Сьогодні, 16 жовтня, у офіційній газеті Верховної Ради "Голос України" опубліковано Закон № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім окремих положень.
Документом, зокрема, передбачені такі зміни до Земельного Кодексу:
Довірчий власник земельної ділянки має права та виконує обов'язки власника земельної ділянки (на відміну від застави).
З дня набуття особою права довірчої власності на земельну ділянку до довірчого власника переходять усі права та обов'язки власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, емфітевзису, суперфіцію, договорами про встановлення земельного сервітуту.
Довірчий власник земельної ділянки, якщо це передбачено договором, за яким встановлюється довірча власність, може передавати земельну ділянку в користування третім особам лише на праві оренди з такими особливостями:
- строк оренди землі припиняється з моменту звернення стягнення на земельну ділянку;
- орендар не може здійснювати на земельній ділянці будівництво, видобування корисних копалин або здійснювати поліпшення, які неможливо відокремити від земельної ділянки без завдання шкоди.
Якщо це передбачено договором, за яким встановлюється довірча власність, довірчий власник має право укладати договори про встановлення земельних сервітутів. Строк таких сервітутів припиняється з моменту звернення стягнення на земельну ділянку.
Також у Законі міститься положення щодо права довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором.
Слідкувати за діями кредитора стосовно вашої нерухомості, зручно в сервісі SMS-Маяк.
Так, за договором про встановлення довірчої власності одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) на праві довірчої власності для забезпечення зобов'язання боржника за кредитним договором, договором позики.
Крім того, зазначені правові наслідки порушення зобов'язання боржником.
У разі прострочення виконання боржником основного зобов'язання довірчий власник має право звернути стягнення на об'єкт довірчої власності за умови, що строк прострочення перевищує 20 календарних днів. У разі прострочення боржником виконання частини основного зобов'язання довірчий власник має право звернути стягнення на об'єкт довірчої власності, якщо прострочення виконання боржником основного зобов'язання триває більше 30 календарних днів.
У Господарському процесуальному кодексі змінені, зокрема, деякі положенян щодо доказів.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
Визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У Кодексі України з процедур банкрутства визначено, що дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об'єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов'язкового звернення стягнення на об'єкт довірчої власності.
Об'єкт довірчої власності не може бути включено до ліквідаційної маси довірчого власника або довірчого засновника.
Крім того, у Законі міститься заборона вимагати подання звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовим особам, а також особами, які відповідно до Закону «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, якщо обов'язковість такої оцінки не встановлена законом.
Органам, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, матеріальних або нематеріальних активів, у тому числі здійснення будівництва об'єктів.
Скасовується сплата пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Крім того, у Прикінцевих положеннях Закону зазначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті повинні перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Також визначені випадки, коли пайова участь не сплачується.
Рішення наглядової ради акціонерних товариств щодо обрання аудитора (аудиторської фірми) товариства для проведення аудиторської перевірки діють не довше ніж до 1 січня 2021 року.
Довірчою власністю не може бути забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором, який був укладений до набрання чинності цим Законом, а так само зобов'язань, які виникли внаслідок зміни (реструктуризації, рефінансування) зобов'язань за договором, укладеним до набрання чинності цим Законом.
Як вже писала ЮРЛІГА, ВР скасовує пайовий внесок на інфраструктуру і змінює господарський процес.
Нагадуємо, що цей Закон Верховна Рада прийняла 20 вересня 2019 року.
