ВЭД-контракт: застосовне право

Багато хто звертав увагу на ту обставину, що у більшості зовнішньоекономічних контрактів умови про вибір права держави, регулюючої стосунки між сторонами, а також порядок розгляду суперечок, які в потенціалі можуть виникнути між сторонами, викладені в завершальних положеннях контракту. Частенько, проектуючи зовнішньоекономічний контракт, юристи взагалі не припускають, що їх чекає тяжба з контрагентом, з безпечністю ігноруючи питання застосовного права, а також переносячи в проект контракту типову форму арбітражної обмовки з попереднього (успішного) контракту.

Про згубність подібного "неуважного" відношення до такого значущого питання свідчать наступні приклади. У недавньому минулому ми зіткнулися з ситуацією, коли сторони контракту передбачили в нім, що право, регулююче договір, - право Бразилії. Коли ж, звернувшись в МКАС при ТТП України, замовникові серед судових витрат була позначена вартість послуг експерта з питань права Бразилії, який викладатиме свою позицію і рекомендації суду відносно аргументів сторін у справі, здивуванню і стурбованості такого замовника не було межі. Інший, не менш показовий приклад. До нас звернувся замовник, юридична особа за законодавством України, якому контрактом було наказано для вирішення суперечок звертатися до Лондонського Міжнародного комерційного арбітражного суду. При цьому до банального договору постачання сторони домовилися застосовувати англійське право. При значній (за мірками замовника) 1500000 доларів заборгованості невдалим виявився як вибір суду для розгляду суперечки, так і вибір застосовного права. Замовник не знав, що Лондонський міжнародний комерційний суд - досить дороге задоволення для позивача. Так, плата за подачу позову складає 1500 фунтів, плата за призначення арбітрів складає 1000 фунтів, плата за послуги секретаріату суду і суддів розраховується по почасовій ставці, що знаходиться в межах від 225 до 400 фунтів і т. д. (зацікавлені можуть детально вивчити інформацію про умови звернення до цієї високошановної судової установи на сайті). Крім того, Замовник був неприємно здивований інформацією про те, що оскільки його контракт підпорядкований англійському праву, то йому необхідно звернутися по допомогу до англійських адвокатів, а про вартість їх послуг ходять легенди (від 300 до 700 фунтів в годину).

Отже, абсолютно очевидно, що у зовнішньоекономічному договорі немає малозначних умов, і має сенс замислитися про застосування на практиці наступних нескладних рекомендацій.

1. Починаючи підготовку зовнішньоекономічного контракту, краще уникати використання типових бланків контрактів і типових обмовок, навіть якщо початкові умови бізнесу приблизно однакові.

2. Важливо визначитися з правом юрисдикції, яке регулюватиме правовідносини між сторонами за договором, до початку проектування зовнішньоекономічного контракту. При цьому треба пам'ятати, що сторони мають право вибирати право держави, яка застосовуватиметься до договірних стосунків (т. е. із цього приводу у сторін має бути консенсус). Проте це право вибору обмежене національним законодавством.

Приміром, існуюча судова практика України унеможливила укладати зовнішньоекономічні контракти, предметом яких є купівля-продаж цінних, паперів випущених в Україні, підпорядковувавши їх праву іноземних державоскільки така практика суперечить публічному порядку в Україні. Аналогічний підхід існує і в англійському праві. Якщо, вибираючи юрисдикцію конкретної держави, сторони за договором намагаються уникнути імперативних обмежень, встановлених національним законодавством, то англійські суди не схильні визнавати подібні угоди законними, зобов'язуючи сторони зовнішньоекономічного контракту реалізовувати свою свободу вибору сумлінно і з урахуванням юридичної доцільності. Що таке сумлінність (bona fide) зрозуміло і українцям. А ось з юридичною доцільністю треба познайомитися ближче. Конкретний приклад, якщо сторони контракту знаходяться у Великобританії і в Україні і предмет контракту щільно географічно пов'язаний саме з цими країнами, юридично недоцільно стосунки між сторонами регулювати правом ЮАР або Японії.

По-друге, для вирішення проблеми вибору юрисдикції зовнішньоекономічного контракту, де однією із сторін є суб'єкт господарювання України, слід передусім звернутися до Закону України "Про міжнародне приватне право" (від 23.06.2005 р. № 2709 - IV). Цей акт законодавства містить перелік так званих колізійних норм, який з великою часткою вірогідності зніме питання про те, право якої країни застосовано до стосунків, залежно від предмета договору. Із статті 47 вищезгаданого Закону витікає, що вживане право регулює питання дійсності договору, його тлумачення, прав і обов'язків сторін, виконання договору, наслідків невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, можливість і порядок здійснення поступки права вимоги і перекладу боргу за договором. В той же час, відповідно до статтею 31 Закону України "Про міжнародне приватне право", відносно форми договору існують певні особливості. Так, форма договору може визначатися правом країни, якому підпорядкований договір. Закон вимагає, щоб договір був одягнений у форму, яка б дозволила його виконати, якщо виконання договору буде здійснено в іншій державі. Приклад: право якої-небудь африканської країни визнає, що між суб'єктами господарювання можливий усний договір на постачання чого-небудь, і сторони (одна з яких Постачальник - суб'єкт господарювання з України) вирішують підпорядкувати договір праву цієї дивовижної африканської країни. Але постачання товарів з України по зовнішньоекономічному контракту вимагає виконання великої кількості формальностей, у тому числі митних, валютного контролю і т. д., що виключають без контракту у письмовій формі можливість виконання договору українським контрагентом. Отже, форму зовнішньоекономічного контракту слід обирати з урахуванням особливостей права держав, де такий контракт виконуватиметься. Не буде зайвим нагадати, що підпорядкування контракту купівлі-продажу об'єкту нерухомості, що знаходиться на території України, англійському праву (чи праву будь-якої іншої країни) не звільнить учасників такого контракту від обов'язку нотаріально засвідчити такий договір в Україні, що виходить з тієї ж статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право".

3. У міжнародних торгових відносинах вже давно існують універсальні писанные правила, обов'язкові і для суб'єктів господарювання з України, що є суб'єктом ВЭД. Звичайно ж, йдеться про міжнародні конвенції, регулюючі міжнародну торгівлю, міжнародні автомобільні, авіаційні перевезення вантажів і пасажирів. Метою цих документів є, передусім, зняття з порядку денного дня питання про те, право якої країни слід застосовувати до стосунків в міжнародному торговому обігу, а також уніфікація правил міжнародного торгового обігу. У контексті цього питання варто згадати: Гаагський Уніфікований закон про міжнародну торгівлю товарамиа також Віденську конвенцію про міжнародний купівлю-продаж товарів (11.04.80 р.). Важливо пам'ятати, що міжнародні конвенції необхідно брати до уваги, оскільки вони мають вищу юридичну силу в порівнянні з національним законодавством і підлягають застосуванню у відносинах між сторонами, незалежно від їх волевиявлення. Приміром, цілий ряд міжнародних конвенцій містить умови про терміни позовної давності (які або скорочені, або продовжені порівняно із законодавством України), об'єм відповідальності, наслідки невиконання або неналежного виконання договору (див. Конвенцію про міжнародні перевезення автомобільним транспортом, Конвенцію про міжнародні перевезення авіаційним транспортом).

4. Вибираючи право, що застосовується до ВЭД-контракту, за принципом сумлінності і доцільності, варто не забувати про особливості правових систем: континентальної і загальної (Common Law). Відомі першокурсникові істотні відмінності між системами права полягають не лише в диференціації основних джерел права, як те: нормативні акти, що кодифікують, або прецеденти. Контрактне право в системі загального права і в системі континентального права тільки умовно порівнянні. Рознятися і момент, з якого договір вважається ув'язненим, і список істотних умов, досягнення угоди по яких є передумовою дійсності контракту. Істотно відрізняються способи забезпечення виконання зобов'язань, санкції за невиконання грошових зобов'язань, а також інші наслідки неналежного виконання умов договору. Банальний приклад. Підпорядковувавши зовнішньоекономічний контракт англійському праву, немає сенсу передбачати в нім нарахування пені і штрафів за порушення умов договору, оскільки неустойка не відома англійській правовій системі, і стягнути її просто не буде реальної можливості. Також необхідно бути готовим і до того, що в системі англійського права відмінні від українського права підходи до недійсності угод і їх наслідків.

5. Вибір права, що застосовується до ВЭД-контракту, так або інакше впливає і на місце розгляду потенційної суперечки. Стаття 4 Закони України "Про міжнародне приватне право" зобов'язує українські суди при розгляді справ з іноземним елементом керуватися нормами вказаного Закону при визначенні права країни, підмета застосуванню до правовідносин, що є предметом суперечки. Інакше кажучи, якщо сторони визначили осудність суперечки по зовнішньоекономічному контракту судам України, а сам контракт підпорядкували праву, приміром, Кіпру і вказане не суперечитиме законодавству України, український суд буде зобов'язаний вирішувати суперечку на підставі законодавства Кіпру. Це питання безумовно стосується тільки матеріального права. Процесуальні норми, якими керуватиметься український суд при вирішенні суперечки, передбачені незалежно від суб'єктного складу сторін контракту, а також встановленого в контракті.

Замість укладення: участь українських компаній в зовнішньоторговому обігу є для суб'єктів ВЭД серйозним викликом. Професіоналізм юриста - учасника процесу складання зовнішньоекономічного контракту, висока правова культура менеджменту, а також знання особливостей правового регулювання зовнішньоекономічних стосунків є запорукою їх успіху. Щиро сподіваємося, що викладені вище практичні рекомендації будуть корисним керівництвом до дії, а також приводом замислитися про адекватний правовий супровід зовнішньоекономічної угоди.