9 березня 2011г. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про старанне виробництво" і деяких інших законодавчих актів України відносно вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів і інших органів (посадовців) ". Основним завданням останнього являється не лише поліпшення рівня роботи державних виконавців, але і реалізація в життя ряду заходів, необхідних для повного, своєчасного і реального виконання рішення.
Порядок проведення старанних дій
Необхідно уточнити, що згідно ст. 32 заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на грошові кошти і інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони знаходяться у інших осіб або що належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), прибутки, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачу певних предметів, вказаних в рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Так, ст. 11 Закону передбачає розширений спектр прав виконавця, серед яких можливість накладати арешт на грошові кошти і інші цінності боржника, у тому числі на засоби, що знаходяться на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Грошові кошти є об'єктом громадянських прав і, відповідно, предметом стягнення по зобов'язаннях боржника. Торкаючись проблемних сторін звернення стягнення на грошові кошти, слід назвати і деякі їх особливості як об'єкту цивільного права.
Слід зазначити, що законодавець в ст. 177 ГКУ встановив, що об'єктами громадянських прав є речі, у тому числі гроші і цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Ст. 192 ГКУ встановлює, що законним платіжним засобом, обов'язковим до прийому за номінальною вартістю на усій території України, є грошова одиниця України - гривна. Грошові кошти, як в готівковій формі, так і безготівкові гроші, які формуються у вигляді записів на відповідних видах банківських рахунків, є предметом стягнення, згідно ЗУ "Про старанне виробництво".
Отже, торкнемося практичної сторони звернення стягнення на грошові кошти. Згідно п. 5.1.1. Інструкції про порядок проведення старанних дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 г № 74/5, готівкові засоби, виявлені у боржника, вилучаються, про що державний виконавець складає акт. Вилучення робиться за участю понятих, боржника, його представника (для юридичних осіб), представника або членів сім'ї боржника (для фізичних осіб). Акт складається в двох екземплярах, перший залишається в старанному виробництві, другий - вручається боржникові під розписку в першому екземплярі.
У ст. 65 ЗУ "Про старанне виробництво" передбачено, що грошові кошти юридичної особи, яка є боржником по старанному виробництву, підлягають невідкладному вилученню з каси або інших сховищ після їх виявлення, яке супроводжується складанням Акту державним виконавцем. Копія цього документу вручається уповноваженому представникові боржника під розпис в оригіналі.
Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного робочого дня зараховується на депозитний рахунок відповідного органу державної старанної служби для покриття витрат на проведення старанних дій і на покриття боргу по старанних документах, а також на повернення авансового внеску, якщо такий мав місце. Засоби, що залишилися після покриття усіх вимог стягувачів, повертаються боржникові. Старанний збір перераховується на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку інших надходжень спеціального фонду. Суми коштів, необхідних для покриття витрат на проведення старанних дій, спрямовуються в спеціальний реєстраційний рахунок для обліку інших надходжень спеціального фонду після винесення постанови про стягнення з боржника вказаних витрат.
Готівкові грошові кошти в іноземній валюті в той же термін здаються державним виконавцем до банківських установ або іншій фінансовій установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати старанного збору і витрат на проведення старанних дій. При цьому, державний виконавець зобов'язує банк здійснити продаж і зарахувати засоби від продажу на депозитний рахунок органу державної старанної служби впродовж семи днів.
Ст. 45 ЗУ "Про старанне виробництво" передбачає порядок виплати грошових сум. На підставі письмової заяви стягувача - фізичної особи або його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на вказаний їм рахунок у банку або другом фінансовій установі або прислані на адресу стягувача поштовим переказом, який здійснюється за його рахунок, окрім перекладу аліментних сум.
Юридичній особі, виступаючій стягувачем по старанному виробництву, стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем в установленому порядку на визначені його представником у відповідній заяві розрахункові рахунки.
Необхідно відмітити, що якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем впродовж одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної старанної служби, ці суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому Державним казначейством України.
Примусові заходи
Розглянутий вище порядок проведення старанних дій з вилучення грошових коштів боржника здається одним з найреальніших, швидших і ефективніших способів стягнення боргу. На додаток до всього, згідно законодавства, боржник зобов'язаний утримуватися від здійснення дій, які роблять неможливим або утрудняють виконання рішення. Він також зобов'язаний надавати в строк, встановлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої прибутки і майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках або інших фінансових установах.
Але, частенько, боржник в старанному виробництві, як фізична особа, так і керівник юридичної особи, отримуючи постанову про відкриття старанного виробництва або вимогу державного виконавця про надання достовірної інформації відносно грошових коштів і майна, акумулює усі свої сили, ступаючи на стежку протистояння і усіма уявними і немислимими способами намагається затягнути процес виконання рішення для виведення активів.
Так, грошові кошти фізичної особи зазвичай зберігаються в сейфі в житлі. Згідно ст. 30 Конституцій України кожному гарантується недоторканість житла, не допускається проникнення в житло або інше володіння особи, проведення в них огляду або обшуку окрім мотивованого рішення суду.
У зв'язку з цим, посилаючись на норми ст. 11 ЗУ "Про старанне виробництво", керуючись Методичними рекомендаціями про порядок підготовки і напряму державними виконавцями до суду представлень і заяв, повинен звернутися до суду з уявленням про постанову мотивованого рішення про примусове проникнення в житло або інше володіння боржника - фізичного або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника або майно і засоби, що належать боржникові від інших осіб.
В порядку ст. 376 ГПК України суд негайно розглядає уявлення державного виконавця про примусове проникнення в житло або інше володіння особи, без виклику або повідомлення сторін і інших зацікавлених осіб за участю державного виконавця.
В процесі виконання рішень за наявності мотивованого рішення суду про примусове проникнення в житло або інше володіння фізичної особи, державний виконавець, може: безперешкодно входити на земельні ділянки, в житлові і інші приміщення боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника або майно і засоби, що належать боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, при необхідності, примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішньої справи, опечатує такий приміщення, заарештовує, опечатує і вилучає належить боржник майно, який там знаходиться і на який згідно із законом можливо обернув стягнення.
Отже, тримаючи в руках мотивоване рішення суду про примусове проникнення в житло або інше володіння фізичної особи, при виявленні державним виконавцем в житлі або іншому володінні боржника готівкових грошових коштів, державному виконавцеві належить з'ясувати факт приналежності цих грошей боржникові, враховуючи норму ст. 61 СК України, яка передбачає, що об'єктом права загальної спільної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші прибутки, отримані одному з подружжя.
Згідно ч. 6 ст. 52 Закони України "Про старанне виробництво" і Методичним рекомендаціям про порядок підготовки і напряму державними виконавцями до суду представлень і заяв, у випадку якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, яка визначається судом за уявленням державного виконавця.
Тобто, фактично в законі чітко прописаний порядок дій державного виконавця по вилученню грошових коштів боржника, але на сьогодні, застосування на практиці таких повноважень, державними виконавцями частенько не практикується. Чи пов'язано це з тією немислимою кількістю старанних виробництв, що знаходяться на виконанні в органах виконавчої влади, суб'єктивного страху державного виконавця за свою безпеку, вплив зовнішніх чинників в особі вищестоящих і іноді зацікавлених осіб в неповному використанні виконавцем наданих йому прав? Або ж це банальний відгомін некомпетентності і парадоксальне незнання основ законодавства, яким необхідно керуватися в процесі примусового виконання рішення?
Стела Кароян, юрист юридичної компанії "ДЕГА Консалтинг"
