Юрист - професія консервативна. Це Вам скаже людина навіть не має ніякого відношення до юриспруденції і жодного разу в житті що не стикається з представниками "правового цеху". Ту ж думку можна почути і від працюючих під керівництвом Феміди. З одного боку це вірно, адже своїм видом і вчинками, поглядами і спрямуваннями юристи повинні вселяти упевненість в непорушності Закону. Проте окремі занадто вже консервативні "віяння" в умах деяких представників юридичної професії часто пахнуть якщо не гуталіном, то недоцільністю так точно. ЮРЛИГА вирішила "вислідити" такі помилки і спробувала оцінити їх виправданість.
Консерватизм (фр. conservatisme, від латів. conservo - зберігаю) - ідеологічна прихильність традиційним цінностям і порядкам, соціальним або релігійним доктринам. У консерватизмі головною цінністю приймається збереження традицій суспільства, його інститутів, вірувань і навіть "забобонів".
ВИПУСКНИКИ
Ні для кого не секрет, що при виборі нових співробітників в юридичній сфері (хоча, напевно, не лише в ній) існує тенденція віддавати віддання перевазі над випускниками тільки певних Внз. Не візьмемо на себе відповідальність стверджувати, що так поступають усі працедавці без виключення, проте така тенденція однозначно є присутньою в професії. У оголошеннях про вакансії прямо вказують, що у себе на співбесіді бажають бачити випускників наступних учбових закладів : Національного університету "Києво-могилянська академія", КНУ ім. Т. Шевченка, Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, Національного університету "Одеська юридична академія", Львівського національного університету ім. И. Франка. В основному називають саме ці "храми науки", іноді згадуючи також КНЭУ ім. В. Гетьмана і ще деякі. Таким чином, випускникам якихось інших університетів не дається навіть шансу на вільні вакансії. Складається враження, що юристи наслідують затвердження партнера однієї компанії по підбору керівних кадрів висловленого їм в інтерв'ю: "Не буває хороших юристів з поганих Внз". І хоча у вказаному інтерв'ю обговорювався російський ринок юруслуг, але теза цілком застосовна і до наших широт. Ось це якраз і є негативний прояв консерватизму - сліпе переконання, що геть той хороший, тому що колись я теж сидів в тому ж корпусі і слухав тих же викладачів. А де гарантія, що випускник Вашої альма-матер так вже і хороший? Красива вивіска і статус "просунутого" Внз зовсім не гарантують наявність якісного рівня "продукту", в нашому випадку - що учні в нім відповідатимуть високій планці.
Подібна прив'язка до якогось конкретного учбового закладу, ймовірно, спадок від старо-добрих часів, коли юридичні школи можна було порахувати на пальцях однієї руки, а сама професія юриста була чимось набагато більшим, ніж усього лише професія.
Ще однією негативною тенденцією, пов'язаною з пристроєм на роботу, є те, що, по зауваженню самих юристів, при прийомі на роботу перевіряються не знання, а навички. Коли випускник приходить на роботу у нього вже вимагають досвід, якого, як правило, немає, та і не факт, що він мав бути при нинішній системі освіти. Перевіряють, як сказав Олег Макаров на зустрічі із студентамите, що майбутній співробітник десь вже призвичаївся робити. Така спритна людина знає в яке віконце здати заяву/ до кого звернеться в тій або іншій інстанції/ і куди марку на конверт приклеїти, щоб він дійшов до адресата. Хоча по суті істотних знань як таких у нього немає. Природно, коли йде цілеспрямований пошук конкретного досвідченого фахівця, керівника, то вибір за критерієм "де, скільки і як пропрацював" цілком виправданий, але якщо йдеться про перше робоче місце, то тут застосування подібних схем, мабуть, некоректно.
"Рукописи не горять"?, перефразовуючи М. Булгакова "Майстер і Маргарита"
ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ
Поїхали далі, від пристрою на роботу до сучасних технологій, від яких тепер нікуди вже не подінешся. Не дивлячись на те, що електронні ЗМІ, фактично завоювали інформаційний простір, серед юристів поширюється вірус боязні такого прогресу. Набагато більш охоче деякі представники професії публікуються в "відчутному" тактильному і візуально виданнях, ніж в Інтернетівських. Деякі в принципі з побоюванням відносяться до електронних видань - хіба мало що там можуть понаписувати, а ось те, що надруковано на папері… Прямий, як в прислів'ї: "Що написане пером, не вирубаєш і сокирою" чи це дає про себе знати генетична пам'ять поколінь юристів, які спрадавна звикли до використання кіпи паперів і переписування безлічі документів? "Так надійніше, рукописи те адже не горять" - напевно, така думка звучить в їх головах :)
Палімпсест - рукопис на пергаменті (рідше папірусі) поверх змитого або зіскобленого тексту. Первинний текст було досить важко витравити з пергаменту (прим. ред.).
Одній з можливих причин такої прихильності папірцям, по аналогії з палимпсестами: очевидно, вважають, по-перше, що у разі виникнення конфліктів будь-якого роду, набагато простіше і надійніше пред'явити в якості доказу річ матеріального світу, ніж абстракцію, який в наслідок може виявитися інтернет-публікація. Ну а по-друге, усі ми люди, і іноді так хочеться похвалитися чимось матеріальним, вагомим, а не чимось, що лежить десь там у безкрайніх преріях Інтернету.
Слід визнати, що перевагу друкарській пресі віддає велика частина юридичного співтовариства, яка живе і працює у віддалених регіонах нашої країни. На жаль, інтернет-покриття в таких місцях все ще слабо розвинено, тому місцеві юристи вимушені задовольнятися "відгомонами" юридичної періодики, яка доходить до них з великою затримкою. Проте з часом, технологічний прогрес наздожене і цю частину важкодоступної аудиторії. Адже це неминуче.
"Консерватор - це людина, яка з надією дивиться в минуле і жалкує за майбутнім" (Леонард Луіс Левинсон).
ІНТЕРНЕТ
Ще один казус - деякі представники юридичної професії (зокрема - судді старого загартування) у своїй безпосередній діяльності більше покладаються на "писане" право у буквальному розумінні цього словатобто, тільки на ті офіційні джерела, які публікують зміни законодавства і приходять у рамках підписки. Інтернет чомусь такі законники не визнають принципово. Відсутність здорової "гнучкості" тільки шкодить на практиці. Адже, приміром, поки той же "Голос України" потрапить до адресата, законодавчі зміни з'являються набагато раніше. Що вже тут говорити про законопроекти… У плані професійного розвитку такі юристи залишаються за бортом.
А що ж буде, коли за прикладом іноземних сусідів в українських судах почнеться впровадження системи електронного документообігу? Якщо не масова істерія серед окремих осіб, то сила-силенна нарікань на нововведення вже точно гарантована. Навряд чи життя в режимі он-лайн сподобається консервативним представникам професії.
"Суд взагалі страшна захоплююча справа, правда?
Ф. Кафка "Процес"
ПІДХІД ДО СПРАВИ
Не буде зайвим згадати деяку зашкарублість юристів відносно долі здорового авантюризму в професії. Можливо, говорити про подібний не зовсім правильно і, можливо, будь у нас щось на подібності "Утопії" Томаса Мора, то юристів, може, і зовсім не було б, або ж вони усього лише "м'яко" нагадували про те, що ось так-то робити не можна і загрожували б пальчиком потенційним порушникам. Але доки ми працюємо у світі, орієнтованому на виживання, способи ведення бізнесу теж часом можуть і бувають дещо варварськими. І завдання юриста полягає не лише в тому, щоб попередити про можливі правові ризики, але і в тому, щоб "нафантазувати" як в таких умовах успішно вести і розвивати бізнес, не переходячи рамки. Адже якщо Ви як юрист приймаєте рішення правильне за змістом, таке, що підходить під норму Закону, але абсолютно нежиттєздатне для бізнесу, то на жаль, - краще шукати іншу сферу для професійного розвитку.
Має в професії бути доля отакого куражуне потрібно боятися привносити щось нове, адже навіть в залі судового засідання є місце для перфоменса, креативу - як намагалися пояснити студентам-фіналістам конкурсу з Міжнародного комерційного арбітражу судді. Не давайте заснути "помазаникові" Феміди в залі судового засідання, а то судові розгляди вже давно перетворилися на фарс і не лише з вини системи як такої, але і свій внесок вклали любителі занадто сухо висловлюватися. Куди подівся процес як такий? Прийшов до суду, щось оттараторил, опонент в цей час позевал, а суддя зробив вид, що почув. В результаті левова частка суперечок дозволяється десь в кулуарах. Звичайно, навряд чи варто влаштовувати шоу в стилі голлівудських фільмів із занадто емоційними допитами і Гамлетівськими метаннями по залу суду, але запозичити декілька прийомів у класиків було б непогано. А то просто перераховувати пункти законів як те вже зовсім безглуздо. Смію припустити, що суддя теж в університеті вчився і не треба намагатися справити на нього враження, без запинки цитуючи Букву Закону. Згадаєте - ще і Дух Закону існує.
Такие-вот занадто консервативні думки украй негативно впливають як на окремих горе-представителей юридичного співтовариства, так і на професію в цілому. Мислити потрібно ширше.
P.S. Візьму на себе сміливість стверджувати, що десь приблизно третина юридичного співтовариства страждає від тих або інших критичних проявів консерватизму, завдаючи шкоди не лише що оточує, але і собі в першу чергу. Можливо варто переглянути свої переконання? "Казка брехня, та в ній натяк - добрим молодцям урок": треба вчитися на своїх помилках, хоч переважно використовувати і досвід "наступу на граблі" своїх колег.
Наталія Шныр, журналіст сайту ЮРЛИГА
