Верховна Рада України IX скликання започаткувала нову, досі нечувану, швидкість прийняття законодавчих актів. Так званий «турборежим» мав наслідком прийняття 127 законів за трішечки більше, ніж 3 місяці. Із них, змін до Кримінального кодексу України стосувалися 9 законів, які вже набрали чинності. Ще, принаймні, 2 закони наберуть чинність у 2020 році. Найбільш відомими є криміналізація незаконного збагачення, доповнення кодексу статтею про незаконні дії із бурштином, декриміналізація фіктивного підприємництва. Про що свідчать вказані зміни до кримінального закону, чи необхідні вони в українському суспільстві та як узгоджуються із існуючими заборонами - відповідь на ці питання спробуємо надати в статті.
Найрадикальнішим способом, яким може реагувати держава на порушення права -кримінальна відповідальність. Штрафи, позбавлення права займатися певною діяльністю, громадські та виправні роботи, обмеження волі людини (деколи довічно) можуть застосовуватися лише за найбільш суспільно небезпечні діяння.
На жаль, складається хибне враження, що всі порушення правових норм можна вирішити засобами кримінально-правового впливу. Насмітили в під'їзді - штраф, неправильно припаркувалися - громадські роботи, запізнилися на роботу - позбавлення волі. Звісно, цей приклад перебільшений, але він наглядно ілюструє принцип, що за певну категорію правопорушень повен бути передбачений релевантний засіб державного примусу.
Законодавцю не потрібно вигадувати велосипед. Критерії криміналізації та декриміналізації випрацювані науковцями вже давно. Основним із них є ефективність інших способів впливу на правопорушника (компенсація шкоди, регулювання діяльності, легалізація), а також те, що діяння дійсно заподіює істотну шкоду правам та інтересам інших осіб. Суспільні уявлення про це діяння є такими, що схвалюють його криміналізацію.
Реалізація принципу законності вимагає стабільності кримінального законодавства (передбачуваності та поступовості змін), щоб його положення були доступними та зрозумілими для громадян, якість кримінального закону не повинна діяти правоохоронцям та суду свавільно.
Окремі вимоги демократичного законодавчого процесу, а саме - якісне обговорення законодавчих актів із залученням науковців, громадськості та практиків, залишаються також проігнорованими.
Зупинимось на найбільш цікавих змінах до Кримінального кодексу України.
|
Павло Демчук |
1. Декриміналізація фіктивного підприємництва, часткова декриміналізація ухилення від сплати податків посилення відповідальності за ухилення від сплати податків.
25.09.2019 року набрали чинності зміни, що виключають статтю 205 КК України із кодексу. Нею передбачалася відповідальність за створення (придбання) юридичних осіб для прикриття незаконної діяльності або зайняття забороненими видами діяльності, наприклад, як гральний бізнес.
Хоча в пояснювальній записці до законопроекту автори пишуть про те, що ця стаття не є ефективною, в реєстрі судових рішень можна знайти 25 вироків про засудження осіб за цією статтею (і це лише за липень-грудень 2019 року).
Звісно, зловживання правоохоронців мають місце, оскільки 22 із 25 аналізованих вироків були постановлені на підставі угод про визнання винуватості. Вказаної угоди досить легко досягти із номінальними власниками «бізнесу» (особи, які дали згоду на те, щоб на них зареєстрували якогось СПД), які дають визнавальні покази, повідомляють обставини реєстрації на них юросіб, найменування контрагентів в обмін на мінімальний штраф. Згодом, судове рішення може бути використане у адміністративному спорі підприємця із податковою чи для доказування в кримінальних справах по ст. 212 КК України.
Чи означають такі зміни до КК України, що якісь раніше суспільно небезпечні дії тепер стають законними? Напевно ні, оскільки автори законопроекту самі вказують на те, що фіктивне підприємництво виступає або в якості готування до вчинення інших злочинів (найчастіше до ухилення від сплати податків) або способом його вчинення.
На наше переконання, життя правоохоронців лише погіршилося, адже тепер їм для кваліфікації готування до ухилення від сплати податків, потрібно довести мету дій злочинця (інтелектуальний момент), що є однією із найскладніших завдань на досудовому розслідуванні.
Аргумент законодавця про те, що правоохоронці допускають значну кількість зловживань, користуючись ст. 205 КК України не є доводом щодо необхідності декриміналізації вказаного складу злочину, адже аналогічно, значна кількість зловживань є і в інших «популярних» злочинах, наприклад, корупційних.
Щодо ухилення від сплати податків, належить звернути увагу, що законодавець підвищив мінімальний розмір суми, на яку повинен «наухилятися» суб'єкт злочину: з 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян до 3000 (станом на 01.01.2020 року це 3 153 000,00 грн.). Видається, що таке механічне підвищення порогу притягнення до кримінальної відповідальності без належного обґрунтування є безпідставним.
2. Незаконне збагачення: наша пісня гарна й нова, починаймо її знову.
Після того як Конституційний Суд України визнав неконституційною попередню редакцію КК України через те, що тягар доказування невинуватості перекладався на обвинуваченого, а також через порушення принципу юридичної визначеності, народні депутати сформулювали нову версію цієї ж статті. З першого погляду, без таких істотних недоліків.
Якщо ж звернутися до приміток до цієї статті (які розтлумачують певні терміни), то можна помітити, що не все так гладко. Законодавець використав такі терміни як «набуття за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», «дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами».
На жаль, не тільки законодавство не містить роз'яснень цих термінів (що ж саме повинні встановити правоохоронці в досудовому розслідуванні, які докази знайти), а й теорія кримінального прав. Це може свідчити про чергові мертві норми в КК (або норми для піару правоохоронців на досудовому розслідуванні).
3. Легалізація доходів та фінансування тероризму.
Для виконання ключових умов для надання Європейським Союзом Україні в жовтні 2019 року другого траншу макрофінансової допомоги розміром 500 млн євро Верховна Рада України прийняла новий закон про запобігання легалізації доходів, яким також було внесено, зокрема, зміни до низки статей кримінального кодексу, що мають відношення до цієї сфери. Зупинимося на найцікавішому.
З огляду на ті зміни, які внесені до кримінального та кримінального процесуального кодексів, можна припустити, що з 28.04.2020 року під відмиванням доходів будуть розуміти певні дії щодо майна, яке було отримано внаслідок вчинення злочину, про що буде вказувати відповідний обвинувальний вирок суду. Варто звернути увагу, що до цього моменту, для притягнення особи за легалізацію доходів не було обов'язком засудження особи за вчинення предикатного злочину, тобто того, в наслідок якого було отримано «брудне» майно.
Крім цього, новелою закону є виключення колишньої примітки 1, яка встановлювала мінімальний розмір покарання від якого «відраховувався» предикатний злочин.
На підставі аналізу прийнятих змін дозволяємо собі зробити припущення, що діяльність правоохоронних органів значною мірою обтяжиться, що зробить і без того рідкісні випадки притягнення до відповідальності осіб за ст. 209 КК України ще рідшими. Крім цього, виклад норми у такому вигляді свідчить про порушення вимог ст. 9 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму.
Не легалізацією доходів єдиною. Також були внесені цікаві зміни до фінансування тероризму.
Легким натиском кнопки парламентарями представники бізнесу повинні ще більш уважно вдивлятися до своїх контрагентів та до контрагентів своїх контрагентів. І це не перебільшення.
Якщо раніше каралося «вчинення дій з метою фінансового та матеріального забезпечення…», то з 28.04.2020 року буде каратися «надання активів з метою їх використання або усвідомленням можливості того, що їх буде використано…». У такий спосіб законодавець розширив можливості для тиску на бізнес в тому контексті, що правоохоронці будуть стверджувати, що «ну ви ж усвідомлювали можливість, що вони можуть бути використані терористами».
Такі дії законодавця не відповідають принципам кримінального права, в тому числі принципу правової визначеності, яка є складовою «парасолькового» принципу законності.
4. Про бурштин.
Прикладом типово популістичного внесення змін до кримінального кодексу є доповнення його статтею 240-1, яка встановлює кримінальну відповідальність за незаконні дії із бурштином. Дійсно, в Україні існує проблема із незаконним видобутком бурштину, але чинним кримінальним кодексом вже було передбачено відповідальність за це - ч. 2 ст. 240 КК України, адже бурштин є лише одним із видів корисних копалин загальнодержавного значення.
Дійсно, в новій статті розмір штрафів значно збільшився, та це лише один із альтернативних видів покарання, що може застосовуватися, інші види - обмеження волі та позбавлення волі - розміри не змінилися.
Варто звернути увагу, що в реєстрі судових рішень є близько 60 вироків, якими засудили осіб за незаконний видобуток бурштину, що свідчить також про те, що норма статті 240 КК України є «працюючою», а не «мертвою».
5. «Ты будешь сидеть до конца своей жизни».
Покарання за окремі злочини збільшилося, м'яко кажучи, істотно. Так, за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів, що спричинило смерть особи або інші тяжкі наслідки та за зґвалтування або сексуальне насильство, вчинені щодо малолітнього повторно можна буде посадити особу довічно.
Ми не маємо нічого проти необхідності ефективної боротьби із як із першими, так із другими злочинами, але потрібно враховувати мету та вплив покарання як на злочинців, так і на суспільство в цілому.
Спершу, дещо із аналітики. Довічним позбавленням волі донедавна каралися такі злочини як:
- посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що призвело до загибелі людей;
- посягання на життя державного чи громадського діяча (тут і далі - посягання охоплює умисне вбивство або замах);
- кваліфіковане умисне вбивство;
- терористичний акт із загибеллю людей;
- посягання на життя працівника правоохоронного органу;
- посягання на життя журналіста;
- посягання на життя судді;
- посягання на життя захисника;
- порушення законів та звичаїв війни;
- застосування зброї масового знищення;
- геноцид.
Питання - що поєднує всі ці злочини? Відповідь - умисне ставлення до смерті особи. Життя людини як найвища цінність повинна захищатися релевантними засобами, найсуворішим видом покарання. Встановлювати покарання у вигляді довічного позбавлення волі за необережне спричинення смерті особі або ж за вчинення іншого злочину, що не полягає у позбавленні особи життя - неправильно з точки зору логіки та принципів побудови кримінально-правових санкцій та порушує засаду справедливості кримінального права.
Крім того, експерти наголошують на тому, що однакове встановлення покарань за вбивство та «сексуальні» злочини критично збільшить кількість випадків вбивства малолітніх під час або відразу вчинення цих злочинів.
Таким чином, боротьба із негативними явищами в суспільстві за допомогою кримінально-правових засобів вимагає належного обґрунтування внесення таких змін, врахування наукових розробок та принципів кримінального права.
Як зазвичай доводиться сподіватися, що помилки законодавця виправить практика. На щастя, конституційні положення це дозволяють суддям.
Павло Демчук, юрист практики безпеки бізнесу, Juscutum
