Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Кримінальна відповідальність службових осіб у сучасних умовах

В Україні відбувається поступове посилення кримінальної відповідальності службових осіб

На сьогоднішній день можна стверджувати про те, що в Україні відбувається поступове посилення кримінальної відповідальності службових осіб. Такі процеси направлені в першу чергу на боротьбу з корупцією в країні. Дана стаття розкриває поняття службової особи, ознаки та види службових осіб, а також їх кримінальну відповідальність за вчинення протиправних дій, в тому числі пов’язаних з корупцією.

Поняття службової особи та притаманні їй ознаки

Службова особа є спеціальним суб’єктом кримінального правопорушення, поняття та ознаки якого  встановлені статтею 18 Кримінального кодексу України.

Так, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Виходячи з визначення службової особи, яке надано у кримінальному законодавстві, можна виділити наступні ознаки службової особи, які характеризуються наявністю у такої особи компетенції (повноважень) на:

  • здійснення функцій представника влади чи місцевого самоврядування;
  • виконання організаційно-розпорядчих функцій;
  • виконання адміністративно-господарських функцій.

Також важливим є встановлення правової природи виникнення у особи певних прав та обов’язків на реалізацію певних повноважень. Правовими підставами виникнення повноважень у особи може бути: зайняття певної посади з наділенням прав та обов’язків, а також наділення особи (покладення на особу) відповідними повноваженнями.

Здійснення функцій представника влади чи місцевого самоврядування

До  представників  влади належать працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

До державних органів можна віднести Кабінет Міністрів України та його структурні підрозділи, обласні та місцеві районні державні адміністрації, контролюючі органи, правоохоронні та судові органи, та інші.

Згідно приписів  статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Важливо зазначити, що службовою особою визнається представник влади чи місцевого самоврядування, за умови наявності у такої особи права на прийняття обов’язкових для виконання рішень фізичними або юридичними особами. Здійснення функцій представника влади чи місцевого самоврядування не пов’язане з реалізацією повноважень щодо підлеглих осіб.

Виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій

Під організаційно-розпорядчими обов'язками слід розуміти обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою  діяльністю  окремих  працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від  форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів,  їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Адміністративно-господарськими функціями є обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення   порядку   його   зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників,  керівників  відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

З вищевказаного можна дійти висновку, що організаційно-розпорядчі функції характеризуються ознакою підлеглості щодо певного кола осіб, які повинні виконувати розпорядження особи, тобто відносини складаються між певними особами. Прикладом при притягненні до кримінальної відповідальності є видання керівником розпоряджень своїм підлеглим з метою досягнення певного злочинного наміру.

Адміністративно-господарські функції можуть бути не пов’язані ознаками підлеглості і стосуються виключно використання повноважень щодо розпорядження майном, які використовуються для власного збагачення або збагачення третіх осіб. Прикладом може бути безпідставне списання паливно-мастильних матеріалів підприємства з подальшим його оберненням на свою користь, розпорядження коштами підприємства у власних інтересах або інтересах третіх осіб.

Правова природа виникнення повноважень у службової особи

Як вбачається з приписів статті 18 КК України підставою виникнення повноважень є зайняття особою посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, із наділенням особи певним обсягом прав.

Крім цього, повноваження службової особи виникають при виникненні трудових відносин з підприємством, установою, організацією, у зв’язку із покладенням на таку особу виконання організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій.

LIGA360 для органів влади
Як державним службовцям зручніше опрацьовувати великі масиви законодавчої інформації? Всі потрібні інструменти надасть LIGA360. Найповніша база НПА та судової практики з можливостями аналізу

Крім цього, ознаки службової особи можуть виникати при наділенні особи спеціальними повноваженнями. Виконання службових функцій за спеціальним повноваженням має місце за наявності наступних умов:

1) джерело повноважень є належним, тобто зазначені обов’язки покладають на особу законодавством, правомочним органом чи службовою особою, судом;

2) законодавством прямо передбачено наділення особи певними повноваженнями;

3) законодавством визначається певна форма покладення повноважень.

Спеціальні приписи КК України щодо службових осіб

Згідно примітки до статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Вказані приписи КК України можна вважати спеціальними по відношенні до загальної норми щодо визначення службової особи, яке наведене у статті 18 КК України. В даному випадку суб’єктом злочину визнаються особи, які займають посади у певній установі, організації чи підприємстві.

Таким чином, суб’єктами злочинів передбачених статтями 364, 368, 368-5, 369 КК України можуть бути особи, які займають посади пов’язані з виконанням функцій влади, організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій в:

  • органах державної влади;
  • органах місцевого самоврядування;
  • державних чи комунальних підприємствах ;
  • юридичній особі, у статутному фонді якої відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.

Стаття 364-1 КК України передбачає відповідальність за зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

Дана стаття визначає суб’єктом злочину виключно особу, яка займає певну посаду в юридичній особі приватного права та виконує організаційно-розпорядчі та/або адміністративно-господарській функції.

Вищевказані спеціальні приписи КК України застосовуються при кваліфікації дій за статтями 364, 368, 368-5, 369 КК України. В інших випадках слід керуватися приписами статті 18 КК України.

Для прикладу можна навести позицію Верховного Суду  викладену в постанові від 18 січня 2023 року у справі № 724/1662/17, в якій зазначається:

 «…визначення службової особи, що міститься у примітці до ст. 364 КК України, стосується статей 364, 368, 368-5 та 369 цього Кодексу і не застосовується при кваліфікації діянь за статтею 191 КК України. Виходячи з положень частини 3 статті 18 КК України, особа є службовою особою підприємства і може бути спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 КК України…».

Відповідальність службових осіб

В 2015 році у кримінальному законодавстві з’явилося поняття корупційного злочину.

На сьогоднішній день приміткою до статті 45 КК України передбачено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 369-2 цього Кодексу.

Крім цього, встановлюється поняття кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією, до яких віднесені кримінальні правопорушення передбачені статтями 366-2, 366-3 КК України.

Як вбачається з вищевказаного, корупційне кримінальне правопорушення пов’язується зі зловживанням службовим становищем, яке притаманне саме службовим особам. Саме така категорія правопорушень характеризує відповідальність службових осіб.

Кримінальним законом встановлено, що особи, які вчинили корупційне кримінальне правопорушення, або кримінальне правопорушення пов’язане з корупцією не мають права:

- на звільнення від кримінальної відповідальності  у зв'язку з дійовим каяттям, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, зв'язку з передачею особи на поруки, у зв'язку із зміною обстановки (ст.ст. 45-48 КК України);

- на призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України);

- на звільнення від покарання за бездоганну поведінку і сумлінне ставлення до праці (ч. 4 ст. 74 КК України);

- на звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України);

- на звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК України);

- на помилування та умовно-дострокове звільнення від відбування покарання після фактичного відбуття засудженим половини строку покарання за кримінальний проступок або нетяжкий злочин. В даному випадку можливе умовно-дострокове звільнення після відбуття двох третин строку покарання за корупційний нетяжкий злочин (ст. 81 КК України);

- на заміну невідбутої частини покарання більш м’яким після відбуття не менше третини строку покарання за кримінальний проступок або нетяжкий злочин. Така заміна може бути тільки після фактичного відбуття половини строку покарання призначеного за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення пов’язане з корупцією (ст. 82 КК України).

Амністія та помилування щодо осіб, які відбувають покарання за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, застосовується за умови відбуття не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом.

Також, засуджені за вчинення корупційного кримінального правопорушення або кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією не мають права на зняття судом судимості  до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.

Вищевказані приписи кримінального закону свідчать про те, що службові особи на сьогоднішній день є спеціальним суб’єктом злочину, використання якими службового становища тягнуть за собою відповідальність за вчинення корупційного правопорушення або кримінального правопорушення пов’язаного з корупцією.

Приклади судової практики

  • В постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 154/675/21 висловлено правову позицію за змістом якої інкриміновані особі кримінальні правопорушення, передбачені частинами 2, 3 статті 191 КК, є корупційними, у зв`язку з чим суд дійшов правильного висновку, що підстави для застосування до засудженої положень ст. 75 КК відсутні.
  • Згідно з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19, суд дійшов висновку, якщо одне з кримінальних правопорушень, за вчинення якого засуджено особу, є корупційним, звільнення від відбування покарання, остаточно призначеного за вироком суду, не застосовується (ст. 75 КК).

З вказаної правової позиції можна дійти висновку, що у разі призначення покарань за сукупністю злочинів, один з яких є корупційним, звільнення від відбування покарання не застосовується.

Показовою при притягненні до кримінальної відповідальності службових осіб є практика ухвалення вироків Вищим антикорупційним судом та Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду.

  • Вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 991/7639/21 було скасовано виправдовуваний вирок ухвалений відносно службової особи, яка звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 364 КК України та ухвалено обвинувальний вирок. При цьому, судом зазначено про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого положень статті 69 (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та статті 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) КК, оскільки вчинений ним злочин відноситься до корупційних.
  • Цікава практика сформована вироком Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2024 року у справі 991/5148/20, яка дозволяє застосувати інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі визнання службової особи винною у вчиненні корупційного злочину.

Так, у вищевказаній справі Вищим антикорупційним судом службова особа була визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 364 КК України. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 серпня 2023 року виправдувальний вирок було скасовано та справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2024 року було затверджено угоду про визнання винуватості, за яким службова особа беззаперечно визнала провину у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 364 КК України. За умовами угоди судом, на підставі частин 2-4 статті 75 КК України службову особу звільнено від відбування призначеного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням, із встановленням йому іспитового строку тривалістю два роки.

Мотивуючи можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням колегія Вищого антикорупційного суду зазначила:

«…Суд вважає, що ч. 1 та ч. 2 ст. 75 КК України містять окремі, незалежні одна від одної норми, які передбачають різні випадки звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Отже, суд переконаний, що в цьому кримінальному провадженні, оскільки сторони уклали угоду про визнання винуватості і узгодили покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років та звільнення від відбування покарання, то підлягає застосуванню ч. 2 ст. 75 КК України і суд повинен прийняти рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням…».

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборона звільнення від відбування покарання з випробуванням не розповсюджується на призначення покарання службовим особам у разі вчинення ними корупційного злочину, за умови укладення угоди про визнання винуватості та визначення в її умовах застосування статті 75 КК України.

Підсумовуючи вищевказане можна зробити висновок, що кримінальне законодавство на сьогоднішній день встановлює більш жорсткі вимоги до відповідальності службових осіб. Про це свідчить і судова практика. Вважаю, що з урахуванням завдань по боротьбі з корупцією, які є запитом суспільства і пов’язані з інтеграцією України до країн Європи, відповідальність службових осіб буде посилюватися і далі.

Керівник кримінальної практики

ЮК «RIYAKO & PARTNERS»

Адвокат Олександр Шевцов

Хочеш отримати мільйони корисних документів, що аналізуються вмить? Спробуй LIGA360. Найповніша база українського законодавства й аналітики, алгоритми дій у робочих ситуаціях. А смарт-фільтри й звʼязки документів допоможуть отримати саме ту підбірку матеріалів, що вам потрібна. Спробуйте LIGA360 сьогодні, замовивши тестовий доступ.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Схожі новини