Перевантаження органів досудового розслідування розслідуваннями є однією з причин їх нездатності забезпечити ефективне розслідування всіх кримінальних правопорушень. Відтак, збільшення порогу кримінальної відповідальності дозволяє швидко та без зайвих витрат розвантажити правоохоронців, що дає підстави сподіватися на зростання ефективності їх роботи.
Крім того, для оцінки ефективності роботи правоохоронців до уваги береться відсоткове співвідношення завершених розслідувань кримінальних правопорушень до їх загальної зареєстрованої кількості, а тому декриміналізація злочинів (зокрема, збільшенням порогу кримінальної відповідальності) дає змогу статистично показати зростання ефективності роботи правоохоронців.
Відтак, у багатьох країнах спроби публічно прозвітувати про підвищення захищеності громадян від крадіжок реалізуються саме шляхом збільшення майнового порогу кримінальної відповідальності за крадіжки. Так, у 2021 році уряд Каліфорнії (США) підняв поріг кримінальної відповідальності за крадіжки в магазинах (shoplifting) до 950 доларів США, що так важливо напередодні виборів істотно покращило статистику боротьби поліції штату з такого роду злочинами - і байдуже, що це абсолютно не вирішило проблему крадіжок у цілому.
Із запровадженням воєнного стану в Україні покарання за значну кількість кримінальних правопорушень стало набагато суворішим. Втім, війна триває вже третій рік і така суворість покарань вже не знаходить первинної суспільної підтримки. І навпаки, зростає суспільний запит на підвищення ефективності роботи правоохоронних органів, що будучи заброньованими уникають мобілізації для служби у збройних силах.
Якщо до 24 лютого 2022 року вчинена вперше крадіжка майна вартістю від 0,2 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян каралася за ч. 1 ст. 185 КК України з максимальним покаранням у вигляді обмеження волі строк до п'яти років, то з введенням воєнного стану такі ж дії стали кваліфікуватися за ч. 4 ст. 185 КК України з безальтернативним покаранням у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Таким чином, у силу ст. 75 КК України, такі особи практично перестали звільнятися від відбуття покарання з випробуванням - адже умовою для такого звільнення є призначення покарання не більше п'яти років позбавлення волі, для чого при вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України злочину потребується доведення існування як мінімум однієї пом'якшувальної обставини.
Із задекларованою ціллю пом'якшення покарань для осіб, які в умовах тривалого воєнного стану вчиняють крадіжки майна вартістю від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а фактично для розвантаження правоохоронців та покращення статистики ефективності їх роботи з боротьби із крадіжками, свого часу і був проголосований Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 9 серпня 2024 року.
Всупереч своїй назві, цей Закон не посилив відповідальність, а навпаки - пом'якшив її для значного числа правопорушників.
Якщо до 9 серпня 2024 року особи, які вчиняли викрадення майна вартістю від 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 01.01.2024 - це 302 грн 80 коп.) до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 01.01.2024 - це 3028 грн.), мали нести кримінальну відповідальність, то з моменту набрання зазначеним Законом чинності такі дії перестали розглядатися як кримінальні правопорушення, і у разі їх вчинення правопорушники притягатимуться до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУПАП. Залежно від вартості викраденого (до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян чи від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а також виходячи з ознаки повторності протягом року таким порушникам загрожуватиме штраф від 50 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб.
Доречно зауважити, що для обрахунку суми заподіяної майнової шкоди неоподатковуваний мінімум доходів громадян береться як 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 1 січня поточного року, тобто щорічно змінюється із затвердженням Державного бюджету України на кожен наступний рік, а для обрахунку розміру штрафу як відповідальності за правопорушення він же береться як 17 грн. (пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України).
Про правила застосування зазначеного підходу нещодавно нагадав Верховний Суд, виклавши відповідний висновок у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21.
У зазначеній постанові суд виходив з того, що статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 НМ безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
|
Сергій Клюца |
З цього суд зробив висновок, що з 9 серпня 2024 року (часу набуття чинності Законом № 3886-IX) кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 НМ. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Як наслідок, суд зробив висновок, що для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМ, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК.
Суд також проаналізував можливість застосування до таких відносин Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року, в якому розглядалося питання про вплив змін, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, до яких відсилає бланкетна диспозиція кримінального закону. КСУ розглядав ситуацію щодо впливу зміни мінімального розміру заробітної плати на диспозиції ряду статей чинного на той час КК, де цей показник впливав на застосування кваліфікуючої ознаки «у великих чи особливо великих розмірах».
У наведеному Рішенні КСУ містяться висновки, серед іншого:
«Положення статті 58 Конституції України з урахуванням вимог пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється кримінальна відповідальність за їх вчинення. Такі закони мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи…
Встановлення нормативно-правовими актами іншого мінімального розміру заробітної плати не тягне за собою зміни кваліфікуючих ознак злочинів, передбачених частинами четвертими статей 81, 82, 84, частиною третьою статті 83, частиною другою статті 86 та статтею 86-1 цього Кодексу. Положення частини другої статті 6 Кримінального кодексу України щодо зворотної дії закону в часі на ці випадки не поширюється…».
Об'єднана палата вважає, що висновки КСУ в цьому рішенні не можуть бути застосовані до ситуації, яка виникла у зв'язку з обговорюваною зміною до ст. 51 КУпАП.
Зміна розміру мінімальної заробітної плати або неоподатковуваного мінімуму доходу громадян не має за безпосередню мету зміну кримінального закону, тому хоча і може вплинути на застосування норми кримінального закону до певного кола діянь, однак не є зміною кримінального закону, а отже, немає зворотної дії в часі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) хоча і вважає, що при використанні техніки «бланкетної» або «відсильної» норми для криміналізації дій або бездіяльності положення, яке посилається, і положення, на яке здійснюється посилання, мають розглядатися в сукупності як кримінальний закон, однак вирішує справи виходячи з конкретних обставин. У справі Morck Jensen він розглядав ситуацію, коли законодавство передбачало кримінальну відповідальність за перебування на певній території без дозволу, але згодом режим цієї території було змінено. ЄСПЛ взяв до уваги, що законодавство, яке змінило режим відповідної території, не мало на меті переглянути застосовність відповідного положення кримінального закону, і таким чином зміна законодавства була зумовлена зовнішніми обставинами, пов'язаними зі зміною ситуації на цій території, які не стосувалися питання винуватості.
Об'єднана палата також вважає, що періодична зміна розміру НМ відповідним законодавством не тягне за собою декриміналізації тих діянь, які кваліфікувалися як кримінальні правопорушення виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення злочину.
Однак Об'єднана палата Касаційного кримінального суду зауважила, що такий підхід не може бути застосовний до змін, які внесені до ст. 51 КУпАП Законом № 3886-IX.
Частина 6 ст. 3 КК передбачає, що зміни до КК можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, що відрізняє ситуацію, яка розглядається, від змін нормативно-правових актів інших галузей права, які розглядав КСУ в згаданому Рішенні.
У пояснювальній записці до запропонованих змін до ст. 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства, щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.
Тому зміну в ст. 51 КУпАП розміру коефіцієнта НМ до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду оцінила як зміну до кримінального закону, адже мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень.
З цього Об'єднана палата Касаційного кримінального суду зробила висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду в зазначеній постанові також окремо наголосила, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Таким чином, зміни до КУПАП за законом, що набрав чинності 9 серпня 2024 року, тягнуть за собою перегляд відповідальності осіб, які вчинили такі кримінальні правопорушення раніше і які не відбули покарання в повному обсязі або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
В силу ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, оскільки перегляд розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб здійснюється не переліченими в ч. 6 ст. 3 КК України законами, його зміна не призводить до зворотної дії в часі таких змін з метою перегляду відповідальності правопорушників. І навпаки, наслідком внесення змін до КУПАП законом, що набрав чинності 9 серпня 2024 року, призводить до зворотньої дії в часі його норм:
- нові кримінальні провадження щодо викрадення майна в розмірі до 1 прожиткового мінімуму працездатної особи (що дорівнює 2 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян) - не реєструватимуться, і матеріали про такі правопорушення розглядатимуться за правилами КУПАП;
- зареєстровані кримінальні провадження, за якими ще не ухвалено обвинувальні вироки - підлягають закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК за відсутності складу злочину;
- в справах, в яких вже є обвинувальний вирок суду, - відповідний районний суд у порядку ст. 539 КПК України за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших встановлених законом осіб здійснює розгляд питання про ретроспективне застосування законодавства, яке виникло під час або після виконання вироку - в результаті чого вносить зміни до ухваленого ним вироку.
Таке звільнення від кримінальної відповідальності не означає звільнення порушника від всякої відповідальності. Попередня редакція ст. 51 КУПАП не допускала її застосування для притягнення до відповідальності осіб, що вчинили викрадення майна вартістю понад 0,2 неоподатковуваних мінімумів. Але нова редакція цієї статті, що набрала чинності 9 серпня 2024 року, посилюючи таку адміністративну відповідальність, насправді пом'якшує відповідальність особи, що здійснила викрадення майна вартістю 302,8 - 3028 грн., звільняючи її від кримінальної відповідальності - а тому також має зворотню силу і для вирішення питань про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 28 КУПАП у разі закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. Відтак, протягом цього ж місяця щодо порушника має бути складено протокол про адміністративне правопорушення, передано з матеріалами провадження до районного суду, який притягне порушника до адміністративної відповідальності. У разі пропуску цього строку провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
При цьому зазначені зміни жодним чином не впливають на цивільні обов'язки правопорушників відшкодувати заподіяну їх діями шкоду. Втім, є різниця у процесах стягнення шкоди, заподіяної злочином і заподіяної адміністративним правопорушенням. Як у справі про адміністративне правопорушення, так і в кримінальній справі потерпілий може вимагати відшкодувати шкоду. Проте в кримінальній справі такі вимоги може заявити також і особа, що не є потерпілим (цивільний позивач) - чого не допускається в справах про адміністративне правопорушення. Різняться і наслідки закриття провадження (наприклад, з підстав спливу строків притягнення до відповідальності. Закриття кримінального провадження (і залишення з цієї підстави без розгляду цивільного позову) в силу ч. 2 ст. 265 ЦК України має наслідком переривання строку позовної давності, що дозволяє цивільному позивачу в строк не менший ніж 6 місяців звернутися з аналогічним позовом в порядку цивільного (господарського) судочинства. Натомість закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав спливу строків для притягнення до відповідальності не має такого наслідку - тож позивачам слід бути обачними і не пропускати строк на звернення до суду з позовом. Втім, з огляду на суму майнової шкоди від таких правопорушень (302,8 - 3028 грн.) такі спори вкрай нечисленні.
Статистичні дані вказують, що у 2023 році було зареєстровано 82 123 кримінальних проваджень за фактами вчинення злочинів, передбачених статтею 185 КК України, з яких у 48 921 повідомлено про підозру, до суду скеровано 44 924 кримінальних проваджень та 30 155 кримінальних проваджень закрито. Яка кількість з них стосувалася кримінальних правопорушень щодо заволодіння майном вартістю від 302,8 до 3028 грн., невідомо, однак декриміналізація навіть відносно невеликої частини із наведених 75 тис. кримінальних проваджень істотно розвантажить правоохоронну систему (дізнавачів, слідчих, прокурорів та суди), адже розслідування та розгляд справ про адміністративні правопорушення потребує на порядок менше часу та зусиль в силу істотно меншої кількості процесуальних гарантій для сторони захисту та презумпції винуватості особи в адміністративному правопорушенні. Звісно, при застосуванні описаних вище наслідків зворотної дії закону щодо декриміналізації дрібних крадіжок не виключені помилки - і лише залучення для надання правничої допомоги кваліфікованих адвокатів може мінімізувати їх негативні наслідки як для захисту інтересів осіб, що притягаються до відповідальності, так і потерпілих від правопорушень.
Сергій Клюца,
адвокат, партнер Crowe Mikhailenko
Нова LIGA360 змінює все! Підсилюй роботу юриста використанням комплексної інформації. Використовуй розширені можливості пошуку, аналізу та моніторингу змін правового поля. Замов персональну презентацію менеджера прямо зараз.
Як юридичному бізнесу отримати перевагу над конкурентами та уникати ризиків? Нова LIGA360 надасть всі інструменти для успіху. Автоматизований legal research законодавства і судової практики, підбір судових кейсів за допомогою АІ, моніторинг законодавства та правової картини дня 24/7. Тільки зараз для LIGA360 діють вигідні умови Special program.
