Підписання 22 березня 2012 року Президентом України Закону "Про охоронну діяльність" (далі Закон)безумовно, розцінюється як дуже значуща подія для учасників ринку охоронних послуг.
До ухвалення Закону цей напрям господарської діяльності реглировалось нормативними актами МВС України, що постійно міняються, з подальшими змінами Ліцензійних умов, різними відомчими інструкціями. З появою Закону "Про охоронну діяльність" тепер уже на законодавчому рівні визначені функції охоронної діяльності, її види і способи здійснення.
Новим Законом передбачені обмеження відносно участі охоронних підприємств у виконанні судових рішень, і врегулюванні з їх допомогою різних конфліктних ситуацій, що раніше широко практикувалося певними "особами" при з'ясуванні стосунків з приводу власності, нерухомості і так далі
|
Геннадій Беседа |
Тепер працівники охоронних підприємств отримали право законно вимагати дотримання правопорядку на території, що охороняється ними, затримувати (з обов'язковим повідомленням в територіальний орган внутрішніх справ) правопорушників і протидіяти їм з використанням спеціальних засобів і заходів фізичної дії, проводити огляд речей і транспортних засобів (при згоді на це громадян), вилучати речі і документи що є предметом і знаряддями правопорушення, перевіряти документи що засвідчують особу і тому подібне
При укладенні договори із замовником послуг суб'єктові охоронної діяльності, згідно із Законом, досить лише ознайомитися з документами що підтверджують право власності замовника охоронних послуг на об'єкт охорони, або правомірність володіння або користування ім. Раніше була потрібна обов'язкова наявність копій цих документів у охоронного підприємства, що породжувало досить конфліктів охоронного підприємства із замовниками послуг і органом контролю.
Транспорт реагування суб'єкта охоронної діяльності тепер являється спеціальним транспортом і може бути обладнаний світловими і звуковими сигналами.
Законом так само визначене обов'язкове навчання і підвищення кваліфікації охоронного персоналу підприємств. Проте Закон не визначає, яким саме документом підтверджується навчання, перепідготовка і підвищення кваліфікації охоронців. Це може бути свідоцтво державного зразка, яке мають право видавати підприємства і учбові заклади Міністерства освіти і науки, що мають ліцензії, молоді і спорту України, або підготовка охоронців може вестися на самому охоронному підприємстві - за наявності тільки учбових програм затверджених в порядку визначеному Законом. Звідси витікає, що цей пропуск тлумачитиме у свою користь орган контролю
На жаль, Закон не містить ліцензійних умов для охоронної діяльності і порядку контролю за їх виконанням суб'єктами господарської діяльності, але містить багато загальних норм, реалізація яких можлива тільки за наявності великої кількості підзаконних актів, які орган ліцензування (зараз це МВС України) може не квапитися приймати.
У течії 6 місяців органу ліцензування належить розробити і ухвалити документи дозвільного характеру, визначальні :
- умови охорони небезпечних і цінних вантажів при перевезеннях;
- порядок устаткування відповідними світловими і звуковими сигналами транспорту реагування суб'єкта охоронної діяльності;
- перелік спеціальних засобів, порядок їх придбання, зберігання і видачі охоронному персоналу підприємств;
- вимоги до укрепленности, оснащенню і технічному забезпеченню пультів централізованого спостереження.
Сфера дії Закону распостраняется тільки на суб'єктів господарської діяльності, що надають послуги з охорони власності і громадян. На жаль, дія цього Закону не распостраняется на власні служби охорони різних підприємств і організацій, які по колишньому керуватимуться відомчими нормативними актами, і для яких не є обов'язковими встановлені Законом вимоги до охоронного персоналу. Звідси витікає, що даний Закон не визначає єдиних стандартів здійснення охоронної діяльності в Україні.
Г. В. Бесіда, юрисконсульт групи підприємств ТОВ "Позавідомча охорона".
