Чи може держава позбавити особу земельної ділянки через помилку органу влади, який раніше передав її у власність? І чи завжди повернення землі державі без компенсації порушує права власника? Відповіді на ці питання містяться в огляді практики Європейського суду з прав людини щодо земельних та пов'язаних із ними майнових спорів, підготовленому Верховним Судом. Документ охоплює вибрані рішення та ухвали ЄСПЛ у справах проти України, зокрема щодо витребування земель, скасування права власності, обмежень землекористування та знесення об'єктів нерухомості.
Одним із центральних питань огляду є відповідальність держави за помилки під час передачі земельних ділянок. ЄСПЛ виходить із того, що виправлення таких помилок може відповідати суспільним інтересам, однак не повинно покладати надмірний індивідуальний тягар на добросовісного власника. Зокрема, у справах Kryvenkyy v. Ukraine, Kosmatska v. Ukraine, Bilko and Others v. Ukraine та Shvedov and Others v. Ukraine Суд наголосив на значенні належної компенсації або іншого ефективного відшкодування за втрату майна.
Для адвоката важливо працювати з актуальною судовою практикою та законодавством без втрати часу на пошук у різних джерелах. LIGA360 об'єднує рішення Верховного Суду, ЄСПЛ, позиції органів адвокатського самоврядування та аналітику в одному середовищі. Дізнайтесь про можливості системи під час персональної презентації LIGA360.
Водночас сам факт позбавлення земельної ділянки не означає автоматичного порушення Конвенції. У справах Tverdokhlebova v. Ukraine та Samanyuk v. Ukraine ЄСПЛ враховував наявність доступних механізмів відшкодування та поведінку самих заявників. Окрему увагу Суд приділяє добросовісності й обачності набувачів, зокрема їхній обізнаності про спеціальний правовий статус земель, можливі обмеження та ризики скасування права власності.
Огляд також висвітлює спори щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, смуг відведення залізниць, рекреаційних і зелених зон, а також демонтажу об'єктів нерухомості. Узагальнена практика свідчить, що вирішальне значення має сукупна оцінка законності втручання, його суспільної мети, поведінки органів влади, добросовісності власника та реальної можливості отримати компенсацію. Саме ці обставини дозволяють визначити, чи було забезпечено справедливий баланс між публічними інтересами та правом особи на мирне володіння майном.
