Заінтересовані особи стосовно боржника у процедурі банкрутства

Процедура банкрутства є однією з ключових правових форм врегулювання фінансової неспроможності суб'єктів господарювання, яка передбачає не лише реалізацію майна боржника, а й забезпечення балансу інтересів усіх учасників процесу. У цьому контексті особливе значення набуває питання заінтересованості осіб, які беруть участь у справі про банкрутство. Визначення кола таких осіб і розуміння їхньої заінтересованості мають істотне значення для запобігання зловживанням, забезпечення прозорості процедури та дотримання принципу справедливості.

Законодавче регулювання заінтересованих осіб, а також практика його застосування виявляють низку проблемних аспектів, зокрема, щодо методів визначення їхньої заінтересованості, впливу їхнього статусу на перебіг процедури та наслідків визнання заінтересованості. Саме ці питання розглянемо у статті.

Визначення заінтересованості осіб стосовно боржника

Кодекс України з процедур банкрутства має комплексне та складне для сприйняття визначення вищезазначеного терміна.

Для більш сприятливого розуміння розіб'ємо його визначення на 5 блоків:

До першого блоку заінтересованих осіб відносяться:

1. Юридична особа, створена за участю боржника (тобто боржник має частку в цій компанії);

2. Компанії, які керували боржником останні 3 роки;

3. Компанії, якими керував сам боржник за останні 3 роки;

4. Компанії, які разом із боржником контролювались однією третьою особою останні 3 роки (наприклад, спільний власник чи група компаній).

Другий блок це:

1. Власники (учасники, акціонери) боржника;

2. Керівник та органи управління боржника;

3. Головний бухгалтер боржника, навіть якщо був звільнений за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Третій блок це:

1. Особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності та добросовісності;

2. Сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який визнано недійсним.

Четвертий блок це:

1. Особи, які перебувають у родинних стосунках із боржником;

2. Подружжя та їхні діти;

3. Батьки, брати, сестри, онуки та інші.

П'ятий блок стосується того, що заінтересованість осіб стосовно арбітражного керуючого та кредитора визнається в такому самому порядку, як і до боржника, тобто як у попередніх блоках. Також кредитор є заінтересованою особою, якщо він протягом 6 місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство або превентивної реструктуризації набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.

Причини та наслідки визнання особи заінтересованою

З аналізу нормативного визначення випливає, що заінтересованими визнаються особи, які мають безпосередні або опосередковані зв'язки з боржником, що потенційно може впливати на їхню неупередженість у процедурі банкрутства. Виявлення таких зв'язків має ключове значення для забезпечення об'єктивності та справедливості провадження.

Визнання особи заінтересованою покликане мінімізувати ризики ухвалення рішень під впливом пов'язаних осіб, зокрема, колишніх керівників, власників, афілійованих компаній або близьких родичів боржника. Такий підхід сприяє збереженню балансу інтересів усіх кредиторів та підтримує довіру до процедури банкрутства як до інструменту правового врегулювання неплатоспроможності.

Статус заінтересованої особи тягне за собою визначені законодавством обмеження, зокрема, щодо участі у голосуванні на зборах кредиторів, можливості управління майном боржника або призначення арбітражним керуючим. Крім того, операції, здійснені боржником на користь таких осіб протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані судом недійсними, якщо доведено їхній фіктивний або зловмисний характер.

Таким чином, механізм визнання заінтересованості виконує запобіжну функцію та є важливим інструментом у боротьбі з процесуальними маніпуляціями, спрямованими на виведення активів чи надання преференцій окремим учасникам на шкоду іншим

Судова практика

Аналіз судової практики свідчить про існування кількох підходів до встановлення факту заінтересованості осіб у справах про банкрутство. У низці випадків ініціатива щодо витребування доказів заінтересованості належить самим учасникам провадження. Так, у справі № 910/425/24 кредитор звернувся до суду з клопотанням про надання доказів, які підтверджують або спростовують зв'язок окремих кредиторів із боржником, з огляду на можливість їхнього впливу на хід провадження.

Водночас суд не обмежений у праві діяти з власної ініціативи. Наприклад, у справі № Б38/26/15/183/06 господарський суд зобов'язав усіх кредиторів надати підтвердження щодо наявності або відсутності ознак заінтересованості для забезпечення об'єктивного розгляду справи.

Окремі справи також підтверджують, що за умови належного обґрунтування та подання відповідних доказів кредитор може ініціювати визнання інших учасників провадження заінтересованими. Відповідна практика, зокрема, сформувалась у справах № 912/905/24 та № 910/15043/21. Аналогічні повноваження щодо встановлення заінтересованості мають і інші учасники процесу - арбітражні керуючі та сам суд, якщо володіють належними доказами.

Таким чином, на основі сформованої практики можна виокремити три основні підходи до встановлення заінтересованості осіб: за клопотанням кредитора, з ініціативи арбітражного керуючого або суду, а також у межах самостійного обов'язку сторін надати відповідну інформацію за вимогою суду.

Висновок і рекомендації

Визнання особи заінтересованою у процедурі банкрутства виконує важливу функцію, забезпечуючи баланс інтересів сторін, запобігаючи конфлікту інтересів та зміцнюючи довіру до самої процедури. Такий статус має не декларативне, а практичне значення, впливаючи на обсяг процесуальних прав та можливостей сторін, тому виявлення й обґрунтування заінтересованості повинні розглядатися не як формальність, а як реальний інструмент захисту від зловживань.

Для майбутніх учасників справ про банкрутство надзвичайно важливо виважено підходити до аналізу потенційних зв'язків з боржником або іншими сторонами справи, забезпечувати повноту поданих даних і проявляти ініціативність у виявленні можливих порушень. Пасивна позиція, нехтування підготовкою доказової бази або спроба приховати зв'язки з боржником можуть мати не лише процесуальні, а й репутаційні наслідки. В умовах зростаючих стандартів добросовісності та прозорості в господарському процесі відповідальна поведінка учасників є запорукою не лише ефективного захисту їхніх інтересів, а й законного завершення процедури банкрутства.

Олексій Гловацький,

юрист Asters

Кирило Комишан,

помічник юриста Asters