Екологічний податок у 2025 році: зобов'язані суб'єкти, ставки та передбачені законом пільги

Екологічний податок є ключовим фіскальним інструментом, що стимулює суб'єктів господарювання до зменшення негативного впливу на довкілля. У 2025 році його значення зростає у зв'язку з:

• посиленням державної політики у сфері охорони довкілля;

• зобов'язаннями України в межах євроінтеграції - зокрема, імплементацією директив ЄС, які передбачають принцип «забруднювач платить»;

• необхідністю фінансування природоохоронних заходів за рахунок цільових надходжень від податку;

• зростаючою роллю екологічного комплаєнсу для бізнесу - екологічний податок виступає індикатором екологічної відповідальності та дотримання законодавства.

Отже, екологічний податок виконує не лише фіскальну, а й регуляторну функцію, стаючи елементом ширшої системи зеленого переходу.

Екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що сплачують із фактичних обсягів різних викидів, скидів, розміщення відходів у довкіллі, тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, що регламентується статтями 240 - 250 Податкового кодексу України.

16 липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», який 22 липня 2025 року направлено на підпис Президенту України. Документ покликаний синхронізувати положення Податкового кодексу України з нормами Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», який набрав чинності вже 8 серпня 2025 року.

Навіщо це потрібно?

Екологічний податок в Україні сплачують суб'єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу, скиди у водні об'єкти, розміщують відходи або утворюють радіоактивні відходи.

Наразі адміністрування екологічного податку здійснюється на підставі даних з дозвільної документації - зокрема, дозволів на викиди в атмосферне повітря, спеціальне водокористування тощо.

Однак із 8 серпня 2025 року розпочне діяти нова система: зазначені дозволи поступово замінюються інтегрованими довкіллєвими дозволами (ІДД). Перехідний період триватиме чотири роки: у цей час суб'єкти можуть працювати як за старою, так і за новою моделлю. Після завершення перехідного періоду попередні дозволи втрачають чинність.

У чому суть змін?

• обчислення податкових зобов'язань (зокрема екологічного податку та рентної плати за спеціальне використання води) на підставі даних з ІДД;

• обов'язок органів, які видають інтегровані дозволи, передавати до податкових органів перелік суб'єктів господарювання, яким видано такі дозволи.

Завдяки цим змінам фіскальні органи зможуть коректно адмініструвати податки на основі нової дозвільної системи без прогалин у контролі.

Чого очікувати бізнесу?

Для операторів установок, що підпадають під сферу дії Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», зміниться порядок подачі даних для розрахунку екологічного податку. Протягом перехідного періоду (до 2029 року) можливе паралельне застосування як старих, так і нових дозволів, однак у Податковому кодексі вже фіксується роль ІДД як основного джерела для визначення податкових зобов'язань.

Хто є платником екологічного податку?

Суб'єкти господарювання, юридичні особи (у тому числі ті, що не провадять підприємницької діяльності), бюджетні, громадські та інші установи й організації, а також постійні представництва нерезидентів, які здійснюють діяльність на території України, та здійснюють:

• викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

• скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

• розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);

• утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

• тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Не є платниками податку:

• суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

• суб'єкти, зазначені у пункті 240.1 статті 240 ПКУ, які здійснюють викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб'єкти зобов'язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов'язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

• суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:

- до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства - виробника такого джерела;

- здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов'язаної з такими відходами;

• державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронення тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно забруднених об'єктів.

Об'єктом і базою оподаткування екологічного податку є:

• обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

• обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти;

• обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання;

• обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

• обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

База оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік.

Ставки податку визначені положеннями відповідних статей Податкового кодексу України:

• за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення - ст. 243 Податкового кодексу України,

• за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти - ст. 245 Податкового кодексу України;

• за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - ст. 246 Податкового кодексу України;

• за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) - ст. 247 Податкового кодексу України;

• за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк - ст. 248 Податкового кодексу України.

Порядок обчислення екологічного податку

Суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку. У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Суми податку, який справляється:

• за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою, визначеною пунктом 249.3 статті 249 Податкового кодексу України;

• за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів скидів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою, визначеною пунктом 249.5 статті 249 Податкового кодексу України;

• за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), обчислюються платниками податку - експлуатуючими організаціями (операторів) атомних електростанцій, включаючи експлуатуючі організації (оператори) дослідницьких реакторів, самостійно щокварталу на основі показників виробництва електричної енергії, ставки податку, а також пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів виходячи з фактичного об'єму радіоактивних відходів, утворених за базовий податковий (звітний) період, і з фактичного об'єму радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року, та коригуючого коефіцієнта за формулою, визначеною пунктом 249.7 статті 249 Податкового кодексу України;

• за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, обчислюються платниками податку - виробниками радіоактивних відходів самостійно щокварталу на підставі ставок податку, наведених у пункті 248.1 статті 248 Податкового кодексу України, та пропорційно строку зберігання таких відходів понад установлений строк за формулою, визначеною пунктом 249.8 статті Податкового кодексу України.

Порядок подання податкової звітності та сплати податку - базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:

• за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів;

• за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк - за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах.

Платники податку перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, однією платіжною інструкцією на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, до контролюючого органу, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій.

Якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Особливості сплати екологічного податку

• Платник податку, який має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів у межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ) різні), то такий платник податку зобов'язаний подати до відповідного контролюючого органу за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів податкову декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об'єкта окремо;

• платник податку, який має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів у межах одного населеного пункту (села, селища або міста) або за його межами, то такий платник податку може подавати до відповідного контролюючого органу одну податкову декларацію податку за такі джерела забруднення;

• платник податку, який перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, - такий платник може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста, за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради).

У 2025 році екологічний податок лишається не просто інструментом наповнення бюджету, а й маркером екологічної свідомості бізнесу. Його ефективне застосування - це не лише про цифри у звітності, а про вибір на користь сталого розвитку, прозорості та відповідального ставлення до довкілля. Саме такий підхід відповідає сучасним викликам і відкриває нові можливості для українських підприємств у межах євроінтеграційного курсу.

Леся Багінська,

адвокат, юрист з  екологічного комплаєнсу

та ESG-регулювання