Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 2 жовтня 2026 року у справі № 916/2880/25 визначила, чи може первісний лізингоодержувач вимагати повернення сплачених коштів після передання прав та обов'язків за договором фінансового лізингу іншій особі. Суд дійшов висновку, що набуття новим лізингоодержувачем права власності на майно не є підставою для автоматичного стягнення попередніх платежів за статтею 1212 ЦК України.
Спір виник після того, як первісний лізингоодержувач, частково сплативши вартість автомобіля, передав іншій особі всі права та обов'язки за договором. Новий лізингоодержувач виконав решту зобов'язань і став власником майна. Попередній лізингоодержувач вимагав стягнення 2,43 млн грн, вважаючи, що відповідач безпідставно збагатився за його рахунок.
Аргумент, який колись допоміг виграти справу, не обов'язково буде переконливим сьогодні: Верховний Суд може змінити підхід або відступити від попередньої позиції. У ресурсі "Судова робота" в LIGA360 можна знаходити актуальні позиції ВС та бачити відомості про відступлення від них або втрату чинності. Замовте демо LIGA360, щоб побачити, як ці інструменти допомагають готувати правову позицію.
Верховний Суд наголосив, що часткова сплата лізингових платежів не означає поступового набуття права власності на предмет лізингу. Якщо передання прав та обов'язків відбулося на підставі чинного договору, саме його умови визначають можливість компенсації попередніх платежів. Відсутність відповідної домовленості не створює самостійного грошового зобов'язання нового лізингоодержувача.
Водночас Суд роз'яснив, що відсутність окремої грошової компенсації не свідчить про безоплатність договору. Новий лізингоодержувач разом із правами на майно приймає подальші зобов'язання, а первісний звільняється від їх виконання.
Докладніше про правові наслідки заміни лізингоодержувача, застосування положень про безпідставне збагачення та відступ Верховного Суду від попередньої практики читайте в повній аналітичній статті.
