Уже п'ятий місяць триває повномасштабне вторгнення російської федерації до України. За цей час наша країна стикнулася з багатьма викликами. Тож, законодавство в багатьох сферах зазнало істотних змін, зокрема в системі кримінальної юстиції.
Попередні зміни
З моменту введення воєнного стану на території України вже були зроблені певні досить суттєві зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), що стосувалися проведення кримінальних проваджень під час дії воєнного стану.
Зокрема, Закон України від 15.03.2022 р. № 2125-IX доповнив розділ IX-1 КПК України статтею 616, яка передбачає можливість скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Проте основні та фундаментальні зміни відбулися із прийняттям Закону України від 14.04.2022 р. № 2201-IX, яким було суттєво доповнено ст. 615 КПК щодо особливостей кримінального провадження в умовах воєнного стану, а саме в таких аспектах, як:
- початок досудового розслідування;
- фіксація результатів досудового розслідування;
- проведення обшуку чи огляду житла;
- неможливості виконання повноважень слідчим суддею та обрання запобіжного заходу;
- затриманні особи та строку її тримання без ухвали слідчого судді;
- процесуальних діях;
- участі захисника;
- закінченні досудового розслідування;
- відновленні втрачених матеріалів;
- тощо.
Даний Закон набрав чинності 1 травня 2022 р., хоча має певні контроверсійні моменти.
Проте законодавець бажає піти далі та вносити подальші зміни до КПК й удосконалювати проведення досудового розслідування під час воєнного стану. Яскравим прикладом є законопроект № 7370, який був прийнятий за основу в першому читанні.
Всі основні зміни, які пропонує даний законопроект, будуть розглянуті нижче.
Запобіжні заходи та повноваження слідчого судді
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 615 в разі відсутності об'єктивної можливості виконання слідчим суддею своїх повноважень та обрання запобіжного заходу строком до 30 днів такі повноваження мають виконуватися відповідним керівником органу прокуратури за клопотанням слідчого чи прокурора. Причому за ч. 2 строк дії такої ухвали може неодноразово продовжуватися до 1 місяця відповідним керівником органу прокуратури.
Варто зазначити, що таким чином строк тримання під вартою міг бути продовжений лише щодо виключного переліку злочинів або у виняткових обставинах щодо тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваної особи.
Проте, у розглядуваному законопроекті законодавець воліє внести до цієї норми, обмеживши повноваження керівника органу прокуратури лише до повноважень слідчого судді, без можливості обрання ним запобіжного заходу під час воєнного стану.
Вважаю, що варто позитивно оцінювати такі зміни, адже чинна редакція породжує ризик упередженості та зловживання повноваженнями відповідним керівником органу прокуратури.
Проте, є й ложка дьогтю в бочці меду. За чинної редакції ст. 615 КПК, відповідно до ч. 6 в разі неможливості проведення підготовчого засідання, строк утримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про його продовження, запобіжний захід вважається продовженим не більше 2 місяців, до вирішення відповідного питання судом. Це корелюється із положенням ч. 1 ст. 97, за яким строк дії ухвали про тримання під вартою складає 60 днів.
У даному законопроекті пропонується збільшити таке «автоматичне» продовження строку тримання під вартою до 120 днів, збільшивши його вдвічі (проте не може перевищувати строку притягнення до кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення).
Вважаю, що таке продовження строку не є виправданим.
|
Нірмал Вішевник |
Строк затримання без ухвали слідчого судді
За загальним правилом (ст. 208 КПК) дозволяється затримання особи без ухвали слідчого судді у випадку:
- якщо особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
- якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
- якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Причому строк такого затримання не має перевищувати 72 годин (ст. 211 КПК).
Проте, відповідно до ч. 6 ст. 615 КПК під час воєнного стану такий строк складає 270 годин, тобто трохи менше 11 діб. Мені видається, що такий строк є досить великим як для запобіжного заходу. Також виникає питання доцільності встановлення такого строку та його пропорційності, навіть в умовах воєнного стану. До того ж, це порушення принципу забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, що є основною засадою кримінального провадження та закріплений в ст. 12 КПК. Відповідно до неї затримана особа має бути негайно звільнена, якщо протягом 72 годин з моменту затримання не обрано запобіжного заходу.
Наразі законодавець пропонує змінити дану норму, вказавши, що такий строк не може перевищувати зазначеного в ст. 211 КПК, тобто 72 години. До того ж, на момент воєнного стану дозволяється проведення засідання щодо обрання запобіжного заходу із застосуванням технічних засобів (відео-, аудіозв'язку) в разі наявності обставин, що унеможливлюють доставити затриману особу. Причому в разі неможливості проведення такого засідання особа негайно має бути звільнена.
Тож, зважаючи на вищезазначене, вважаю, що варто позитивно оцінювати такі зміни.
Проведення та фіксування слідчих дій
Окрім вже вищезазначених аспектів, законодавець пропонує внести зміни до порядку проведення та фіксування деяких слідчих дій, а саме освідування особи та огляд трупа.
- Освідування особи
Освідуванням особи є слідча дія, метою якої є виявлення на тілі особи (підозрюваного, свідка чи потерпілого) слідів кримінального правопорушення чи особливих ознак. При цьому освідування має проводитися тільки в разі, якщо не потребується проведення судово-медичної експертизи.
По-перше, законодавець пропонує в ході освідування окрім тіла особи також досліджувати одяг, в якому вони перебувають.
Причому не зрозуміло, чи це має бути одяг, в якому вона перебувала під час вчинення кримінального правопорушення, чи одяг, в якому вона перебуває під час проведення освідування. Якщо перший варіант, то воно не є дуже ефективним, адже освідування може проводитися через деякий час після події злочину та на цьому одязі вже може не бути таких ознак.
По-друге, в ч. 2 ст. 241 КПК законодавець бажає передбачити, що освідування проводиться на підставі постанови дізнавача, слідчого, замість прокурора, як це передбачається наразі.
До того ж, законодавець пропонує передбачити, що перед початком проведення освідування особі пропонується його пройти добровільно на підставі постанови дізнавача, слідчого. А в разі відмови, примусово на підставі постанови прокурора.
Тобто, на підставі дізнавача, слідчого - добровільно, а на підставі прокурора - примусово. Така логіка не має аж ніякого сенсу, адже освідування вважається засобом процесуального примусу та не можна його пропонувати особі пройти добровільно.
По-третє, пропонується, що при освідуванні, що передбачає оголення особи, воно не може проводитися особою протилежної статі. Лише особою тої статі, що й освідувана особа. Виключенням є проведення лікарем за згодою особи. При цьому при освідуванні особи іншої статі не може бути присутнім дізнавач, слідчий.
Наразі існує норма, що забороняє проводити освідування, що принижує честь та гідність особи, та де-факто забороняє проводити освідування особою протилежної статі. Попри це, вважаю, така редакція видається позитивною. Адже не можна таке «пікантне» питання регулювати опосередковано.
- Огляд трупа
За ст. 238 огляд трупа є слідчою дією, що проводиться слідчим, прокурором за обов'язкової участі судово-медичного експерта.
Даною статтею також передбачається, що видача трупа після проведення його огляду здійснюється лише за письмовим дозволом прокурора та тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.
Проте в даному випадку законопроектом пропонується виконання таких повноважень слідчим, якщо наявні об'єктивні обставини, що унеможливлюють виконання прокурором своїх повноважень.
Висновок
Отже, як можна побачити у цьому законопроекті, пропоновані зміни стосуються 3 аспектів:
- обрання запобіжного заходу;
- строку затримання без ухвали слідчого судді; а також
- проведення та фіксування проведення слідчих дій.
Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що прийняттям цього законопроекту законодавець прагне усунути недоліки нещодавніх змін до КПК, що є позитивним моментом.
А саме, строк затримання без ухвали слідчого судді (270 годин), що є непропорційним (навіть в умовах воєнного стану) та порушує принцип забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.
А також прибрати в керівника органу прокуратури повноваження щодо обрання запобіжного заходу під час воєнного стану. Таким чином, нівелюється ризик упередженості та зловживання повноваженнями.
Проте, є й негативні. Наприклад, збільшення автоматичного строку тримання під вартою під час підготовчого засідання.
Загалом, попри всі недоліки, вважаю, що варто надати цьому законопроекту позитивну оцінку.
Нірмал Вішевник,
юрист EVERLEGAL
Юристи й адвокати аналізують законодавство з LIGA360. Найповніша база законодавства й судових рішень в Україні, аналіз на основі штучного інтелекту. До кінця місяця придбай LIGA360: Юрист Професійний зі знижкою 30%.
Читайте також:
