ПИТАННЯ:
Існує приватне підприємство з одним засновником, який бажає передати усі свої корпоративні права іншій особі. Проте у засновника немає такого органу управління, як загальні збори, і не ведеться протокол. Як правильно оформити рішення засновника про передачу своїх прав для наступної подачі державному реєстраторові?
ВІДПОВІДЬ:
Почнемо з того, що охарактеризуємо підприємство, яке продається. Виходячи з норм Господарського кодексу, ми маємо справу з унітарним приватним підприємством. Саме питання наявності в нім корпоративних прав є дискусійним (см матеріал "ЮРИСТ & ЗАКОН" Чи "виникають корпоративні права в унітарному підприємстві"?). Але в даному випадку він не принциповий.
Звернемо увагу на визначені ст. 113 Господарського кодексу особливості такого підприємства. Зокрема, його засновниками можуть бути одно або декілька фізичних осіб або юридична особа частки права. Інші особливості приватних підприємств мали бути визначені спеціальним законом, якого досі немає.
Тому держоргани, зокрема Держкомпідприємництва, в листі № 2571 від 15.03.2011, рекомендують орієнтуватися на загальні норми Господарського і Цивільного кодексів. На підставі цих норм робиться висновок про те, що єдиним засновницьким документом для приватного підприємства незалежно від числа учасників являється статут, в якому і визначаються усі найістотніші правила діяльності підприємства.
Отже, передусім потрібно перевірити, чи не прописаний в статуті порядок заміни засновника (або прийняття додаткових засновників). Якщо ці норми прописані - залишається лише послідувати їм.
Але, з високою вірогідністю, таких норм в статуті немає. В цьому випадку варто звернути увагу на ч. 3 ст. 29 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців". У ній, окрім інших документів, що підтверджують зміну складу засновників, передбачені заява, договір або інший документ про перехід або передачу частини учасника в статутному капіталі суспільства.
Відмітимо відразу, що приведене формулювання може спричинити проблеми. За бажання держреєстратор цілком може заявити, що в нормі Закону йдеться виключно про хозобществах і тому до приватного підприємства вона не застосована. Проте така відмова з дуже високою вірогідністю успіху можна оскаржити в суді. Причиною для такої упевненості служить, окрім іншого, те, що законодавство не містить прямої заборони на реєстрацію зміни засновника приватного підприємства на підставі вказаних документів.
У свою чергу, лист Мінюсту № 19-34-1397 від 19.10.2005 говорить нам про те, що корпоративні права в приватному підприємстві можуть бути предметом будь-якої угоди, не забороненої законом.
На підтвердження цієї позиції можна привести лист Держкомпідприємництва № 3742 від 24.05.2007, в якому чітко вказані приклади договорів, які можуть підтверджувати факт передачі прав засновника приватного підприємства і повинні подаватися держреєстраторові. Серед них, наприклад, договір купівлі-продажу, міни.
Крім того, цілком достатньо і заяви засновника про передачу прав засновника третій особі. У цій заяві мають бути положення про передачу майнових, немайнових прав і обов'язків іншій особі, відсутності яких-небудь претензій і т. д.
Проте детальніших вимог до цього документу в законодавстві не передбачено, тому використовувати його ми б не порекомендували. А ось з договором такої проблеми немає. Тому для реєстратора цілком досить договору купівлі-продажу 100 % корпоративних прав в приватному підприємстві.
Реєстрацію змін може провести або директор підприємства (якщо він не змінився при зміні власника), або новий власник, або уповноважене ким-небудь з них особа.
Але раніше ми все ж рекомендуємо звернеться до конкретного держреєстратора, який і проводитиме реєстрацію зміни складу учасників, для того, щоб з'ясувати його позицію із заданого питання.
