Існуючий Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, а також види податків і обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів.
У статті 1 вказаного Закону визначено, що будь-які податки і збориу тому числі місцеві, які впроваджуються іншими законами, мають бути включені в цей Закон. Але ця норма носить декларативний характер, оскільки не має ніяких наслідків. Наприклад, єдиний податок, частина якого залишалася в місцевому бюджеті, в Законі України "Про систему оподаткування" не фігурує.
В той же час пункт 4.13. статті 4 Податкового кодексу чітко вказує: місцеві податки і збори, сплата яких не передбачена кодексом, сплаті не підлягають. Таким чином, унеможливлюється встановлення органами місцевого самоврядування інших податків і зборів ніж ті, що передбачені Кодексом.
З іншого боку, немає гарантії, що необхідні зміни не вноситимуться до Кодексу в потрібні моменти, наприклад при розгляді бюджету наступного року. Примітно, що при розгляді ст. 8 Податкового кодексу пропонувалося заборонити змінювати перелік податків і зборів впродовж п'яти років. На жаль, ця поправка не знайшла відповідної підтримки.
Стаття 10 Податкового кодексу визначає абсолютно інший перелік місцевих податків і зборівчим встановлений ст. 15 Законом України "Про систему оподаткування".
У разі набуття чинності Податкового кодексу до місцевих податків відноситимуться податок на нерухоме майновідмінне від земельної ділянки, і єдиний податок; до місцевих зборів законодавець відніс наступні:
1) збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
2) збір за місця для парковки транспортних засобів;
3) туристичний збір.
Нагадаємо, що на даний момент Законом України "Про систему оподаткування" передбачено 12 різних місцевих зборів. Зменшення кількості зборів повинне, якщо не зменшити податковий тягар, то хоч би спростити механізм адміністрування їх суб'єктами господарювання.
|
Михайло Гончарук, адвокат, партнер Адвокатського об'єднання "Правова група "Домініон" |
Звертає на себе увагу ту, що при встановленні місцевих податків і зборів Податковий кодекс зобов'язує місцеві ради враховувати положення Закону України "Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (п.12.3. ст.12).
При цьому місцева рада, серед іншого, повинна визначити порядок числення податку, податковий періода також терміни і порядок подачі звітності. На центральний орган податкової служби покладається обов'язок здійснювати методичну допомогу в цих питаннях.
Істотним і важливим моментом Податкового кодексу є порядок введення дія рішень про встановлення місцевих податків і зборів. Таке рішення має бути опубліковане до 15 серпня року, передування бюджетному року, в якому планується введення відповідного податку і збору. Якщо місцевий орган цього не зробить, то таке рішення може застосовуватися вже тільки в наступному бюджетному році (п.12.3.4 ст.12). Таким чином, механізм, закладений в Кодексі, дозволяє заздалегідь дізнатися про фіскальні зміни на місцевому рівні.
Також Кодекс визначає, що у разі, якщо місцева рада не затвердила рішення про встановлення місцевого податку або збору, то такі податки і збори обчислюються виходячи з норм кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків і зборів. Таким чином, виключаються випадки, коли місцевого податку просто не існує.
Новелою Податкового кодексу можна також вважати пряму заборону місцевим радам на встановлення індивідуальних став податків і зборів для юридичних і фізичних осіб, а також звільняти їх від сплати таких податків або зборів.
