За період з 2022 року до першого півріччя 2024 років суди найчастіше розглядали справи про встановлення таких фактів, що мають юридичне значення, як:
факт, що заявник є членом сім'ї загиблого військовослужбовця, який встановлюється з метою отримання грошової компенсації;
факт народження особи на території, на якій ведуться активні бойові дії, або на тимчасово окупованій території;
факт смерті особи / військовослужбовця на території, на якій ведуться активні бойові дії, або на тимчасово окупованій території;
факт родинних відносин з померлим військовослужбовцем, який встановлюється з метою захисту цивільних прав та отримання соціальних виплат і допомоги, тощо.
Про це у своїй доповіді наголосив суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ігор Гулейков під час VII Всеукраїнського круглого столу «Застосування законодавства під час дії воєнного стану в Україні: актуальні виклики та шляхи їх подолання».
Так, суддя зупинився на двох справах щодо встановлення факту смерті військовослужбовця, а також оголошення особи померлою, які були на розгляді Верховного Суду.
Відтак, перша з них (постанова КЦС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22) стосувалася встановлення факту смерті фізичної особи.
Відповідно до обставин справи чоловік заявниці загинув під час бойових дій, у зв'язку із чим їй видали акт про настання смерті. Заявниця звернулася до суду з позовом про встановлення факту смерті її чоловіка, посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України (встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті).
У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що встановлення факту смерті фізичної особи на підставі п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів установить обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи в точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної влади факту смерті. За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Тобто основним критерієм розмежування цивільних справ про оголошення військовослужбовця померлим і про встановлення факту його смерті є доведеність обставин смерті. Оголошення особи померлою засноване на презумпції її можливої смерті і відсутності будь-яких доказів щодо цього. Натомість встановлення факту смерті базується на незаперечних доказах смерті особи.
Окрім того, друга справа, про яку розповів Ігор Гулейков, стосувалася вирішення виключної правової проблеми щодо визначення початку відліку шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою (постанова Великої Палати ВС від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22). У цій справі заявниця звернулася до суду із заявою, у якій просила суд оголосити померлим її сина, який загинув під час завдання рф ракетного удару по м. Києву.
Так, Велика Палата ВС у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила, що в ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Цей припис не можна тлумачити як такий, який можливо застосувати щодо оголошення особи померлою лише після скасування воєнного стану на всій території України. Також не можна обчислювати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною.
Таким чином шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує запобіжну функцію, спрямовану на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не може вийти на зв'язок. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, адже в умовах війни є багато факторів, які заважають встановити фактичне місце перебування людини.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку в разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо такі докази, як відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дають змогу з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
За матеріалами Верховного Суду.
LIGA360 надає ключові переваги для роботи з судовими рішеннями:
Автоматичний доступ до понад 116 млн судових рішень для глибокого аналізу;
Розширений пошук з 18 фільтрами для точного вибору судових справ;
Моніторинг розвитку справ і автоматичне додавання засідань до вашого календаря;
Прогноз результатів судових спорів на основі даних про подібні справи.
Отримайте доступ до цих переваг, замовивши індивідуальну презентацію LIGA360.
Читайте також: Батьківство зниклої безвісти особи, якщо немає рішення про визнання її померлою, підлягає встановленню в позовному провадженні: КЦС ВС
