Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду роз'яснила, що не можна оскаржити в апеляційному порядку визначення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого або прокурора щодо проведення позапланової документальної перевірки, оскільки в ч. 1 ст. 309 КПК це не передбачено.
Крім того, ч. 3 ст. 309 КПК встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже, таким чином реалізується право людини на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді. Тому ВС підтвердив обгрунтованість відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог ч. 4 ст. 399 КПК.
ВС вказав на необгрунтованість посилань позивача на те, що апеляційний суд залишив без уваги загальні принципи кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК. Це не грунтується на законі, оскільки неприпустимо подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.
Суд також зазначив, що відмова у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
У постанові Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 про прийнятність скарги у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Постанова у справі № 757/2200/17-к (№ 51-448км17) була винесена 15 лютого.
Усі рішення судів ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо ви ще не користуєтеся системою, то рекомендуємо замовити тестовий доступ або придбати VERDICTUM.
