Якщо є невиконане рішення іноземного суду про повернення дитини й компетентний орган держави, до якої вона має бути повернута, не надав згоду на юрисдикцію національних судів України, вирішення питання про визначення місця проживання дитини не належить до юрисдикції національних судів України. Якщо такі обставини встановлені судом України під час розгляду справи про визначення місця проживання дитини, то провадження в такій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Такі правові висновки, забезпечуючи єдність судової практики, зробила Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 18 вересня 2023 року у справі № 545/2247/18 (провадження № 61-6421сво23)).
Обставини справи
Після укладення шлюбу позивачка з чоловіком переїхала до Великої Британії, де в них народилася дитина. Стосунки між подружжям погіршилися, і в серпні 2018 року позивачка з дочкою виїхала до України. У вересні того ж року звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом про визначення місця проживання дитини з нею.
Після неодноразового розгляду справи апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Суд зазначив, що у справі підлягали встановленню обставини того, чи прижилася дитина за своїм місцем проживання, тобто чи стало воно для неї постійним і звичайним, з мотивів їх визначальності для встановлення юрисдикції спору. Такі обставини мають оцінюватися в сукупності з дотриманням якнайкращих інтересів дитини як на теперішній час, так і в майбутньому. Дитина проживала у Великій Британії від народження до 1,2 року, а в Україні проживає 4 роки 7 місяців. При оцінці «звичайності» або «постійності» місця проживання має значення найбільш актуальний період часу, що минув, а також вікові особливості дитини.
Дійшовши висновку про те, що Україна була звичайним місцем проживання дитини, апеляційний суд вважав, що спір про визначення її місця проживання підпадав під юрисдикцію судів України.
Позиція Верховного Суду
ОП КЦС ВС скасувала попередні судові рішення та закрила провадження у справі, вказавши на таке.
Під час розгляду справи суди з'ясували, що існують рішення Суду у справах сім'ї м. Портсмут та Суду у справах сім'ї м. Кройдон, ухвалені в червні й липні 2017 року, якими матері (позивачці) було заборонено вивозити дитину з території Англії та Уельсу.
Батько звернувся до уповноважених органів із клопотанням про забезпечення повернення дитини, й у вересні 2019 року Полтавський апеляційний суд, постанова якого була залишена без змін КЦС ВС, визнав незаконним вивезення й утримання матір'ю (позивачкою) на території України дитини, зобов'язав повернути дитину до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що під час провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (ч. 1 ст. 75 Закону «Про міжнародне приватне право»).
ОП КЦС проаналізувала п. «b» ч. 1 ст. 7 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (Гаазька конвенція про батьківську відповідальність 1996 року), відповідно до якого припиняється юрисдикція держави звичайного місця проживання дитини, коли дитина набуває нове постійне (звичайне для неї) місце проживання в іншій країні.
Для припинення юрисдикції такої держави мають існувати умови: а) дитина проживає в іншій державі не менше одного року; б) протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини; в) дитина адаптувалася до нового середовища. Юрисдикція такої держави припиняється за наявності цих умов у сукупності.
ОП КЦС ВС зробила висновок, що за наявності судового рішення про повернення дитини відповідно до положень Гаазької конвенції 1980 року, яке набрало законної сили, але залишається невиконаним, та відсутності наданої відповідно до Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року згоди компетентного органу іноземної держави, до якої підлягає поверненню дитина, на здійснення юрисдикції національними судами України вирішення питання про визначення місця проживання дитини не належить до юрисдикції національних судів України, а в разі встановлення вказаних обставин під час розгляду цивільної справи провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
За повідомленням Верховного Суду
Шукаєте ІТ-рішення для нотаріальних завдань? LIGA360 створена для ваших актуальних потреб. Аналізуйте законодавство, перевіряйте клієнтів, стежте за правовою картиною дня. Замовляйте LIGA360:Нотаріус за посиланням.
Читайте також:
