Сучасні відносини між людьми вимагають від законодавця нових правових форм та механізмів реалізації таких відносин. Незалежно від обраної концепції правового розуміння шлюбу чи то як союзу, як статусу, інституту особливого роду чи як договору, на сьогодні законодавством визнається як зареєстроване партнерство, так і фактичні шлюбні відносини.
Незалежно від обраної форми шлюбних відносин, сімейним законодавством встановлено, що чоловікові та дружині спільно нажите майно належить на праві спільної сумісної власності, якщо вони не встановили іншу форму власності за договором.
Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), отриманий від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).
Яке ж майно є об’єктом спільної сумісної власності подружжя в розумінні чинного законодавства України?
До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:
- майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
- прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
- речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
До майна, що не належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:
- майно, придбане до шлюбу;
- майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
- майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто;
- житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (виключення: приватизація житла з 08.02.2011 по 12.06.2012);
- земельна ділянка, набута під час шлюбу в порядку безоплатної приватизації;
- речі індивідуального користування, в тому ж числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
- кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також кошти отримані як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди;
- страхові суми, одержані нею/ним за обовязковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них;
- премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги.
При цьому,у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Коли сімейне життя не склалося, подружжя зіштовхується з проблемою поділу спільного майна. Очевидно, ідеальним варіантом вирішити питання поділу за домовленістю між собою. Якщо ж компромісу не вдалось досягти - тоді варто звертатися за допомогою до суду.
На сьогодні в Україні існує два варіанти поділу майна подружжя: позасудовий, який можна реалізувати двома способами: шляхом укладання договору про поділ майна подружжя чи шлюбного договору, та судовий – звернення до суду для поділу майна подружжя.
Важливо пам’ятати, що, окрім спільного майна подружжя, чинне законодавство передбачає, що до предмету поділу також належать кредиторські вимоги та боргові зобов’язання.
Отже, до предмету поділу відносяться:
а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);
в) боргові зобов’язання подружжя (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).
Які ключові моменти необхідно врахувати при обранні того чи іншого способу? Та, найважливіше, які витрати понесе подружжя при поділі майна за тим чи іншим способом?
Зрозуміло, що для вирішення питання про поділ майна подружжя у позасудовий спосіб, необхідною умовою є домовленість між чоловіком та дружиною. Не менш важливим є визначення предмета поділу, тобто переліку майна, що є спільною власністю, з’ясування наявності кредиторських вимог та боргових зобов’язань подружжя.
Незалежно від обраного способу позасудового варіанту поділу майна, варто наголосити, що як договір про поділ майна подружжя, так і шлюбний договір, може бути укладено лише за особистої участі подружжя, у письмовій формі та такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.
Різниця між цими договорами полягає у тому, що предметом договору про поділ є майно, яке вже належить подружжю на праві спільної власності, в той час, як умови шлюбного договору можуть стосуватися «майбутнього» майна подружжя, та яке відсутнє на момент укладення договору.
Нагадаємо, на відміну від деяких держав, в Україні шлюбний договір може стосуватися тільки майнових прав подружжя або майбутнього подружжя.
При цьому, договір про поділ майна подружжя визначає порядок поділу спільного майна та частки у спільному майні, у тому числі в натурі, тоді як шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їх майнові права та обов’язки, майнові права та обов’язки подружжя як батьків, а також може бути визначено порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
Варто наголосити, що відповідно до частини п’ятої статті 93 Сімейного кодексу України за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
В обох випадках, предметом договорів між подружжям не можуть бути немайнові відносини подружжя, їхні особисті права та обов’язки, немайнові права й обов`язки стосовно дітей.
Шлюбний же договір може регулювати і інші моменти спільного життя (утримання в разі втрати працездатності, порядок і розмір виплати аліментів та інші).
Підсумовуючи, варто зазначити, що в рамках позасудового варіанту поділу майна подружжя можна відійти від принципу рівних частин у спільній власності, тобто ділити майно можна не порівну, розмір частин у спільній сумісній власності можна визначити самостійно, при цьому майно, яке не зазначене в договорі, але теж перебуває у спільній власності подружжя, ділиться на загальних підставах.
Судовий варіант поділу майна подружжя є найтривалішим, проте з точки зору затратності – найдешевшим. Складність цього способу поділу полягає у необхідності зібрання доказів щодо майна, джерел його походження.
За загальним правилом кожному з подружжя належить половина майна, що перебуває у спільній сумісній власності.
Позов про поділ майна подружжя має враховувати не тільки юридичні вимоги до позову, але і ретельний аналіз фактичних обставин.
Суд, при вирішенні справи про розподіл майна, бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші важливі обставини.
При розподілі в натурі, неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Важливо, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Рішення про присудження майна одному з подружжя може кореспондувати обов’язок компенсувати другому з подружжя вартість його частки у цьому майні.
Присудження такої компенсації має кілька умов:
- згода сторін;
- попереднє внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
При цьому, якщо поділ стосується неподільної речі, і жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їх спільній частковій власності.
Що ж стосується фінансових затрат, тут усе залежатиме від обраного варіанту поділу.
До прикладу, вартість нотаріального посвідчення договору про поділ майна за загальним правилом становить 1 відсоток від ціни договору, проте існує можливість звернення до приватного нотаріуса, у такому випадку вартість нотаріальних послуг визначається за домовленістю.
Варто не забувати, якщо існує необхідність перереєстрації титульного володільця об’єкта нерухомого майна, додатково оплачується адміністративний збір за проведення реєстраційних дій та за вчинення реєстраційних дій з нерухомим майном (нотаріусом, реєстратором).
Ставка судового збору за подання позовної заяви про поділ майна подружжя становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До прикладу, станом на 31.12.2021 року, максимальна ставка судового збору за подання позовної заяви про поділ майна подружжя становить 6810 гривень. Плата відносно невелика, враховуючи, що судовий спір може бути, наприклад за будинок вартістю 100000$, тобто ціна позову може досягати кілька мільйонів гривень.
Зверніть увагу, один із варіантів поділу майна подружжя, а саме: варіант поділу на підставі шлюбного договору, додатково вимагає укладення інших правочинів (договору дарування, договору купівлі-продажу тощо), коли існує необхідність перереєстрації титульного володільця об’єкта нерухомого майна, що породжує виникнення додаткових витрат по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі.
Що ж до податкового навантаження, яке підлягає сплаті при вчиненні реєстраційних дій, після поділу майна подружжя, слід звернути увагу, що в кожному окремому випадку є можливість як звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, так і сплати їх за максимальною ставкою - податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір - 1,5%.
Розглянемо просту ситуацію: предметом поділу майна подружжя є квартира, яка належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності, право на яку зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав за чоловіком. Внаслідок поділу майна за Договором про поділ майна подружжя, квартира переходить у особисту приватну власність дружини (фактично існує необхідність зміни титульного володільця об’єкта нерухомого майна). За таких обставин, підставою для вчинення реєстраційних дій буде правовстановлюючий документ на квартиру та Договір про поділ майна подружжя. Щодо оподаткування зазначеної операції з нерухомим майном, то згідно з підпунктом 165.1.13 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, зазначений дохід дружини не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, оскільки він надходить платнику податку за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України.
Інший випадок: Шлюбний договором подружжя вирішило передбачити утримання дружини у розмірі 20000 гривень на місяць. Як наслідок, у дружини виникає дохід, що підлягає оподаткуванню та включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за ставкою -податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір - 1,5%. Отже, за цією операцією бути утримуватися податок у розмірі 3900 гривень на місяць.
Кожен конкретний випадок поділу майна потребує аналізу як зі сторони фактичних витрат, так і податкового навантаження за окремі операції з нерухомим майном чи грошовими коштами, які надходять платнику податку в результаті поділу майна подружжя.
Пам’ятайте, що найкращий варіант той, який задовільнить обидві сторони.
Адвокати з сімейних справ вивчають актуальні ситуації щодо розлучення, поділу майна, ухилення від сплати аліментів з ІПС ЛІГА:ЗАКОН. Також система містить повну базу українського законодавства з експертними коментарями. Придбайте ІПС ЛІГА:ЗАКОН за посиланням.
