Припинення повноважень керівника господарського товариства може породжувати як корпоративні, так і трудові спори. Особливої складності набуває визначення судової юрисдикції, коли колишній керівник не оскаржує рішення про звільнення, але вимагає стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, компенсації втрати доходів та моральної шкоди. Чи достатньо звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП, щоб такий спір розглядав господарський суд?
У постанові від 11 вересня 2026 року у справі № 910/5302/26 Верховний Суд наголосив, що сам факт перебування особи на посаді керівника товариства та припинення її повноважень за спеціальною підставою, передбаченою трудовим законодавством, не надає всім подальшим спорам корпоративного характеру. Визначальними для встановлення юрисдикції є предмет позову, характер спірних правовідносин і зміст права, за захистом якого звертається особа.
Аргумент, який колись допоміг виграти справу, не обов'язково буде переконливим сьогодні: Верховний Суд може змінити підхід або відступити від попередньої позиції. У ресурсі "Судова робота" в LIGA360 можна знаходити актуальні позиції ВС та бачити відомості про відступлення від них або втрату чинності. Замовте демо LIGA360, щоб побачити, як ці інструменти допомагають готувати правову позицію.
Суд дійшов висновку, що якщо припинення повноважень керівника та підстави його звільнення не оспорюються, а позовні вимоги стосуються виключно виплат після звільнення, такий спір має трудовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Водночас спори щодо оскарження рішень органів управління товариства про припинення повноважень посадових осіб можуть належати до господарської юрисдикції. Таким чином, вирішальне значення має не статус колишнього керівника, а характер заявлених ним вимог.
Докладніше про критерії розмежування корпоративних і трудових спорів та правову позицію Верховного Суду читайте в повній аналітичній статті.