рівень оподаткування таких прибутків компанії, що виплачує, повинен перевищувати 15%.
Податок при виплаті (withholding tax) у розмірі 15% застосовується відносно дивідендів, що виплачуються на користь нерезидентних акціонерів, окрім випадків, передбачених двосторонніми податковими угодами і нормами Директиви ЄС про материнські і дочірні компанії. Податок при виплаті також не утримується, якщо акціонер відповідає нормам Директиви, і ставки оподаткування прибутків акціонера не нижче чим в Люксембурзі. Виплата відсотків і роялті не потрапляють під дію податку при виплаті, хоча деякі види відсотків кваліфікуються як дивіденди з відповідними податковими зобов'язаннями.
Компанії повинні уважно відноситися до угод з пов'язаними особами, які повинні здійснюватися з урахуванням "правила витягнутої руки" (arm's length terms). Спеціальне законодавство відносно правил "тонкої капіталізації" (thin capitalization) відсутнє, хоча податкова рекомендує дотримуватися співвідношення 85:15 заборгованості до власного капіталу. Також відсутнє законодавство про "контрольовані іноземні компанії" (Controlled foreign companies, CFC) і вимога в розкритті інформації. Відносно найбільш ризикових угод рекомендується отримувати попередню податкову консультацію.
На закінчення
Підсумовуючи вищевикладене, варто відмітити, що на етапі підготовки IPO важливо правильно збудувати структуру бізнесу, яка буде приваблива як для українських, так і для іноземних інвесторів. Оскільки у рамках українського законодавства ефективно структурувати холдинг украй складно, необхідно уважно віднестися до вибору іноземної юрисдикції реєстрації холдингу, враховувати її імідж, податкові аспекти, практику вирішення корпоративних суперечок і законодавчі обмеження. Як показує практика, Кіпр і Люксембург найбільш затребувані завдяки їх європейському іміджу, податковому клімату і процедурі затвердження проспекту емісії акцій, що є необхідним при підготовці IPO.
Лана Голяндиректор консалтингової компанії Solanoфахівець в області міжнародної інкорпорації, міжнародного податкового планування.
