Інститут відступного закріплений в Цивільному кодексі (далі - ГК)але незважаючи на просте формулювання, поняття і деякі аспекти відступного залишаються спірними як в теорії, так і на практиці.
На жаль, ця проблема є мало вивченою вітчизняними ученими, усі наукові дослідження, що стосуються договору відступного, присвячені, як правило, іншим темам.
Поняття договору про передачу відступного (далі - Договір) дане в ст. 600 Цивільного кодексу, згідно якої зобов'язання припиняється за згодою сторін в результаті передачі боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна). Розмір, терміни і порядок передачі відступного встановлюються сторонами самостійно.
До форми такого договору застосовується норма ст. 654 ГК: "Зміна або розірвання договору здійснюється в тій же формі, що і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлене договором або законом або не витікає із звичаїв ділового обороту".
Цікавою є позиція, яка простежується в рішенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 2-663/09. У цій справі між позивачем і відповідачем був укладений договір безвідсоткової позики при умові, що відповідач зобов'язується впродовж семи днів після вимоги позивача повернути борг або передати відступне.
Хоча договір про передачу відступного не був нотаріально завірений, суд визнав його дійсним і зобов'язав відповідача передати відступне позивачеві.
Правова природа договору відступного
Згідно теорії реальним є договір, який вважається ув'язненим не з моменту досягнення сторонами угоди, а з моменту здійснення першої дії, а консенсусним - договір, для укладення якого досить досягнення угоди сторін.
Виходячи з норми ст. 600 ГК, можна зробити висновок, що зобов'язання припиняється не просто за згодою сторін, а в результаті передачі боржником кредиторові відступного, тобто договір про передачу відступного вважається ув'язненим не з моменту досягнення згоди сторонами, а з моменту здійснення дії. Це стосується як ситуацій, коли договір про передачу відступного укладений після порушення первинного зобов'язання, так і коли умова про передачу відступного обумовлена при укладенні первинного договору.
Договір про передачу відступного - реальний договір |
Такий висновок виходить не лише з аналізу ст. 600 ГК, а і простежується в практиці розгляду таких справ судами.
У рішенні господарського суду Херсонської області у справі № 10/242-06 було встановлено, що посилання відповідача на припинення зобов'язання шляхом передачі відступного не відповідає дійсності, оскільки згідно ст. 600 ГК зобов'язання припиняється в результаті передачі відступного. Проте, як стверджує сам відповідач, майно, яке він вважає відступним, не було передано позивачеві.
Враховуючи вищесказане, договір про передачу відступного обгрунтовано розглядати як реальний.
Момент припинення первинного зобов'язання
Окремо слід згадати про момент припинення первинного зобов'язання при укладенні договору передачі відступного.
Для того, щоб відповісти на це питання, слідує знову звернеться до ст. 600 ГК, в якій сказано, що зобов'язання припиняється за згодою сторін в результаті передачі боржником відступного кредиторові. Тобто моментом припинення основного зобов'язання буде саме момент передання відступного.
Коли ж можна укладати договір про передачу відступного? До або після порушення первинного договору? Це питання є спірним, адже дійсно договір відступного, ув'язнений після невиконання договору, має багато спільного з санкціями за невиконання договору. Але згідно ст. 600 ГК України терміни ув'язнення цього договору встановлюються сторонами.
Договір передачі відступного може бути укладений як до, так і після порушення первинного зобов'язання |
Отже, законодавчих обмежень, що стосуються того, коли укладати договір передачі відступного, - до або після порушення первинного зобов'язання - ні, з чого виходить, що цей договір може бути укладений як до, так і після порушення первинного зобов'язання.
Співвідношення новації і відступного
Новація - це заміна первинного зобов'язання новим, при цьому виникає абсолютно нове зобов'язання, яке вже не пов'язане з первинним. Тобто зберігається правовий зв'язок між сторонами.
Але чи зникає правовий зв'язок між сторонами при укладенні договору відступного? Фактично припиняє існувати старе зобов'язання, але замість нього з'являється нове. Наприклад, замість передачі грошей боржник зобов'язується передати майно.
Так в чому ж тоді різниця між новацією і відступним? Різниця полягає в тому, що при новації виникає абсолютно нове зобов'язання і боржник відповідатиме за невиконання саме цього нового зобов'язання. Що ж до договору відступного, то у разі його невиконання кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання, оскільки згідно ст. 600 ГК основне зобов'язання припиняється тільки в результаті передачі відступного.
Неоднозначно вирішується це питання в судовій практиці. Наприклад, по рішенню Господарського суду Миколаївської області у справі № 9/335/07 основне зобов'язання, яке полягало у виплаті грошової торби, повинне було припинитися в результаті укладення договору відступного. Відступним виступала земельна ділянка. Після невиконання договору відступного кредитор звернувся до суду за визнанням його права на цю земельну ділянку. Позов був задоволений.
У даному контексті можна згадати думку, висловлену в статті Головчина Л. Р. "Новація як один із способів припинення зобов'язання" 1. У ній сказано, що на відміну від інших договорів сторін, які мають наслідком припинення зобов'язання, у тому числі відступного, новація не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає погоджене ними нове зобов'язання.
Співвідношення запоруки і відступного
Спочатку відступне розглядалося як один з різновидів запоруки. Це означало, що контрагенти під страхом втрати предмета, переданого в якості запоруки при укладенні зобов'язання, могли у будь-який час відмовитися від виконання зобов'язання, при цьому само зобов'язання припинялося. "Завдаткові" умови визначали і характерні особливості відступного - відповідний предмет повинен був вноситися при самому укладенні зобов'язання; відмовитися (відступитися) від зобов'язання могла будь-яка із сторін, але якщо відмовлялася сторона, що внесла запоруку, вона цю запоруку втрачала, а якщо відмовлялася сторона, що отримала запоруку, вона зобов'язана була повернути своєму контрагентові подвійну суму запоруки (відступного).
Проте вітчизняній доктрині була відома і інший різновид відступного - як права кожної із сторін за договором відмовитися надалі від виконання договору із сплатою іншій стороні певної грошової суми.2
У сучасному понятті "відступне" має саме друге значення, яке було відоме вітчизняній доктрині.
Суть відступного передбачає заміну виконання зобов'язання якимись іншими діями. Хоча в ст. 600 ГК і сказано, що розмір відступного встановлюється сторонами, тобто може і не співпадати з розміром основного зобов'язання, все ж суть відступного припускає рівноцінну заміну. У випадках же заміни відступного запорукою зобов'язання виконується не в повному об'ємі.
Цю думку підтримує і Бойком А. О., який у своїй статті "Характерні функції завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання" 3 пише, що сторони можуть домовиться про те, що при невиконанні зобов'язання їх відповідальність буде обмежена лише сумою запоруки. Така запорука називається відступним.
У літературі останніх років перетворення запоруки на відступне розглядалося в негативному значенні як ослаблена відповідальність невиправданого контрагента, що звільняє його від реального виконання зобов'язання.
Те, що відступне має бути рівним основному зобов'язанню і, відповідно, завдаток не може оцінюватися як відступне, простежується і в судовій практиці. Актуальним у даному контексті являється рішення Судакского міського суду Автономної республіки Крим у справі № 2-138/08, в якому позивач просив суд визнати договір відступного дійсним. У даній справі позивач в якості завдатку за купівлю квартири і земельної ділянки передав відповідачеві 52500 гривен. Після цього відповідач повідомив позивача про неможливість продажу позивачеві квартири і земельної ділянки в повному об'ємі. Сторони домовилися про передачу позивачеві в якості відступного 1/2 квартири і земельної ділянки. Тобто в даному випадку сума завдатку складала 1/2 вартості майна. У судовому рішенні сума відступного відповідачеві дорівнювала сумі, яка була передана позивачем.
Об'єкти відступного
Що стосується об'єктів відступного, то законодавчого обмеження для об'єктів відступного не встановлено. Таким чином, сторони вільні у виборі об'єкту відступного. У ст. 600 ГК вказані лише приблизні об'єкти, такі як гроші або майно, але цей перелік не є винятковим. Таким чином, об'єкт відступного може виступати як у формі майна або грошових коштів, так і у формі надання послуг або виконання робот.
Відступне є за своєю природою способом припинення основного зобов'язаньа, але в законодавстві не передбачено вимоги про те, що договір відступного може бути укладений тільки за наявності первинного договориу якому закріплено зобов'язання. У ст. 600 ГК вказано, що відступне - це вид припинення зобов'язання, але не вказано, якого саме зобов'язання. Отже, застосування відступного в недоговірних зобов'язаннях формальне можливо. Але тоді виникає питання про форму такого договору. Він має знаходитися в такій же формі, як і основне зобов'язання. У ситуації деліктного зобов'язання ми стикаємося з проблемою форми договору відступного. На жаль, в законодавстві немає відповіді на це питання, хоча формальне застосування відступного не обмежено тільки договірними зобов'язаннями.
Що стосується розмірів відступного, то виходячи зі змісту ст. 600 ГК, можна дійти висновку про відсутність вимоги про збіг розмірів основного зобов'язання і відступного. У ст. 600 ГК сказано, що розміртерміни і порядок передачі відступного встановлюються сторонами.
Недійсність договору відступного
У загальній теорії права під недійсним договором мається на увазі договір, який хоч і спрямований на встановлення прав і обов'язків, насправді не призводить до їх настання через порушення норм законодавства.
Згідно ст. 216 ГК у разі недійсності договору кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі усе, що вона отримала в результаті цього договору, а у разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість отриманого.
Якщо у зв'язку з виконанням договору інша сторона або третя особа зазнало збитків або морального збитку, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Тобто основним наслідком недійсності є саме двостороння реституція і відшкодування збитку, якщо він був причинний.
Особливих наслідків визнання недійсним договори відступного законом не встановлено. Недійсність цього договору має такі ж наслідки, як і недійсність інших видів договорів.
Але оскільки відступне по своїй суті є способом припинення первинного зобов'язання, у разі визнання договору відступного недійсним і повернення вже переданого відступного, ми виявляємося за ситуації, коли первинне зобов'язання не було припинене і підлягає виконанню.
Це підтверджується і практикою розгляду таких справ судами. У рішенні Господарського суду Черкаської області у справі № 18/2581 договір про передачу відступного було визнано недійсним, т. до. був визнаний недійсним первинний договір і тому не сталося повернення до первинного зобов'язання.
З точки зору самої суті договору відступного можна зробити висновок про те, що ще одним специфічним наслідком визнання цього договору недійсним є повернення до первинного зобов'язання.
ВИСНОВОК:
Підводячи підсумки проведеного дослідження, можна дійти наступних висновків.
У законодавстві питанню договору відступного приділено мало уваги. Визначення його дане в ст. 600 ГК України, але незважаючи на лаконічне формулювання цієї статті, на практиці застосування договору відступного виникає безліч питань.
По своїй суті договір передачі відступного :
є способом припинення первинного зобов'язання;
є реальним договором.
Розмір відступного не встановлений законодавчо, але виходячи з суті цього договору, можна дійти висновку, що його розмір повинен відповідати розміру основного зобов'язання.
Одним з особливих наслідків недійсності цього договору є повернення до первинного зобов'язання.
Відмінність договору відступного від новації полягає в тому, що при новації виникає абсолютно нове зобов'язання, а при відступі можливе повернення до первинного зобов'язання.
________________
1. Головчин Л. Р. Новація як один із способів припинення зобов'язання. Університетські наукові записки. - № 1. - 2009. - ст. 172 - 177;
2. Шилохвост О. Відступне - спосіб припинення зобов'язання. // Російська юстиція, 1998, № 11;
3. Жваво А. О. Характерні функції завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання. Журнал Київського університету права. - № 3. - 2010. - ст. 155 - 159.
