Невиконання фізичною особою плану реструктуризації боргів не означає автоматичного визнання її банкрутом і переходу до процедури погашення боргів. Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2026 року у справі № 927/1002/23 наголосив, що суди повинні з'ясовувати причини невиконання зобов'язань, оцінювати добросовісність боржника, його співпрацю з кредиторами та процесуальну поведінку, щоб запобігти зловживанню процедурою неплатоспроможності.
У межах справи боржник не виконав затверджений судом план реструктуризації, не подав звіту та проігнорував неодноразові вимоги суду. Попри це, суди попередніх інстанцій визнали його банкрутом і ввели процедуру погашення боргів. Кредитор оскаржив такі рішення, вважаючи, що суди не перевірили добросовісність боржника.
Переконлива правова позиція не виникає з самого лише знання законодавства: важливо розуміти, які аргументи вже спрацювали у подібних спорах. Ресурс "Судова робота" в LIGA360 допомагає знайти такі рішення й посилити власну аргументацію за допомогою AI-аналізу. Перевірте, які аргументи можуть підсилити вашу позицію, у LIGA360.
Верховний Суд зазначив, що неподання звіту не доводить автоматично фактичного невиконання плану. Суд повинен установити обсяг здійснених платежів, причини порушення графіка, оцінити співпрацю боржника з кредиторами та його процесуальну поведінку. Водночас недобросовісність боржника сама по собі не є безумовною підставою для закриття провадження без дотримання вимог КУзПБ.
За результатами розгляду Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд. Суд підкреслив, що процедура неплатоспроможності має захищати добросовісного боржника, а не створювати можливості для безпідставного звільнення від боргових зобов'язань.
За яких умов боржника можуть визнати банкрутом і коли невиконання плану реструктуризації може призвести до закриття провадження - читайте в повному аналізі постанови Верховного Суду.