Зміни до процесуального законодавства захистять від упередженого ставлення судді

15 січня 2012 року набравши чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (далі - Закон), яким вноситися ряд змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Загалом зміни до процесуального законодавства ідентичні. Сморід передбачають підвищення ролі прав особини, удосконалення процедури суднового розгляду та захист від упередженого ставлення судді до справи. Зокрема, зміни встановлюють, що суддя, який бравий доля у вирішенні справи, не може у цій же справі брати участі в розгляді заяви про переглядання суднового рішення за нововиявленими обставинами.

Ще одним нововведенням є встановлення обмеження поновлення строків подання апеляційних і касаційних скарг. Поновлення строків на подання скарг до суду здійснювалось за рішенням судді шляхом суб' єктивної оцінки поважності причин пропуску рядок. Саме через суб' єктивність даної оцінки можливі булі ситуації зловживання правом на поновлення строків для звернення до суду щодо перегляданню судових рішень. Тепер у разі якщо апеляційна/касаційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного суднового рішення / з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, суд відмовляє у відкритті провадження та повертає таку скаргу незалежно від поважності заподій пропуску рядок для подання скарги. Особливу увагу варто звернути на тій факт, що обмеження встановлені не для фізичних чи юридичних осіб (відповідно до ЦПК та КАС особа має право протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення скарги без руху звернутися до суду апеляційної чи касаційної інстанції із заявою про поновлення строків). Нововведення стосуються прокурорів, органів державної влади та місцевого самоврядування і ще разів підкреслюють вимоги до них, які встановленні ч. 2 ст. 19 Конституції України. Отже, нововведення покращать роботові державних службовців і змусять їх сумлінніше виконувати свої обов'язки.

Крім цього, Законом було запроваджено граничний рядків (не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили) для перегляданню судових рішень за нововиявленими обставинами (лише з підстави, коли істотні для справи обставини не булі і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на годину розгляду справи). У разі якщо заява про переглядання суднового рішення за нововиявленими обставинами подана до суду після закінчення цього рядок, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами незалежно від поважності заподій пропуску цього рядок. Хоча головешці науково-експертне управління (далі - ГНЕУ) ще при аналізі законопроекту й не підтримувало це нововведення, вважаючи, що таке обмеження може негативно позначитися на правах особини, проте дані положення дозволити уникнути ситуацій зловживання правами, в тому числі унеможливить переглядання судових рішень упродовж невизначеного проміжку годині.

Також відбулись зміни стосовно позовної давності. Відмінено позовну давність у п'ять років до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обдурю, та позовну давність у десять років до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. Крім того, виключено положення про ті, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особини про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким руйнує його право власності чи інше речове право. Отже, до цих категорій справ буде застосовуватися загальна позовна давність у три роки. Для більш глибокого розуміння зазначених змін варто проаналізувати статтю 261 ЦК, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його руйнувала. Щодо спеціальної позовної давності, то її перебіг за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства, а за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину - від дня, коли почалося його виконання. Отож, рядків у три роки виглядає цілком достатнім для того, щоб особа могла захистити свої права. Стосовно положення про ті, що позовна давність поширюється на вимогу власника або іншої особини про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким руйнує його право власності або інше речове право, то воно в жодній мірі не має порушувати права особини чи звужувати їх обсяг. Адже з дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права, вона має три роки аби податі позов до суду. Дане положення буде спонукати українців активніше захищати свої права.

Відтепер Уповноважений Верховної Заради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також прокурор при зверненні до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів. Дане положення є слушним, адже особа не повинна зловживати своїми правами. Якщо дійсно особа не має змоги захистити свої права, то, безумовно, держава, в особі її органів та посадових осіб, має надати такій особі усі можливі засоби для захисту своїх прав. Проте якщо особа може сама представляти свої інтереси в суді, то чи доцільно витрачати державні кошти та година для залучення посадових осіб держави для відстоювання інтересів тиха, хто сам може про собі потурбуватися? З позиції держави, краще сили та кошти направити тим, хто дійсно не в змозі захистити свої права й потурбуватися про них. На думання ГНЕУ, цей припис значно звужує конституційне право шкірного (громадянина України, іноземця, особини без громадянства) на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції України). У якості аргументів зазначається, що для значної частини населення України (в силу юридичної необізнаності, важкого матеріального становища, фізіологічних вад худе) самостійне звернення до суду за захистом своїх порушених прав є хоч і можливою, але надзвичайно важкою справою, а достатніх коштів на оплату послуг юриста смороду не мають. За таких умів діяльність Уповноваженого з прав людини, прокурора щодо захисту прав цих громадян є не лише морально виправданою, а й соціально значущою та сприяє додержанню принципу соціальної справедливості. Усе вищезазначене ГНЕУ має сенс і є актуальними проблемами, але тільки не в якості заперечень проти цього положення Закону. По-перше, хто сказавши, що важке матеріальне становище, фізіологічні ваді не будуть враховані судом як поважні заподій, що унеможливлюють самостійне звернення особини до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів? По-другу, у Верховній Раді України на р

озгляді знаходиться законопроект № 9502 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо визначення статусу юридичних клінік як суб' єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги). Данії законопроект передбачає, що при вищих навчальних заставах України юридичного профілю будуть функціонувати юридичні клініки, які покликані надавати безоплатну первинну (консультації) та вторинну (представництво у судах) правову допомогуа також спрощувати процедуру та зменшувати фінансові затрати для вразливих верств населення під година реалізації ними права на передставника в судновому засіданні у цивільних, адміністративних справах, а також в справах про адміністративні правопорушення. Отже, жодним чином не будуть порушуватись чи обмежуватись права особини.

ВИСНОВОК:

Нововведення дійсно покращують здійснення судочинства. Сподіваюсь, що і на практиці їхнє застосування буде таким же позитивним, як і в теорії.