Для пересічного громадянина питання стягнення боргу з іноземця може видатися вкрай складним, з огляду на статус такого боржника. Але чи насправді все так складно?
Законодавець визначає іноземця як особу, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Іноземці можуть перебувати чи проживати на території України, набувши одного з наступних статусів: іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Розгляд справ з іноземним елементом здійснюється за «законом суду», тобто застосуванню підлягає законодавство країни, в межах юрисдикції котрої здійснює судочинство суд.
https://ips.ligazakon.net/document/view/t161404?docId=t161404&productAlias=ips_web |
Правове регулювання процедури стягнення боргу з іноземних осіб регламентоване положеннями Закону України «Про виконавче провадження», статтею 77 котрого визначено, що під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, до іноземців встановлені ті самі ж вимоги і покладені ті ж обов'язки при стягненні боргу, що й на громадян України. Стягнення здійснюється за рішенням суду в межах виконавчого провадження.
За загальним правилом звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на грошові кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Тобто, головною проблемою стягнення боргу з іноземця, з якою стикаються на практиці виконавці - відсутність майна чи грошових коштів в іноземця на території України, на яке може бути звернено стягнення.
Дії зі встановлення наявного в боржника майна можуть займати тривалий час, тому законодавцем надане право виконавцю з метою ефективного виконання рішення, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Слід зазначити, що процедура встановлення обмеження виїзду за межі України для іноземця нічим не відрізняється від встановлення такого обмеження для боржників - громадян України.
Разом з тим, і тимчасова заборона іноземцю виїжджати за межі України не є безперечною гарантією виконання рішення суду або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню.
Якщо на території України в іноземця так і не виявили майна чи грошових коштів, проте є відомості про наявність активів за межами України, то можна визнати та виконати рішення українського суду в іноземній державі.
Виконання рішення українського суду в іноземній країні здійснюється на умовах та в порядку, визначеному законодавством країни, де виконується рішення.
За загальним правилом звернення до іноземного суду з клопотання про виконання рішення українського суд можливе за наявності міжнародного договору між країнами, котрим визначено порядок виконання рішень іноземного суду, або за принципом взаємності.
Так, сьогодні існують прецеденти визнання рішень судів Німеччини в Україні, а відтак можна сподіватись на взаємне визнання рішень українських судів у Німеччині.
Згідно із ст. 722 Кодексу цивільного процесу Німеччини примусове виконання рішення іноземного суду може бути здійснене за умови ухвалення компетентним судом Німеччини рішення про допуск до виконання. Судовий розгляд за позовом особи, що просить визнання і виконання іноземного судового рішення, обмежується перевіркою підстав, за якими позов відхиляють.
Зокрема, визнання рішення іноземного суду неможливе у таких випадках:
1) іноземний суд не мав юрисдикції щодо вирішення справи за законодавством Німеччини;
2) відповідач, який не взяв участі у розгляді справи, не був належно повідомлений про відкриття справи або був повідомлений не завчасно, що не дало змогу йому захищати себе;
3) судове рішення суперечить рішенню, раніше винесеному в Німеччині, чи рішенню, винесеному в іншій іноземній державі, яке підлягає визнанню, або якщо судовий розгляд, внаслідок якого винесене це судове рішення, суперечить судовому розгляду, що розпочався раніше в Німеччині;
4) визнання судового рішення приведе до наслідків, що явно суперечать основним принципам німецького права, і особливо, якщо визнання суперечить фундаментальним правам (порушення публічного порядку);
5) взаємність не була забезпечена (ст. 328 Кодексу цивільного процесу Німеччини).
Суд Німеччини розглядатиме справи по суті, якщо виявить порушення публічного порядку, зокрема, за заявою відповідача.
Отже, за законодавством Німеччини визнання рішень українських судів є можливим за умови відповідності вимогам Кодексу цивільного процесу.
Розгляд клопотання про виконання рішення українського суду буде здійснюватися іноземним судом за законодавством країни місцезнаходження. Тому складно передбачити можливі проблеми, що виникнуть перед заявником - законодавство кожної окремої країни має свої особливості.
Таким чином, можемо говорити про те, що статус боржника як іноземця не змінює процедурно стягнення боргу, і така процедура буде не складною, якщо в Україні наявне майно чи грошові кошти такої особи, на які може бути звернено стягнення. В той же час відсутність у боржника активів на території України не свідчить про неможливість задоволення вимог кредитора. Зокрема, інтернаціоналізація інституту виконання судового рішення створила дієвий механізм у боротьбі з недобросовісними боржниками-іноземцями. Однак, запорукою успіху кредитора в процедурі виконання рішення українського суду в іноземній державі, є вибір досвідченого правозахисника, з розумінням законодавства відповідної країни та досвідом вирішення подібних справ.
Олександр Кренець, радник,
Вікторія Корнеюк, молодший юрист, ЮФ EVRIS
