Кілька разів до мене зверталися різні юридичні видання з пропозицією висвітлити питання: яким чином підприємствам підготуватися до перевірок тих чи інших органів державного контролю та про які права слід пам'ятати.
Насправді написати про це практикуючому переважно в бізнесі адвокату нескладно, але я не хотів цього робити виключно з тих підстав, що перевірки контролюючих органів зараз проводяться (принаймні з власного досвіду судячи) більш-менш у правовому полі, а їх результати, якщо є з чимось незгода, можна оскаржити до суду.
Більше хвилює те, що «славні» традиції контролерів дев'яностих і нульових років перехопили правоохоронці. Причому вони ще й вважають, що повноважень у них замало. Мовляв: нам тільки розв'яжіть руки, ужо у нас не забалують!
Хоча й за чинних «недостатніх» повноважень бізнес рівняють із землею, оскільки немає справжнього судового контролю, а тим більш прокурорського нагляду за досудовим розслідуванням.
Тому незрозуміло, чому так мляво обговорюється прийнятий у першому читанні за основу проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення гарантій захисту суб'єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження» (реєстраційний № 12439).
Тобто статті в Інтернеті є, але більшість з них стосується того, що буцімто арешт на майно має накладатися виключно на 2 місяці, а потім його потрібно продовжувати у слідчого судді.
Насправді ж у законопроєкті є багато інших норм, які розширюють права потерпілих і мають дещо дисциплінувати прокурорів та слідчих (детективів), а також дізнавачів, повноваження яких деталізовано.
Утім, чи буде прийнято в остаточній редакції оце саме обмеження строків накладення арешту на майно, у мене особисто є дуже великі сумніви.
Насамперед тому, що проти цієї норми єдиним фронтом стали НАБУ, САП і бригада самозваної «антикорупційної громадськості», які пропонують арешт накладати щонайменше на 1 рік (майно за кордоном - безстроково), відмовитися від залучення понятих, спростити отримання тимчасового доступу до речей і документів тощо.
От і думаю, щоб оце бажання народних депутатів України трохи прикрутити сваволю за нашими давніми традиціями не перетворилося на затягування гайок.
Однак якщо зміни щодо обмеження строків накладення арешту на майно, певної деталізації цієї процедури в суді, а також інші запропоновані зміни й буде прийнято, то кардинальних змін на краще не відбудеться, і ось чому.
Наприклад, внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом ухилення від сплати податків як відбувається у більшості випадків?
За правилами має проводитися перевірка податковими органами, складається акт, потім направляються податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються до вищестоячого органу чи суду, а вже як ППР згідно з вимогами Податкового кодексу України вважається узгодженим і суми вистачає, то вносяться дані до ЄРДР.
Ні, та ще раз ні! Навіщо!
Насправді сидять у правоохоронних органах так звані аналітики і малюють аналітичні записки (назви цього твору можуть варіюватися). Доходять висновку, що порушення закону наявне!
Подається цей творчий доробок начальству, і ось вже новеньке кримінальне провадження готове. Прокуратура з цим погоджується і робота закипає.
Несуться буремним потоком запити про надання копій документів (зазвичай на декілька великих ящиків, а то й більше), виклики з різних регіонів свідків, одержують у слідчих суддів дозволи на тимчасовий доступ до документів і матеріалів, а то й обшук. Перераховувати це все не буду.
Але чому слідчі судді йдуть на те, щоб задовольняти подібні клопотання? Чи не очевидно, що у законний спосіб факт ухилення від сплати податків не встановлено?
Однак якимось чином потрібно закріпити «результат», а тому направляється лист до податкової служби, і якийсь «спеціаліст» - інспектор пише довідку, де зазвичай «доходить» висновків, аналогічних тим, що викладено в аналітичній довідці.
Ця не передбачена жодним законом довідка направляється на експертизу, а там складається висновок про те, що висновки «спеціаліста» правильні.
Після цього оголошується про підозру, накладається арешт на майно і рахунки підприємства, обирається запобіжний захід із астрономічною сумою застави, і можна сказати, що черговий бізнес вбито.
Справилися!
|
Олексій Бебель |
Та обставина, що Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду неодноразово ухвалював та ухвалює постанови, в яких вказує, що не можна під час досудового розслідування залучати «спеціалістів» у такий спосіб, що усі похідні експертизи - фікція та виправдовує людей, нікого із правоохоронців і прокурорів не зупиняє.
Тим більш враховуючи вітчизняну практику стягнення збитків з органів досудового розслідування та прокуратури з дріб'язковими виплатами та практично відсутністю пред'явлення позовних заяв уже до безпосередніх «героїв» про стягнення цих коштів у порядку регресу.
Стосовно ж арешту на майно, то хочу подивитися на це питання не просто в аспекті «наклали» чи «скасували», а також на який час наклали.
Отже, перш за все потрібно було б закріпити в Кримінальному процесуальному кодексі України норму, що під час обшуку можуть вилучатися виключно ті речі, дозвіл на які прямо зазначив суд (крім, звичайно, зброї та наркотичних речовин без наявності дозволу, радіоактивних матеріалів та інших вилучених з вільного обігу речей).
Це важливо тому, що обшуки нерідко проводяться виключно з метою віднайти та забрати із собою готівкові гроші, вироби із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, коштовні антикварні цінності. При цьому в самій ухвалі слідчого судді зазначається, що він відмовляє у відшуканні саме такого майна, але кого це хвилює!
На власні очі бачив такі обшуки, коли прийшли нібито за документами, оскільки слідчий суддя відмовив у відшуканні коштів, рили півдня і нарешті знайшли кошти. Радісно видихнули (завдання виконано!) і вилучили їх.
Після цього на них накладається арешт, а може їх ще й у АРМА передадуть. Причому нерідко це може бути зроблено у свідка.
З огляду на це також потрібно заборонити вилучати кошти та цінності (крім як у кримінальних провадженнях, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків, зброї, радіоактивних речовин, торгівлею людьми, про крадіжки, грабежі чи розбої, або пов'язані з фінансуванням тероризму) під час обшуків, що проводяться без ухвали слідчого судді.
Крім того, як відбувається повернення коштів і цінностей, якщо вже домоглися зняття арешту або сталося диво і слідчий суддя відмовив у його накладенні. Потрібно їхати зі слідчим до банківської установи і там отримувати вилучене, що пов'язано із великими складнощами та втратою значного часу. Натомість обов'язок повернути цінності має покладатися на слідчого та прокурора. Принаймні вони мають відчувати відповідальність за свої дії.
Якщо згадувати проєкт Закону України, про який йшлося на початку, то там також особливо нічого не змінюється в питанні отримання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів. Зокрема, коли мова йде про оригінали господарських і бухгалтерських документів.
Від слідчих же йдуть стоси запитів про надання саме оригіналів, у тому числі, наприклад, просять надати оригінал статуту підприємства, що працює на ринку понад десять років і має мільярдні обороти.
Ось задати питання: навіщо їм оригінал статуту? Що вони хочуть там побачити? Тим більш мова йде про те, що розслідується кримінальне провадження за фактом взаємовідносин якогось контрагента підприємства із ще якимось третім підприємством.
Наостанок хотів би торкнутися питання передачі майна в АРМА.
Виникла та матеріалізувалася ідея вилучення майна до набрання законної сили вироком суду в 2014 році. Обґрунтовувалося тим, що в такий спосіб позбавлять активів колишніх високопосадовців, щодо яких проводиться досудове розслідування.
Будучи противником будь-якого позбавлення права на майно без вироку чи застосування санкційних процедур (вони у всіх країнах є питанням суверенітету і тому не підпадають під судові спори), тим не менш виходячи з існуючих реалій хочу запитати: «Наскільки правильно передавати в АРМА майно без наявності у кримінальному провадженні підозрюваних?».
Крім того, цікаво, чому так сформовано процедуру, що АРМА самостійно не може управляти майном, а зобов'язане шукати управителя на конкурсі?
Зайдіть на вебпортал цієї організації та подивіться, що передається в управління.
Залізничні вагони - це постійний дефіцит на ринку. Квартири і нежитлові приміщення (переважно у місті Одеса). Земельні ділянки.
Щоб здати в оренду квартиру чи офісний центр, дійсно потрібно мати спеціальні знання та багато розуму? З такою «складною» справою не справився б чиновник?
Чи потрібно просто давати заробити кошти на рівному місці комусь?
І це, зауважте, щодо майна, яке має переважно законного власника.
Тому процедура накладення арешту на майно і передачі його в АРМА перетворюється на просто ще один із способів тиску на бізнес із заробітком від цього сторонніх осіб.
Та й передають в АРМА, як видно з того ж таки сайту установи, досить неоднозначні товари. Наприклад, міститься оголошення про проведення конкурсу на оцінювання обладнання для майнінгу. Воно, до речі, наприкінці грудня 2024 року виставлялося для участі в конкурсі на управителя. Видно, нікого не зацікавило.
Але дозвольте, яким чином можна управляти цим майном? Не задумувалися?
Отже, для того щоб захистити бізнес від «розірвання», потрібно насамперед навести лад з підходами до внесення даних в ЄРДР, а також з прокурорським процесуальним керівництвом. Інакше будь-які зміни до законодавства будуть лише черговим суворим законом, що пом'якшується необов'язковістю його виконання.
Олексій Бебель,
заступник голови
Адвокатського об'єднання "АЛІБІ"
З LIGA360 забезпечте повну підготовку до будь-яких перевірок від ДПС, Держпраці та інших контролюючих органів. Отримуйте детальні звіти та матеріали від експертів, а також актуальну інформацію про регуляторні зміни, нові перевірки та правові вимоги, щоб ефективно реагувати на потенційні загрози та знижувати ризики. Оцініть переваги LIGA360 прямо сьогодні та переконайтесь, як вона може трансформувати ваш підхід до корпоративної безпеки.
