В Парламенті зареєстрований законопроєкт № 13399 «Про внесення змін до статті 215 Цивільного кодексу України щодо уточнення деяких положень визнання правочину недійсним у судовому порядку».
Законопроєкт покликаний уточнити положення Цивільного кодексу України щодо визнання правочину недійсним у судовому порядку задля забезпечення прав заінтересованої особи на захист та їх відновленню.
Так, вищевказаним законопроєктом пропонується внести наступні зміни:
статтю 215 Цивільного кодексу України доповнити частиною четвертою такого змісту:
«4. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним правочину чи його окремих положень, має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним правочином і в результаті визнання його чи його окремих положень недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.».
Ініціювання зазначених змін зумовлене тим, що відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:
пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
наявність підстав для оспорювання правочину;
встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Так, в пояснювальній записці до проєкту Закону йдеться про те, що таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Разом з цим, Верховний Суд України у постанові 19 лютого 2021 року справі № 904/2979/20 щодо визнання правочину недійсним зазначає про те, що «вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав. Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 Цивільного кодексу України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України.
Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.»
Таким чином, керуючись правовими позиціями Верховного Суду України, виникла доцільність уточнення положення Цивільного кодексу України щодо визнання правочину недійсним у судовому порядку задля забезпечення прав заінтересованої особи на захист та їх відновленню.
LIGA360 надає юристам усі необхідні інструменти для ефективної роботи:
Повний доступ до бази даних нормативних документів, їх зв'язки з іншими НПА, судовою, аналітичною, довідковою інформацією;
Інструменти для аналізу судової практики та прогнозування результатів справ;
Найповніша база рішень ЄСПЛ мовою оригіналу та у перекладі;
Функції перевірки контрагентів - згадки в НПА та аналітиці, міжнародні зв'язки, бізнес-групи, санкційний скоринг, токсичні сліди;
Аналітика та практичні поради від провідних юридичних експертів.
Спробуйте LIGA360 в роботі вже сьогодні та переконайтеся в її ефективності.
