У підприємців та чиновників з ДФС досить часто виникають суперечки щодо тлумачення тих або інших правових норм, що стосуються сплати податків. Суттєві розбіжності існують у розумінні бізнесом та фіскалами підстави для віднесення ПДВ до складу податкового кредиту при ввезенні товарів на митну територію України. Чи є такою тимчасова або додаткова митна декларація?
Податкова - додаткова
Надаючи індивідуальну податкову консультацію щодо особливостей формування податкового кредиту на підставі тимчасової митної декларації (№ 215/6/99-99-15-03-02-15/ІПК от 18.01.2018), ДФС України нагадала, що декларант може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на товари, якщо він не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку.
Водночас, у нього виникає обов'язок подати додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової (п.1 ст.260 МК). Додаткова вже повинна містити точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (п.1 ст.261 МК). Таким чином, - робить висновок ДФС, тимчасова митна декларація не визнається як документ, подання якого завершує митне оформлення випуску товарів для вільного обігу на митній території України.
|
Вікторія Варєнікова |
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу, яким визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Пунктом 201.12 статті 201 Кодексу визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Крім того, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.
Таким чином, ДФС уважає, що при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України податковий кредит з ПДВ формується платником на підставі належним чином оформленої додаткової митної декларації та за умови сплати суми податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК.
Декларація породжує обов'язки
Але спробуємо поглянути на ситуацію на проаналізувати положення законодавства з позиції бізнесу. Обов'язок із сплати податків у підприємця виникає з моменту подання митної декларації. Так, згідно з п. 36.1 ст. 36 та п. 37.2 ст. 37 ПК податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає з моменту настання обставин, з якими законодавчі акти пов'язують сплату податку.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації. Такою, згдіно з п. 20 ст. 4 МК, є заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу, яким визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
То ж подання декларації до митних органів є юридично значимою подією, тобто юридичним фактом, який тягне за собою настання юридичних наслідків, зокрема для оподаткування. Одним з таких наслідків є виникнення обов'язків зі сплати податків. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Тимчасова - первинна
Варто згадати, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України (пп. «в» п.185.1 ПК). За загальним правилом п.187.8, п. 206.1 ПК датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації.
І обов'язок щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів, до дня або в день подання митної декларації, зберігає свою дію і в разі імпорту товару з оформленням тимчасової митної декларації. Згідно з п.198.2 ПК, у разі імпорту товарів, датою віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є дата сплати податку на додану вартість відповідно до п. 187.8 ПК України. Така сплата здійснюється на дату подання митної декларації для митного оформлення.
Окремо слід звернути увагу на редакцію п. 201.12 ПК, яка встановлює, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. У цій нормі законодавець не розмежовує правові наслідки в залежності від типу форми митної декларації: у будь-якому випадку незалежно від форми митна декларація посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Цікавою для розуміння питання є п.198.6 статті 198 ПК, згідно з яким не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК.
Таким чином законодавець розуміє, що митна декларація має кілька форм, кожна з яких передбачена для конкретного випадку. Вона є первинним документом, подання якого є юридичним фактом, що породжує правові наслідки. Зокрема, декларант зобов'язаний сплатити вказані у декларації суми податку на додану вартість, а оформлення декларації митними органами є підтвердженням належної сплати податку. Відтак, саме тимчасова митна декларація є підставою для включення суми податку на додану вартість, сплаченої при митному оформленні, до податкового кредиту.
Що стосується додаткової митної декларації, то вона оформлюється з метою визначення остаточної вартості імпортного товару, який під час ввезення було оформлено тимчасовою митною декларацією. На підставі додаткової декларації податок на додану вартість підлягає коригуванню: доплаті митному органу чи поверненню декларанту. Такі декларації є лише підставою для перерахунку відповідних митних платежів. І така декларація є підставою (як первинний документ) для корегування відповідних сум ПДВ у складі податкового кредиту.
Вікторія Варєнікова,
асоційований партнер Sofiya Law Firm
