На сьогодні фінансовий лізинг є актуальною послугою для осіб, які придбавають транспортні засоби, сільськогосподарську техніку, промислове обладнання, інструменти, інвентар та інше.
У моделі придбання майна в лізинг задіяні три сторони:
· Лізингодавець (лізингова компанія), що має ліцензію на надання послуг фінансового лізингу;
· Лізингоодержувач (покупець/споживач);
· Продавець (постачальник)
Класичний приклад фінансового лізингу: покупець планує придбати у продавця автомобіль. Проте, у нього немає повної суми коштів для розрахунку. Тому, покупець звертається до лізингової компанії, щоб та придбала такий автомобіль на своє ім'я і передала його покупцю у користування, для прикладу, на два роки. За цей час покупець кожного місяця буде сплачувати кошти, що і складуть суму вартості його автомобіля. Через два роки лізингова компанія передасть покупцю автомобіль у власність.
Може бути й інша ситуація, коли покупець звертається до лізингової компанії і вона вже здійснює вибір продавця.
Також, на даний час багато продавців самі пропонують покупцям, які придбавають у них майно, скористатися послугами лізингової компанії, з якою мають домовленості про співпрацю.
У зв'язку зі стрімким розвитком послуг фінансового лізингу, 04.02.2021 року було прийнято новий Закон України № 1201-ІХ «Про фінансовий лізинг».
Що змінилося з прийняттям Закону України «Про фінансовий лізинг» № 1201-ІХ від 04.02.2021?
Взагалі, нові норми закону № 1201-ІХ від 04.02.2021 ще до його прийняття вже були відображені у Законі України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» (в частині вимог до діяльності лізингових компаній) та в Законі України «Про захист прав споживачів» (в частині дотримання прав покупців (лізингоотримувачів).
Справа в тому, що попередній Закон України «Про фінансовий лізинг» був прийнятий ще у 1997 році (нова редакція у 2004 році) і містив багато загальних і бланкетних норм, які відсилали до Цивільного кодексу України. З минулого року діяльність лізингових компаній регулює Національний банк України, який постійно розробляє свої нормативні акти з вимогами до діяльності таких компаній, їх структури власності, відповідності ліцензійним умовам тощо. Частина цих вимог і відображені у новому законі:
1. Посилено захист прав покупців (лізингоодержувачів) від недобросовісних лізингових компаній
У новому законі № 1201-ІХ від 04.02.2021 максимально відображені вимоги, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів»:
· лізинговій компанії забороняється встановлювати плату за розгляд запиту про укладення договору фінансового лізингу (ч. 2 ст. 12);
· лізингова компанія зобов'язана розмістити на власному веб-сайті інформацію про умови надання послуг фінансового лізингу фізичним особам (ч. 1 ст. 13);
· лізинговій компанії забороняється вимагати від покупця (лізингоодержувача) разом з договором фінансового лізингу укладати договори про надання інших послуг (договорів страхування, оцінки майна, про надання нотаріальних послуг тощо) із конкретно визначеною третьою особою (ч. 1 ст. 9);
· якщо вибір продавця був зроблений лізинговою компанією, то лізингова компанія разом з продавцем несе відповідальність перед покупцем (лізингоодержувачем) за порушення зобов'язань щодо строку, якості, комплектності, справності предмета договору фінансового лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо (ч. 3 ст. 8);
· умови договору фінансового лізингу, що суперечать законодавству про захист прав споживачів, є нікчемними (ч. 10 ст. 14);
· лізинговій компанії забороняється без згоди покупця (лізингоодержувача) - розголошувати відомості про нього, що стали відомі у зв'язку з укладенням фінансового лізингу (ч. 2 ст. 9);
· Лізингова компанія зобов'язана повідомляти покупця (лізингоодержувача) про відступлення зобов'язання за договором фінансового лізингу (ч. 3 ст. 9);
|
Ірина Плискань |
2. Конкретизовано істотні умови договору фінансового лізингу
Якщо раніше було прописано лише про предмет, строк користування та розмір платежів, то зараз цей перелік розширено:
· найменування та опис об'єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати;
· строк передачі об'єкта фінансового лізингу покупцю (лізингоодержувачу);
· порядок та графік сплати лізингових платежів;
· розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності);
· положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об'єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов'язаної здійснити страхування.
Звісно, у більшості випадків сторони і раніше не обмежувалися вимогами попереднього закону щодо умов договору, а прописували додаткові положення щодо строків сплати платежів, передачі/повернення/переходу власності на предмет лізингу, відповідальності за заподіяну шкоду тощо.
У першу чергу це відбувалося для безпечності угоди, а з минулого місяця це вже вимагається законом.
3. Чітко встановлена форма договору фінансового лізингу
Тепер чітко визначені вимоги до форми договору: договір має бути письмовим та не підлягає нотаріальною посвідченню (виняток - домовленість сторін) (ст. 15).
Попереднім законом була передбачена проста письмова форма. Це давало можливість ініціювати визнання договорів недійсними шляхом застосування аналогії щодо вимог до інших договорів.
Додатково в новому законі вказано, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.
Таке положення пов'язано з тим, що новим законом зроблено акцент на захисті прав споживачів, тобто покупців (лізингоодержувачів), які беруть майно в лізинг.
Очевидно, що більшість норм нового закону є не так нововведеннями, як уточненням та конкретизацією статей, які вже існують.
На нашу думку, це пов'язано з тим, що лізингові компанії повинні подавати регулятору, тобто Національному банку України, примірні договори, на підставі яких вони надають послуги фінансового лізингу.
Тобто, той факт, що усі лізингодавці приведуть свої договори у відповідність до нового законом, дасть можливість Національному банку України впевнитися у тому, що покупець (лізингоодержувач) чітко розуміє всі умови лізингу і не буде введений в оману.
Насправді, прийняття закону № 1201-ІХ від 04.02.2021 - це зовсім невеликий відcоток змін, з якими у найближчому майбутньому зіштовхнуться компанії, які планують надавати послуги фінансового лізингу.
Офіційно компанія може бути лізингодавцем у двох випадках:
1) Якщо юридична особа має статус фінансової установи і виключним видом її діяльності є надання фінансових послуг, у тому числі і послуг фінансового лізингу (ФК-лізингодавці);
2) Якщо юридична особа не має статусу фінансової установи, але отримала ліцензію на надання послуг фінансового лізингу, то така компанія може займатися фінансовим лізингом одночасно з іншими видами діяльності (ЮО-лізингодавці).
Як уже було зазначено, з 1 липня 2020 року регулювання за діяльністю усіх лізингових компаній здійснює Національний банк України.
На офіційному веб-сайті Національного банку України вже опублікована Біла книга «Майбутнє регулювання небанківського фінансового лізингу» з наміром врегулювати діяльність лізингових компаній таким чином:
· надавати послуги фінансового лізингу зможуть особи, які отримали ліцензію та статус фінансової установи. Вже діючі ЮО-лізингодавці будуть переоформлені як фінансові установи автоматично;
· головним документом для отримання ліцензії має слугувати бізнес-план, що буде відображати розвиток компанії та плани щодо залучення клієнтів і отримання прибутку;
· на ринку діятимуть лише ті лізингові компанії, власники істотної участі та кінцеві бенефіціарні власники яких розкриті;
· лізингові компанії дотримуватимуться правил добросовісної поведінки відносно клієнтів, водночас на ринку буде збережено баланс прав і обов'язків фінансових установ та клієнтів;
· лізингові компанії складатимуть і подаватимуть звітність за оновленими стандартами, які даватимуть змогу об'єктивно оцінювати фінансові показники діяльності лізингових компаній.
Доцільно зробити висновок про те, що самі по собі положення нового закону № 1201-ІХ від 04.02.2021 не зроблять ринок фінансового лізингу прозорим та безпечним для споживачів.
Адже, для захисту своїх прав потрібно звертати увагу не лише на умови договору фінансового лізингу, а й перевіряти лізингові компанії, послугами яких ви користуєтеся. Цього можна буде досягти, коли будуть уніфіковані вимоги і до фінансових компаній-лізингодавців, і до юридичних осіб-лізингодавців, які не мають статусу фінансової установи.
Споживач матиме можливість перевірити факт подання лізинговою компанією звітності, розкриття структури власності, дотримання ліцензійних умов тощо.
А поки що у разі порушення ваших прав можна звертатися зі скаргами до Національного банку у порядку законодавства про захист прав споживачів.
Ірина Плискань,
адвокатське бюро «Ірини Плискань»
Читайте також:
Договір купівлі-продажу нерухомості: нюанси юридичного оформлення
ЛІГА:ЗАКОН презентує можливості штучного інтелекту для договірної роботи. Відтепер аналіз контрактів, підбір нормативної інформації й оцінку ризик-факторів можна здійснити прямо в LIGA360: Юрист. Ми перевірили роботу AI на тисячах договорів, щоб економити ще більше вашого часу. Замовте LIGA360:Юрист з функціоналом автоматизації договірної роботи Contractum прямо сьогодні.
Як просувати юридичний бізнес з нуля? Завдяки каталогу Liga:BOOK. Він створить аналог сайту-візитки, щоб вас легко знайшли клієнти. А ще не потрібно витрачати кошти на розкрутку персонального бренду - адже ви розміщуватимете новини на ЮРЛІЗІ. Зареєструйтеся у Liga:BOOK та зробіть крок до успіху свого бізнесу.
